Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Perelik_pitan.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.16 Mб
Скачать

99. Законодавче регулювання операцій з перестрахування в Україні. Особливості перестрахування ризиків у нерезидентів.

Стаття 12 Закону “Про страхування”, постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження положення про порядок здійснення операцій з перестрахування” – от, власне, і усі нормативні акти з перестрахування. Відповідно до закону - договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом. Страховик(цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником. Страховик, який уклав з перестраховиком договір про перестрахування залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування. Відповідно до Закону України «Про страхування» стаття 12 – говорить, що перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку встановленими Кабінетом Міністрів України. Укладення страховиками (цедентами, перестрахувальниками)договорів перестрахування за межами України із страховиками (перестраховиками) нерезидентами дозволяється тільки у разі, коли: законодавством країни, в якій зареєстрований страховик (перестраховик) нерезидент, передбачений державний нагляд за страховою і перестраховою діяльністю; страховик (перестраховик) нерезидент провадить безперервну страхову (перестрахову) діяльність не менше ніж три роки до дати укладення договору перестрахування; відсутні факти порушення страховиком (перестраховиком) нерезидентом законодавства про страхову і перестрахову діяльність і з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, та боротьби з тероризмом країни його реєстрації. Дотримання зазначених вимог підтверджує інформація у письмовій формі або у вигляді електронних даних, надана на звернення Нацкомфінпослуг органом, який виконує функції нагляду за страховою і перестраховою діяльністю у країні реєстрації страховика (перестраховика) нерезидента, або Міжнародною асоціацією органів нагляду за страховою діяльністю (IAIS). У разі потреби страховики (цеденти) звертаються до Нацкомфінпослуг із запитом щодо відповідності страховиків (перестраховиків) нерезидентів. Страховики не пізніше ніж у десятиденний строк після укладення договорів перестрахуванн із страховиками (перестраховиками) нерезидентами інформують Нацкомфінпослуг про їх укладення в порядку, визначеному Нацкомфінпослуг. Страховики (цеденти, перестрахувальники) можуть укладати договори перестрахування за участю перестрахових брокерів-нерезидентів лише через їх постійні представництва в Україні, зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів. Страховики (цеденти, перестрахувальники) несуть відповідальність за дотримання порядку та вимог згідно із законодавством.

100. Методи перестрахування (факультативне, облігаторне) та їх порівняльна характеристика.

Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою дій сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Договір факультативного перестрахування — це індивідуальна угода, що найчастіше стосується одного ризику. Головна особливість цього методу перестрахування полягає у можливості індивідуальної оцінки ризику.

Характерною особливістю факультативного перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання. Власне утримання — економічно обґрунтована частина страхової суми, яку страхова компанія залишає на своїй відповідальності.

Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частки ризику за всіма покриттями. Перестраховик також обов'язково має приймати ці частки ризиків згідно з умовами договору. У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестрахувальна комісія, обмеження щодо покриття. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, тобто використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. Порівняльна характеристика даних методів перестрахування: 1.Ф - кожний ризик розглядається окремо і може перестраховуватись повністю або частково; ОБ - обов'язкова передача цедентом певної частки всіх ризиків, прийнятих на страхування цесіонарію, коли їх страхова сума перевищує обумовлений розмір власної участі цедента; 2. Ф - Цесіонарій може прийняти, відмовитись або змінити умови пропозиції цедента; ОБ - цесіонарій зобов'язаний прийняти у перестрахування частки всіх ризиків страховика; 3. Ф - Цесіонарій і цедент вільні у своєму виборі умов та розмірів передачі (прийняття) ризику в перестрахування;ОБ.-цесіонарій може внести певні обмеження своєї відповідальності за ризиками, що перестраховуються.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]