33. Гуманітарні концепції туризмології
Гуманітарна концепція —це вироблення позитивного іміджу на морально-етичному рівні, створення емоційного задоволення клієнта від спілкування з персоналом підприємства. Споживчі властивості готельних послуг пов'язані в цьому випадку з умінням персоналу виявити повагу, уважне ставлення, компетентність, загалом зі створенням гармонійного комплексного позитивного іміджу готельного продукту. Гостинність виявляється у дотриманні етичних норм поведінки персоналом: споживач має бути впевнений у доброзичливості, комунікабельності до нього. Обслуговуючому персоналові варто запам'ятати основні принципи: "клієнт завжди має рацію", "всі побажання клієнта повинні бути за можливості виконані", "все для клієнта".
34.Етапи розвитку туризмології як науки.
Дослідники (Пазенок, Федорченко, Любіцева) виділяють 2 основні етапи розвитку науки про туризм (туризмознавство):
І етап (антична епоха – середина XIX ст.) - опис туристичних об’єктів, явищ, що відбувався епізодично. Їх робили мандрівники, історики, дипломати. Це поява зародкових знань про певні аспекти туризму. Це етап доіндустріального знання.
ІІ етап (середина XIX ст. – до сьогодні) – поява туристичних дисциплін, термінології. З’являються такі дисципліни:
Економіка туризму
Географія туризму
Психологія туризму
Пов’язані з іншими науками (педагогіка, філософія, культурологія туризму)
Кінець ХХ століття – нова наука – туризмологія.
В самій туризмології Пазенок виділив 3 етапи становлення:
І етап – 50-70і роки ХХ століття. Це етап систематизації наукових досліджень в туризмі, таких напрямків, як: економіка, географія туризму (50-70і рр.). Запити практики визначають створення наукових центрів та навчальних закладів (Франція, Швейцарія). Провідну роль серед туристичних наук відіграє економіка туризму.
ІІ етап – 80-90і рр. Етап розробки концептуальних та теоретичних знань в галузі наук про туризм. Це етап розвитку туризмознавства. Дисципліни формують об’єкт, предмет дослідження, методології. На цей етап припадає розвиток науки туризмології, а саме таких аспектів: необхідність розробки теорії, використання теоретичного здобутку географії, економіки туризму. Широко використовується системний підхід. В економіці туризму використовується міжгалузевий підхід, де елементами можуть виступати регіони виробництів туристичного продукту, вивчається сам турист та індустрія туризму в цілому. Інший підхід (Вандорм, Нідерланди) виділяє послуги посередників, туристичні ресурси, та соціокультурну сторону (туристична політика). На цьому етапі сформовано низку для теорії туризму концепції: концепція територіально-рекреаційної системи, концепція туристичного простору, теорія периферій, теорія урбанізації та ін.
ІІІ етап – з кінця 90-х років. Характеризується активним філософським осмисленням туризму, його оцінкою через гуманітарні науки, а також формуванням наукових шкіл з туризмології. Українська школа наголошує на міждисциплінарному характері туризмології та підкреслює, що туризмологія – це теорія туризму, де об’єднуються чи систематизуються соціокультурні та економіко-бізнесові знання які допомагають теоретично усвідомлювати феномен туризму.
Туризмологія
Бізнес
Гуманітарні науки
Економічні науки
Методичною основою повинна бути філософія туризму. Одне з основних завдань – розробка концептуальних завдань теорії туризму.
Виділення трьох основних етапів становлення туризмології є умовним та відображає погляди української школи на розвиток науки (теорії) про туризм.