57. Регулювання страхового ринку.

Страхування є об'єктом контролю з боку державних органів, починаючи ще з XV-XVI ст. Виділяють три типи систем державногорегулювання страхової діяльності:

– ліберальний (м’який) тип передбачає, що операції по страхуванню хоча і підлягають ліцензуванню, проте нагляд за діяльністю страхових компаній відносно слабкий (характерно для Великобританії);

– авторитарний (жорсткий) тип – це коли кожний конкретний вид страхування проходить процедуру ліцензування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, (характерно для Німеччини);

– змішаний тип використовує в певній мірі два зазначених підходи – виважена система регламентації діяльності страхових компаній поєднується здосить гнучкими підходами, які дають можливість забезпечити достатній рівень конкуренції (характерно для Франції)

Головною метою державного регулювання страхової діяльності є забезпечення формування страховиками достатнього обсягу коштів для виконання свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечення платоспроможності кожного конкретного страховика.

Державне регулювання розвитку страхового бізнесу здійснюється у таких напрямах:

— пряма участь держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів;

— законодавче регулювання (прийняття державою базових законів та нормативно-правових актів);

— здійснення спеціального нагляду за діяльністю відповідно до інтересів страхувальників та загальнодержавних потреб.

Роль держави в регулюванні страхової діяльності досить значна і повинна зводитись до наступного:1) встановлення норм та вимог до функціонування страхових компаній;2) використання фінансового механізму в регулюванні страхової справи;3)контролю за виконанням суб'єктами страхового ринку чинного законодавства України;4) визначенню обов'язкових видів страхування.

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом Нацкомфінпослуг-є державним колегіальним органом підпорядкованим президенту Укр., підзвітний ВРУ.

Завдання нацкомфінпослуг:

1) формування та забезпечення реалізації політики державного регулювання страх. ринку.

2) розхроблення та реалізація стратегії розвитку страхового ринку..

3) захист прав споживачів страхових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу.

4) узагальнення практики застосування законодавства Укр. з питань фін. послуг та розроблення пропозицій щодо їх удосконалення

Основні функції:

1) ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;

2) видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії;

58. Правове забезпечення страхової діяльності в Україні.

Правове забезпечення страхування здійснюється шляхом прийняття актів законодавства та нормативних актів, що регулюють страхову діяльність як у цілому, так і за окремими її напрямками й питаннями.

Система правового регулювання страхової діяльності включає норми, визначені такими правовими документами:

− Конституцією України; − міжнародними угодами, що їх підписала і ратифікувала Україна; − Цивільним кодексом України; − законами та постановами Верховної Ради України; − указами та розпорядженнями Президента України; − декретами, постановами та розпорядженнями Уряду України; − нормативними актами (інструкції, методики, положення, накази), котрі прийняті Міністерствами, відомствами, центральними органами виконавчої влади і зареєстровані в Міністерстві юстиції України; − нормативними актами органу, що згідно із законодавством України здійснює нагляд за страховою діяльністю, тощо.

Закон України “Про страхування” (1996 р.) встановив основний понятійно-термінологічний апарат, норми, що визначають вимоги до страховика при його створенні і реєстрації, порядок здійснення обов’язкового страхування, порядок проведення страхування, умови забезпечення платоспроможності страховиків, принципи державного нагляду за страховою діяльністю.

Прийняття Закону дозволило Уряду запровадити цілий ряд підзаконних актів, зокрема постанов і розпоряджень, що регулюють окремі питання здійснення страхової діяльності. Нормативними актами міністерств і відомств деталізуються ті чи ін. законодавчі норми (порядок ведення бухгалтерської звітності страховиків, методики розрахунку страхових тарифів тощо).

Державний нагляд за страховою діяльністю на території України здійснюється Уповноваженим органом(національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг) та його органами на місцях.