1 Див. Докладніше: Мильчин а.Э. Методика и техника редактирования текста. - m.:

Книга, 1972.-С.76-78; Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования.-М.: Высш.

шк., 1980. - С.216-218; Накорякова K.M. Редактирование материалов массовой

информации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С.47, 72-79; Абрамович A.B., Лазаревич Э.А.

Практикум по литературному редактированию. - M.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. - С.138.

Редагування в засобах масової інформації.

в журналістському тексті може бути відверто поданим і прихованим

(контекстуальнимI.

Наприкінці зауважимо, що найчастіше в журналістському тексті

поєднуються декілька типів викладу матеріалу й лише зрідка цілий текст

побудовано на основі одного типу викладу.

2. Різновиди журналістських текстів за їх жанрово- та

структурно-стилістичними особливостями. Поділ журналістських

текстів за їх жанрово-стилістичними та структурно-стилістичними

ознаками ґрунтується насамперед на праці А.М.Васильєвої2 та на деяких

власних дослідженнях автора цієї книги3.

7. Офіційно-інформативний різновид журналістського тексту.

Специфіку офіційно-інформативного тексту визначають завдання

гранично стислого, об'єктивного, правдивого, точного відтворення

фактологічної інформації, насамперед подієвої, відповідно до офіційного

етикету. Офіційно-інформативне мовлення відзначається беземоційні-

стю, безсуб'єктивністю, безобразністю, безекспресивністю й

семантичною одноплановістю на всіх мовних рівнях. У побудові мовлення

загалом панує особлива стандартна структура подієво-фактологічної

фрази, яку можна подати повно й неповно, цілком чи розчленовано, але в

будь-якому разі виявляється її специфічність. Цю структуру можуть

ускладнювати додаткові уточнювальні поширювачі, в ролі яких активно

використовують звороти, що конкретизують зміст, відокремлені й невід-

окремлені, а також підрядні означальні та з'ясувальні речення.

Використовують також повне й вибіркове цитування, за якого можливими

є вкраплення елементів інших різновидів текстів. Значна поширеність

речення багато в чому пов'язана з оперуванням багаточленними

(звичайно номінативно-означальними) словосполученнями, які передають

логіко-фактологічні поняття. Багатокомпонентність фрази певною

мірою врівноважується стандартністю її структури й розташування час-

1 Див. докладніше: Сикорский Н М Теория и практика редактирования. - М.. Высш.

шк , 1980. -С.218-222; Накорякова К М. Редактирование материалов массовой

информации -М.:Изд-во Моск. ун-та, 1982 -С 80-81, Абрамович A.B., Лазаревич Э.А.

Практикум по литературному редактированию -М/ Изд-во Моск. ун-та, 1974.-С.138-139.

2 Див. Васильева А Н Газетно-публицистический стиль речи - М : Русский язык, 1982.

-С 5-190.

3 Див. Капелюшний А О. Структурні типи (конструктивні схеми) текстів телевізійних

анонсів у газеті // Телевізійна й радюжурналістика (Історія, теорія, практика: погляд у

майбутнє) - Вип. 2. -Львів: ЛДУ, 1999 - С 266-275, Капелюшний А О Інформативні різновиди

сучасного газетно-журнального тексту // Вісник Львів, ун-ту, сер. журн - Вип. 21. - Львів:

ЛНУ.2001 -С.458-461

89

А.О.Капелюшний.

тин, а також замінюванням деяких частин короткими умовними

формулами. Загальна номінативно-конкретизувальна спрямованість

мовлення визначає активність предикативних сполучень із напівслужбовими

дієсловами, віддієслівних і близьких до них іменників, узгоджених і

неузгоджених означень логічного й фактологічного плану, широке

використання логічних прикладок та власних назв.

2. Інформативно-діловий різновид журналістського тексту є

певним синтезом елементів офіційно-інформативного різновиду

журналістського тексту та офіційно-ділового тексту, також представленого

в ЗМІ, але самостійного щодо них. Як і для офіційно-інформативного

тексту, для інформативно-ділового характерні об'єктивність, беземо-

ційність, безобразність, безекспресивність, семантична одноплано-

вість на всіх мовних рівнях, номінативний характер мовлення,

поєднання ускладненості й стандартизованості синтаксису, активність

багаточленних номінативних словосполучень поняттєвого характеру.

Водночас синтаксис інформативно-ділового мовлення позначений порівняно

більшою ускладненістю, активністю ділової й почасти спеціальної

термінології, великим обсягом перелічених рядів, відносною активністю

синтаксичних конструкцій, які передають причиново-наслідкові зв'язки.

На відміну від власне офіційно-ділового мовлення,

інформативно-ділове не використовує форм "теперішнього припису" та "інфінітива

розпорядження", замінюючи їх теперішнім і минулим констатувальним,

як активним, так і пасивним, вживаючи, зокрема, дієприкметник.