15. Доведіть, що вірування давніх слов'ян були політеїстичними. Розкрийте символічне значення Збруцького ідола.

Слов’янське язичництво – складна багаторівнева релігійна система, яка включала в себе елементи первісних вірувань (анімізму, тотемізму, магії), давні культи – природи (вшанування води, землі, Сонця) та предків, мала розроблений пантеон, який складався як з нижчих, так і з вищих божеств, а також складну міфологію та культову практику.

Язичницька культура мала тип колективної памяті, зорієнтований не на запам’ятовування одиничних, унікальних, історичних подій, а на ритуальне повторення одвічно заданих архетипів. Ці архетипи (першозразки) були вкорінені у міфологічну систему, по суті, це були вчинки, дії богів, предків та культурних героїв, які для людей служили моделлю соціальної поведінки. Для успішного життя племені ці моделі треба ритуально відтворювати. Соціальна пам’ять фіксувалася не за допомогою текстів, а за допомогою ″мнемотичних символів″ , які нагадували людині про якусь подію, факт, явище. Такими символами могли бути кургани, річки, дерева, ідоли, окремі предмети (фетиші) та ритуали. Для відправлення обрядів існували спеціальні місця – святилища. Це могли були як спеціальні культові споруди, так і священні діброви, гаї, окремі дерева (наприклад, священним у слов’ян був дуб – його пов’язували із Перуном). Існували як невеликі святилища, що обслуговували окремі населені пункти, так і великі, загальноплеменні. Будували їх, як правило, на підвищеннях. Центральне місце посідав ідол – зображення божества, споруджене з дерева чи каменю (найбільш відомим із вцілілих ідолів є т.зв. Збручанський). Площадки навколо ідола оточувалися валами та ровами, в яких горіли ритуальні вогні. Тут жерці (волхви) здійснювали різноманітні обряди, приносили жертви богам (продукти землеробства та скотарства, квіти. Були й людські жертви, які приносили в небезпечні часи). Функції волхвів взагалі були різноплановими – вони не тільки обслуговували святилища, а й гадали, складали календар, лікували, зберігали та передавали знання.

Серед вчених немає єдиної думки щодо верховного бога слов’ян. Вірогідно, ним був Род – богтворець, бог неба й усієї природи. Перун як божество грому та блискавки, як войовничий бог був давно відомий слов’янам. Серед інших богів – Дажбог – бог білого світла та Сонця, Стрибог – бог вітру, Велес – бог багатства, торгівлі, підземного світу, Ярило – бог ярої родючої весняної сили землі, Хорс – бог Сонця (за іншою версією – Місяця) як світила, Мокош – богиня родючості, Лада – богиня сімейного ладу та інші.

Збруцький кумир, ідол (бл. IX століття) — слов'янський кам'яний стовп (ідол, скульптура), знайдений біля села Личківці коло Гусятина в річці Збруч (притока Дністра) в 1848 році. За теоріями дослідників, в центрі капища на горі Богит стояв стовп Світовида до того, як потрапив на дно Збруча. Капище розташовувалося на висоті 417 м над рівнем моря й мало форму кола діаметром майже 17 м. Навколо нього виявили вісім жертовних ям. Згідно з дослідженнями, стовп у вигляді статуї Святовита не було скинуто в Збруч войовничими християнами. Добрий стан пам'ятки свідчить про те, що її сховали для збереження у водах ріки самі віруючі. Згідно із поглядами Рибакова, із чотирьох боків ідола під спільною шапкою багатоликого Світовида витесали верховних слов’янських богів — Ладу, Мокошу, Перуна й Дажбога. Середній ярус заввишки 40 см містить витесані фігурки чоловіків і жінок, що ніби ведуть хоровод. Під Ладою й Мокошею розташовані жіночі фігурки, під Перуном і Дажбогом — чоловічі. Нижній ярус має висоту 67 см. На ньому - вусатий чоловік, що стоїть навколішки й ніби підпирає верхні яруси (тримає на руках). Припускають, що це Велес — покровитель підземного царства мертвих, а також бог скотарства й торгівлі. Він зображений як основа, на якій тримається світобудова.

Стовп був ознакою приналежності до великої сім'ї. Стовпові дороги між такими хороминами з стовпом Роду(храмовими комплексами) були головними для спілкування між племенами.