34. Основні характеристики ризику, придатного для страхування.

Згідно з Законом України “Про страхування ”ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки імовірності і випадковості настання.

Крім таких характеристик як імовірність та випадковість ризик у страхуванні повинен характеризуватися також тим, що існує можливість його настання. Саме виходячи з цього, ризик включається в обсяг відповідальності страховика при страхуванні певного обєкта.

Ризик з точки зору здатності людини впливати на нього повинен бути обєктивним, тобто незалежним від волі людини.

З точки зору можливості вартісної оцінки ризик має бути матеріальним, тобто мати вартісну оцінку.

З точки зору можливих наслідків ризик повинен бути чистим, тобто таким, що має тільки негативні наслідки, на відміну від спекулятивних ризиків, наслідком яких може стати виграш (н-д, лотерея).

Таким чином, страховий ризик повинен характиризуватися такими ознаками:

• обєктивний • матеріальний

• чистий • можливий

• специфічний (не повинен носити катастрофічний характер)

• повинен підпорядковуватися закону великих чисел.

35. Оцінка страховиком ризику і визначення доцільності його страхування.

Оцінка ризику дає можливість віднести конкретний об’єкт до тієї чи ін. групи і визначити відповідно до цього ціну страхової послуги. Здійснюючи операцію з оцінки ризику, необхідно брати до уваги такі аспекти: максимальну величину збитку, який може виникнути при даному ризику, імовірність настання події, яка може призвести до максимального збитку. Кількісне оцінювання ризиків здійснюється з допомогою актуарних розрахунків, виконання яких потребує достатньої статистичної та математичної бази. Кількісна оцінка ризиків відбиває ступінь їх економічної загрози.

При оцінці ризику виділяють:

ризики, які можна застрахувати,

ризики, які застрахувати не можна,

сприятливі ризики

несприятливі ризики,

технічний ризик страховика.

Також для оцінки ризику в страховій практиці використовують різні методи,із них найбільш відомі слідуючі.

Метод індивідуальних оцінок використовується тільки по відношенню до ризиків,які неможливо співставити з середнім типом ризику. Страховик робить самостійну оцінку, яка відображає його професійні здібності і суб’єктивний погляд

Для методу середніх величин характерно поділ окремих ризикових груп на підгрупи.Тим самим створюється аналітична база для визначення розміру по ризиковим ознакам.

Метод процентів представляє собою сукупність знижок і надбавок до аналітичної бази,які залежать від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу.

36. Необхідність і сутність ризик-менеджменту.

Ризиками можна управляти, що дозволяє передбачати наслідки та фінансові витрати на їх подолання.

Управління ризиками (ризиковий менеджмент) – це сукупність послідовних заходів антикризової діяльності, застосування яких носить комплексний системний характер і є фактором підвищення надійності захисту від настання страхових випадків.

Управління ризиками можуть здійснювати як фізичні, так і юридичні особи безпосередньо, так і страхові компанії.

Ризиковим менеджментом у страхуванні займаються кваліфіковані спеціалісти андеррайтери.Андеррайтер — це висококваліфікована й відповідальна особа страховика, уповноважена виконувати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування.

Етапи ризикового менеджменту:

1. Аналіз ризику (ідентифікація, тобто встановлення виду та типу ризику, оцінка ризику).

Оцінка ризику включає в себе кількісну та вартісну оцінку (розраховується збитковість підпр, частота настання ризику). Відбувається на основі внутрішньої та зовнішньої статистичної інформації.

2. Етапи контролю за ризиками – передбачає розробку та впровадження ряду завдань, пов’язаних з утриманням (контролем) ризику та його наслідків.

Методи контролю:

- уникнення ризику

- розподіл, диференціація ризику

- метод локалізації ризику (абсолютне утримання ризику)

- фінансування ризику (як за рахунок власних джерел, так і за рахунок коштів страхової компанії).