3. Наведіть приклад софізму та розкрийте помилки, які він містить. Яке місце має софістика у сучасному соціальному дискурсі

Софи́зм — ложное умозаключение, которое, тем не менее, при поверхностном рассмотрении кажется правильным. Софизм основан на преднамеренном, сознательном нарушении правил логики.

«Все металлы — простые вещества, бронза — металл: бронза — простое вещество».Особенно распространённая ошибка есть употребление среднего термина в большой и в меньшей посылке не в одинаковом значении: (здесь в меньшей посылке слово «металл» употреблено не в точном химическом значении слова, обозначая сплав металлов): отсюда в силлогизме получаются четыре термина

Есть ли у тебя то, что ты не терял? Конечно есть. Ты рога не терял, значит они у тебя есть.

Розум софістики є сила, що залучає окремі думки до загальної роботи мислення, у взаємодію і змагання, в діалог. Самою наявністю такого діалогу розум своїми очима доводить свою загальність. Софістика перетворила освіту і виховання на самостійне завдання, що вимагає спеціальних зусиль. Вона показала, що для становлення людського розуму і моральності недостатньо природної течії самого життя

4.Вкажіть спільне та відмінне у позитивізмі та аналітичній філософії.

Спільні риси: Прихильники аналітичної філософії, так само, як і позитивісти, не мають справи з "метафізичними" проблемами, вони відкидають як ідеалізм, так і матеріалізм.

Відмінні риси: Сучасна аналітична філософія приходить або до повної ліквідації себе як філософії, при підміні філософського дослідження конкретним логіко-лінгвістичним, логіко-семантичним та ін. аналізом, або до повернення в завуальованій формі до проблем філософського характеру.(вот єто бред какой-то сама не пойму) При цьому для сучасної аналітичної філософії характерні прагнення поєднувати елементи різних варіантів аналізу й з'єднувати аналіз із концепціями й ін., які традиційно вважалися антитезою сучасного позитивізму.

Аналітична філософія прагне розширити зміст аналізу як методу наукового пізнання, предметом якого можуть бути будь-які проблеми.

Представники постпозитивізму прагнуть доказати, що “чистих фактів”, які б не були пов’язаними теоретичними положеннями, не існує, всі наукові факти базуються на певній теоретичній розробці, відкриття ж нового знання та його обґрунтування – це єдиний процес.

5. В чому, на Вашу думку, полягає особливість та важливість античної філософії для світової культури і цивілізації?

У розумінні сучасної науки термін «античність» — це історія і культура Стародавньої Греції і Стародавнього Риму від виникнення перших давньогрецьких держав (кінець 3-2 тисячоліття до н. е.) і до падіння Римської імперії та завоювання Риму варварськими племенами (5 століття н. е.). Відповідно існують поняття античної філософії, античного мистецтва, античної літератури тощо. Буквальний переклад слова «античний» з латинської — «стародавній». В Європі в епоху Відродження увійшло в моду колекціонування предметів старовини, їх стали називати «антиками». Пізніше у Франції виникло вже власне поняття «античність» — для позначення всіх ранніх форм мистецтва. В міру поглиблення досліджень зміст терміна звузився.

Рівень розвитку і ступінь впливу на подальшу історію надають культурі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму виключного характеру. В античному світі досягли розквіту всі, без винятку, сфери культури — освіта, наука, література, мистецтво. Творчість античних авторів і в науці, і в мистецтві мала гуманістичний характер, в її центрі була людина, її фізичне й духовне життя. Шедеври, створені античними письменниками, скульпторами і драматургами, стали в подальшому сприйматися як класичні, як неперевершені і гідні наслідування зразки. Давньогрецька і латинська мови є базою сучасної наукової термінології.

Становище вільних людей в античних державах принципово відрізнялося від інших давніх суспільств. Виникає демократія, громадяни користуються політичними правами, беруть участь в управлінні державою. Хоч не можна забувати і про те, що античне суспільство було рабовласницьким. Раби відігравали істотну роль в економіці давньогрецьких держав, робили свій внесок в їх розквіт, на певному етапі римської історії навіть стали основною продуктивною силою.