1 Див.: Капелюшний а.О. Практична стилістика української мови: Навчальний посібник.

- Львів: ПАІС, 2001. - С.11; Капелюшний А.О. Стилістика. Редагування журналістських

текстів: Практичні заняття (Навчальний посібник з курсів: "Практична стилістика української

мови", "Стилістика тексту", "Редагування в ЗМГ').-Львів: ПАЮ, 2003.-С.9-10; Коваль А.П.

Практична стилістика української мови. - K.: Вища шк., 1978. - С.3-15; Кулик Б.М., Масюке-

вич О.М. Збірник вправ з стилістики. - K.: Рад. шк., 1963. -С.11-20; Особливості мови і

стилю засобів масової інформації.-K.: Вища школа, 1983. -С. 18-23, 50-62; Пономарів

О.Д. Стилістика сучасної української мови. -K.: Либідь, 1992. -С.3-19 C-тє вид.

-Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2000. - С.3-18); Сучасна українська літературна мова:

Стилістика. - K.: Наук, думка, 1973. - С.3-54; Чередниченко І.Г. Нариси з загальної

стилістики сучасної української мови. - К.: Рад. шк., 1962. - С.3-85.

176

Редагування в засобах масової інформації.

мети, фіксування поглядів мовця та ін. Під терміном "текст" мають на

увазі переважно абстрактну, формальну конструкцію, під терміном

"дискурс" - різні види її актуалізації, які розглядають з погляду

ментальних процесів та у зв'язку з екстралінгвістичними чинниками (ван

ДейкI.

3. Практика слововживання в сучасних українських ЗМІ та

завдання редактора. Сучасні українські засоби масової інформації

функціонують в умовах перехідного суспільства, для якого

характерними рисами є помітна демократизація порівняно з тим, що було за часів

тоталітаризму, й водночас рудиментарні явища значного тиску на

свободу слова, спроб запровадження політичної неоцензури у вигляді

сумнозвісних "темників" тощо. Чи позначаються згадані суспільні

процеси на мові мас-медіа, на практиці журналістського мовлення?

Аналізуючи лише один аспект із практики мовлення в ЗМІ,

доходимо низки парадоксальних висновків. Насамперед зауважимо, що

загальновизнані канони слововживання свідчать про те, що лексика,

словниковий запас мови залежить від суспільних процесів, від "життя

людей", "змінюється разом зі змінами у житті людей. Для мови ЗМІ

прикметною (стилеутворювальною) групою стилістично маркованої

лексики є, як відомо, суспільно-політична лексика3, до складу якої

"входять слова, що стосуються сучасної політики, суспільного життя,

проблем державного будівництва, функціонування державних і

громадських інституцій тощо. Проте, оглянувши низку видань різного

політичного спрямування (від опозиційних тоді "Вечірніх вістей" до

лояльного "Урядового кур'єра"), можемо простежити тут спільну

тенденцію у слововживанні. Зокрема, суспільно-політична лексика у всіх

виданнях мало чим відрізняється за своїм складом. Переважно в

ужитку перебуває лексика, яку було реактивовано, включено до активного

словникового запасу журналістів за останнє десятиріччя. Ось приклад

таких слів з перших трьох абзаців інтерв'ю "Дуже цікаво все виходить

у нашій країні": мер, соціальний, асоціація, безпека, самоврядування,

форум, криза, риноктощо5. Всі відмінності стосуються вживання зовсім

1 Див.: Українська мова: Енциклопедія. - K.: Укр. енциклопедія, 2000. - С.627-628;

Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С.136-

137.

2 Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. -Львів: Світ, 2003. -

С.52.

3 Див., наприклад: Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови. - К.: МАУП, 2002. - С.25.

4 Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови. -Львів: Світ, 2003. -

С.55.

5 ЛГ.-2004.-12 лютого.

177

.АО. Капелюшний.

навіть не суспільно-політичної лексики, а емоційно забарвлених слів,

використаних у певному контексті щодо різних політичних ситуацій і

щодо різних політичних діячів. Скажімо, на каналах "Україна", "КРТ"

негативно-оцінна лексика переважає в ситуаціях і контекстах,

пов'язаних з Віктором Ющенком, на 5-му ж каналі для характеристики

діяльності Президента України вживають здебільшого позитивно-оцінну

лексику1.

Звісно, при цьому важливо зазначити, що незмінною є й тенденція,

яку зауважили Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко, О.М.Мацько: "Оскільки

публіцистичне мовлення є "живим", сьогочасним і від того динамічним,

частина його лексики перебуває у безперервному русі, зазнає

семантичних модифікацій і конотацій, словотвірних інновацій, реактивації

пасивних одиниць, рецепції іншомовних запозичень, що суттєво

розширює палітру стилістичних значень. Отже, доходимо першого

висновку щодо вживання саме суспільно-політичної лексики: специфіка

її вживання майже не пов'язана із політичним спрямуванням ЗМІ,

менше, ніж може здатися на перший погляд, пов'язана із особливостями

суспільно-політичної ситуації, в якій перебуває країна. Пояснюємо це

насамперед залишками тоталітарної психології в українських

журналістів. Ще 15 років тому ми жили в умовах, за яких не так важливо, що

ви насправді робите, головне, як ви про цю роботу прозвітуєте, в яких

висловах. Тому й надалі в значної частини наших політиків і

журналістів за правильними й сучасними словами не стоїть жодних правильних

і сучасних справ. Модерна демократизована лексика не має реального

змістового наповнення.

З цим пов'язана й ще одна тенденція у практиці слововживання.

Раз слова все одно не мають належного змістового наповнення, то

можна знизити відповідальність за точність слововживання в умовах

демократизації суспільного життя, хоча й обмеженої ще, проте досить

таки відчутної порівняно з тим, що було ще не так давно. Тоді можна

було без суду й навіть без будь-яких пояснень позбутися роботи, а то

й волі за невдало вжите слово. Тепер цього журналісти не бояться, а

головний закон демократичного суспільства ("свобода - це насамперед

відповідальність") осягають дуже повільно. Можна зауважити декілька

найбільш помітних типових хиб у слововживанні в сучасних

українських ЗМІ.

1 Ще помітнішою була ця тенденція під час президентських виборів 2004 року.

2 Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько O.M. Стилістика української мови. - K.: Вища

школа, 2003.-С.275.

178

Редагування в засобах масової інформації.

Найбільше впадає в око саме неточність у слововживанні,

приблизне вживання слова, використання одного із синонімів не з тим

емоційним, стилістичним забарвленням, не з тією оцінністю, яку мав на увазі

автор, невдале поєднання двох слів, що зазвичай сполучаються в

контексті зовсім з іншими словами: Але розрахунок влади на цинізм

не призведе до успіху [ПіК. - 2003. - №5. - С14]; Таким чином ми

робимо зовнішню об'єктивну оцінку знання випускників [Е. - 2003. - 10

квітня]; Аби закінчити школу потрібно викласти щонайменше 100

доларів, а в деяких випадках й надто більше [СП. - 2003. -15 травня];

Аргументи "Карпат"змінити перебіг подій виглядали

непереконливими [ВЗ. - 2003. - 5 серпня]; Я думаю, що саме тому через цей

конфлікт і відбулася проблема, коли проти нього почався такий великий

тиск [АГ. - 2003. - 14 серпня]; Прожитковий рівень збільшать [П. -