2. Функції фінансів

Функції фінансів – вияв суті фінансів,специфічні засоби вираження їх властивостей та реалізації суспільного призначення фінансів як економічної категорії.

Функції фінансів:розподільча,регулююча,контрольна.

Сутність розподільчої функції фінансів полягає в розподілі та перерозподілі ВВП та національного доходу між різними суб’єктами господарювання та напрямами цільового використання.

У процесі первинного розподілу ВВП формуються первинні доходи.

Первинні доходи:

-заробітна плата працівників,службовців,доходи селян,фермерів,зайнятих у сфері матеріального в-ва.

-прибуток підприємств у сфері матеріального в-ва.

Первинний розподіл ВВП не утворює суспільних грошових фондів для забезпечення економічних, соціальних і політичних функцій держави, здійснення соціального захисту населення. Такі фонди створюються шляхом вторинного розподілу ВВП.

Перерозподіл ВВВ пов’язаний з: міжгалузевим та територіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного та раціонального перерозподілу коштів,а також використання доходів та накопичень;існування виробничої та невиробничої сфери;перерозподіл доходів між різними верствами населення.

Вторинні доходи – це доходи,одержані в галузях невиробничої сфери,у бюджетній сфері (медицина,культура,соціальний захист та соціальне забезпечення).

Контрольна функція фінансів виявляється у контролі за розподілом ВВП за відповідними фондами та використання коштів цих фондів за їх цільовим призначенням.

Реалізація контрольної функції фінансів спрямована на вирішення таких основних завдань:

• пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

• своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед суб’єктами господарювання, банками, бюджетом, державними цільовими фондами;

• мобілізація фінансових ресурсів у обсязі, необхідному для фінансування виробничого і соціального розвитку;

• збільшення власного капіталу;

• забезпечення ефективного цільового розподілу та використання фінансових ресурсів.

Регулююча функція фінансів:втручання держави завдяки фінансам у процеси відтворення (податки,державні доходи,видатки,кредит).

3. Моделі фінансових відносин у суспільстві

Розподіл і перерозподіл ВВП може здійснюватися за річними моделями фінансових відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі суспільства лежать роль і місце в ній держави.

Моделі фінансових відносин розрізняються:за послідовністю розподілу ВВП;за рівнем державної централізації ВВП.

За послідовністю розподілу ВВП розрізняють ринкову та адміністративну модель.

Сутність ринкової моделі фінансових відносин полягає в тому, що спочатку вартість реалізованого ВВП розподіляється між тими хто зайнятий у його створенні,насамперед це власники в-ва,що отримують прибуток,а також робітники та службовці яким виплачується заробітна плата.

Ринкова модель фінансових відносин є відкритою, зрозумілою і достатньо повно відображає реалії у суспільстві:точно відображається рівень доходів кожної юридичної та фізичної особи,якій в свою чергу характеризує їх вклад у створення ВВП;достовірно визначається рівень оподаткування,кожний знає скільки він заробляє і скільки віддає державі у вигляді податків,обов язкових зборів та платежів;чітко зафіксовано стимули до зростання доходів на основі зростання в-ва і підвищення продуктивності праці.

Пропорції первинного розподілу ВВП між підприємцями і робітниками та службовцями за ринковою моделлю фінансових відносин у суспільстві регулюються ринковими відносинами у законодавчому порядку.

Законодавче регулювання фінансових відносин за моделлю ринкової економіки полягає в установленні мінімального рівня оплати праці й обмежені максимального рівня рентабельності на основі застосування економічних інструментів (наприклад, податку на прибуток).

Сутність адміністративної моделі фінансових відносин полягає в тому, що переважні частина ВВП централізовано концентується державою в державному бюджеті і виключається із розподільчих процесів.

Держава за адміністративної моделі фінансових відносин спрямовує в бюджети та цільові фонди централізований чистий дохід – податок з обороту і частку децентралізованого чистого доходу – прибутку підприємств (через систему платежів з прибутку). Частина прибутку (до 40%) залишається на підприємстві, інша частина ВВП виплачується робітникам і службовцям у вигляді заробітної плати, яка підлягає прибутковому оподаткуванню.

Адміністративна модель фінансових відносин є закритою і не відображає фінансових реалій у суспільстві:

-не показує реального рівня доходів юридичних та фізичних осіб

-доходи юридичних та фізичних осіб не відображають їх вклад у створення ВВП

-не можливо достовірно визначити рівень оподаткування

-відсутність стимулу до продуктивності праці.

Пропорції первинного розподілу ВВП за адміністративної моделі фінансових відносин регулюються державою за допомогою адміністративних методів. Рівень заробітної плати регулюється через встановлення тарифних розрядів і посадових окладів. На основі планового ціноутворення фіксується централізований чистий дохід держави (податок з обороту) і встановлюється рівень прибутку підприємств.

За рівнем державної централізації ВВП у межах фінансової моделі ринкової економіки умовно виділяють три моделі: американську, західноєвропейську та скандинавську.

Американська модель фінансових відносин:заснована на мах рівні самофінансування та самозабезпечення юридичних та фізичних осіб;характеризується незначним рівнем централізації ВВП у бюджеті (25-30%);фінансове втручання в економіку зведено до мін;ц соціальній сфері соціальний захист надається тільки тим громадянам,які не можуть існувати без допомоги громадян;створює мах фінансову стимуляцію (з одного боку надає можливість заробляти,з іншого вимагає цього).

Західноєвропейська модель фінансових відносин:поміркований рівень бюджетної централізації ВВП (35-45%);внаслідок вищого рівня централізації ВВП більш розгалуженою є державно-соціальна сфера;паралельне функціонування державних і комерційних установ у соціальній сфері.

Скандинавська модель фінансових відносин:передбачає досить високий рівень централізації ВВП у бюджеті (50-60%);характеризується розгалуженою державною соціальною сферою;створює клімат утомленості і соціальної врівноваженості.