80. Український Голодомор 1932–1933 рр.

Голодомор 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці.

Причини Голодомору:

• Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви, яка загрожувала імперським прагненням Москви

• Непосильні для селян хлібозаготівлі, конфіскація владою продовольчих запасів; надмірний хлібний експорт

• Небажання колгоспників працювати в громадському господарстві

• Економічні прорахунки, спроба здійснити соціалістичне будівництво воєнно-комуністичними методами

• 7 серпня 1932 – постанова ЦВК і РНК СРСР «Про охорогу майна державних підприємств, колгоспів та зміцнення соціальної власності»= «з-н про 5 колосків»

• В Україну була направлена надзвичайна комісія на чолі з Молотовим

• Грудень 1932 – Каганович в Україні з директивою «про здачу посівних площ»(вилучено 85 млн. пудів)

• Постишев очолив кампанію репресій

Наслідки Голодомору:

• Завершення колективізації, утвердження колгоспної системи, розорення села

• Масові жертви (за різними оцінками від 2,5 до 8 млн осіб). Підрив генофонду української нації

• Придушення опору українського селянства

• Переселення селян з Росії в Україну (Донецьку, Дніпропетровську, Харківську, Одеську обл.)

• Голодомор став приводом до розгортання боротьби з «українським буржуазним націоналізмом»

80. Українські землі в складі Другої Речі Посполитої.

• Землі, які перебували під владою Польщі: Східна Галичина, Холмщина,  Підляшшя, Західна Волинь, Західне Полісся, Осяння,  Лемківщина.

• 1921—1923 рр. Намагання показати світовій громадськості, що уряд дотримується прав національних меншин. Конституційно було закріплено право українців на власну мову й отримання початкової освіти українською мовою. Східній Галичині було надано автономних прав

• 1923—1926 рр. Після визнання країнами Антанти належності Східної Галичини Польщі польський уряд узяв курс на асиміляцію українського населення. Було заборонено вживання термінів «Україна» і «українці». Українці зазнавали відкритої дискримінації в усіх областях. Роздача українських земель польським осадникам. Переслідування українських політичних партій і діячів

• 1926—1937 рр. Спроби пошуку порозуміння з українством. Регіоном для цього мала б стати Волинь. Створення двомовних шкіл, призначення українців на високі державні посади тощо. У той же час проводилися акції пацифікації 1930 р. (умиротворення шляхом масових арештів, насильницьких дій і т.п.). Створення табору для політв’язнів.

• 1937—1939 рр. Повернення до жорсткої антиукраїнської політики

• Партії:ÑÐÑÐ, ÓÐÑÐ

• Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО), 1925. Мета діяльності : Боротьба за самостійну і Соборну Україну мирними, дозволеними засобами Засоби боротьби: легальні парламентські, демократичні. Представники: Д. Левицький, В. Мудрий

• Українська соціал-демократична партія (УСДП). Група «Вперед» Приєднання українських земель до радянської України. Поєднання легальних і нелегальних методів. М. і Л. Ганкевичі,А. Пащук,Х. Приступа

• Українська радикальна партія (УРП) Об’єдналася з УПСР на Волині й утворили Українську соціал-радикальну партію (УСРП). Здобуття незалежності України, здійснення справедливої аграрної реформи, відділення церкви від держави, обмеження приватної власності. Легальні Л. Бачинський,І. Марчук

• Комуністична партія Західної України (КПЗУ). Приєднання західноукраїнських земель до УРСР. Підпільна діяльність. О. Клірик(Васильків), Р. Кузьма(Турянський)

• Організація українських націоналістів (ОУН), 1929. Здобуття незалежності Соборної України. Підпільна, терористична діяльність,національна революція. Є. Коновалець, Мельник, С. Бандера