1. Розповідь. В основі розповіді - розміщення матеріалу переважно

в хронологічній послідовності. Проте не завжди. Під час редагування

цього виду тексту варто із самого початку встановити основний принцип

викладу матеріалу, який обрав автор. Найчастіше - хронологічний,

проте може бути й тематичний, географічний чи ін. Звичайно, не можна

вимагати, щоб цього принципу було додержано впродовж усього

тексту. Однак пам'ятати про принцип, що визначає побудову невеликого

фрагмента тексту, й дотримуватися цього принципу автор

зобов'язаний. Якщо такої чіткості нема, ми маємо справу з невпорядкованим

нагромадженням матеріалу, зрозуміти й проаналізувати який часом

нелегко. Розповідь- найпоширеніший, найприродніший і, на перший

погляд, найпростіший спосіб викладу. У розповіді виокремлюють

основні (вузлові) події, з'ясовують їх взаємозв'язок. Прикладами

розповіді є біографічні твори чи тексти, в яких ідеться про подорож. Редагуючи

розповідний текст, треба перевірити співмірність його частин,

пам'ятаючи, що важливість події не завжди визначається її тривалістю,

усунути непослідовність викладу, а також скоротити подробиці, які не є

обов'язковими для розкриття теми. Крім інформації про самі події,

розповідний текст має дати читачеві уявлення про те, як відбувалася їх зміна:

швидко чи повільно, поступово чи раптово; як відбувався перехід від

одного стану до іншого. Розповідь повинна мати свій ритм, свою

інтонацію. І що точніше й продуманіше побудовано розповідь, то простішою

85

А О.Капелюшний

и природнішою вона виглядає. Є два основні способи розповіді -

епічний і сценічний. У першому автор оповідає про події, які відбулися,

про наслідки якихось дій. У другому - події викладають не описово,

не узагальнено, а наочно, зміст того, що відбувається, передають

через жест, рух дійових осіб, увагу читача (слухача, глядача)

привертають до подробиць, до частковостей. Епічний спосіб розповіді більш

характерний для наукового викладу, сценічний - для образного

висвітлення подій. У публіцистиці поєднуються або чергуються обидва

способи розповіді1.

2. Опис. Усі дослідники наголошують на тому, що описовими

називаються тексти, в яких предмети (явища, події) зображують через

перелічування ознак (властивостей, рис), характерних для них у певний

момент. На початку або в кінці опису дають уявлення про предмет у

цілому. Редагуючи описовий текст, корисно виокремити частину, в якій

дано загальну характеристику явища, і т. зв. "елементи опису", що

характеризують окремі частини цього явища. Звичайно елементи опису

наводять за певною системою: за важливістю, послідовністю

розташування тощо. Редагуючи описові тексти, треба домагатися того, щоб

ознаки, які повідомляють у них, створювали уявлення про предмет у

цілому. Треба виключити вступні частини, не пов'язані з основною

темою, а також деталі, які захаращують виклад. Є різні класифікації

описових текстів. А.Е.Мільчин поділяє ці тексти на аналітичні й

синтетичні. В аналітичному описовому тексті опис іде від загальної

характеристики об'єкта до характеристики його окремих частин. Об'єкт

спочатку подають у загальному вигляді, а потім аналітично розчленовують

на частини. У синтетичному описовому тексті загальну характеристику

об'єкта подають після змалювання його окремих частин. Отже, тут

частини складаються, синтезуються в ціле2. К.М.Накорякова наводить

іншу класифікацію. Вона поділяє описи на статичні й динамічні.

Динамічними можуть бути описи не тільки предмета в русі, але й предмета

нерухомого. Активним у цьому випадку є спостерігач, який привертає

нашу увагу до змін, що відбуваються з об'єктом, з предметом опису,

1 Див. докладніше: Мильчин А.Э. Методика и техника редактирования текста. - М.:

Книга, 1972. - С.69; Сикорский H.M. Теория и практика редактирования. - М.: Высш. шк.,

1980.-С.216-217; Накорякова K.M. Редактирование материалов массовой информации.

- M.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. - С.47-56; Абрамович A.B., Лазаревич ЭА Практикум по

литературному редактированию. - M.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. -С. 137-138.

2 Див.: Мильчин А.Э. Методика и техника редактирования текста.-M.: Книга, 1972.-

С.72-73.

Редагування в засобах масової інформації'.

надає описові активного характеру своїм ставленням до нього1. В

описах завжди яскраво виявляється авторська індивідуальність.

Мистецтво опису - це мистецтво деталі. Якщо в описах наукових деталь має

бути точною, наперед обумовленою, доцільною, то в художній

літературі деталь часто тим цінніша, чим вона несподіваніша. Опис дуже

насичений риторичними фігурами; читач знайде в ньому порівняння,

протиставлення, негативні характеристики, образне узагальнення

побаченого, звертання до історії, анафору, риторичне запитання. У

синтаксичній структурі переважають строфи номінативного типу,

енергійніші, ніж ті, в яких присудки виражені дієсловами2.