72. Страховик і страхувальник: взаємовідносини між ними. Обов’язки сторін договору страхування відповідно до чинного законодавства.

Головними субєктами страхування є страховик та страхувальник.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених Законом Укр. «Про страхуванння, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Згідно Закону України “Про страхування”: Страховик зобов'язаний:

• ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

• протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

• при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

• відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

• за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

• не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом;

•надавати відповідним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, інформацію про кладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю.

Страхувальник зобов'язаний:

• своєчасно вносити страхові платежі;

• при укладенні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

• при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього предмета договору;

• вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

• повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки страхувальника.

74 Необхідність і сутність страхування життя.

Страхування життя - підгалузь особистого страхування, що включає в себе сукупність видів страхування, за умовами яких страховик виплачує застрахованій особі або його правонаступника певну грошову суму при дожитті застрахованого до певного віку, події або дати, або в разі його смерті.

До страхування життя відносяться такі види: страхування на дожиття; страхування на випадок смерті; ризикове страхування життя (на випадок смерті і втрати працездатності); страхування життя із заниженою внеском; страхування дітей; страхування до певного терміну (страхування освіти, стипендія, коштів на обзаведення домашнім господарством); страхування життя з знижується страховою сумою (коли страхувальником є особа, що взяла кредит або оформила покупку в кредит); змішане страхування життя; страхування вкладів.

Більшість видів страхування життя мають довгостроковий характер,що дозволяє страховикам акумулювати значні фінансові ресурси,отримуючи при цьому додатковий прибуток від інвестування резерву страхових внесків.

Страхування життя, як форма накопичення, має велике значення і для страхувальників, внаслідок чого в більшості розвинених країн страховикам, що здійснюють операції по страхуванню життя (пенсії, ренти), законодавчо заборонено займатися іншими видами страхування.

Страхування життя характеризується тим, що страхові суми накопичуються під час дії договору страхування (капіталізуються), а потім виплачуються з % страхувальникам. Min термін дії договорів страхування життя за вимогами Мінфіну має становити 3 роки.

Обрання страхувальником страх. полісу для цілей накопичення і отримання певних % у вигляді інвестиційного доходу за цим полісом замість депозитних вкладів і вкладів у ЦП пов’язане з тим, що:

- при укладенні договору страхування накопичення коштів відбувається паралельно із наданням страхового захисту;

- страховий поліс забезпечує стабільні відсотки на суму внесених коштів і може визначати конкретні напрямки інвестування коштів.