28.Модель циклу еволюції туристичного простору р.В. Бутлера

На сьогоднішній день одним з найчастіше застосовуваних дослідницьких підходів під час аналізу розвитку туристичних регіонів є концепція циклу еволюції туристичного простору.

Внаслідок зростання туристичного руху та збільшення об'єктів готельного типу, туристичний регіон досягає визначеного рівня розвитку, проходячи від початкової стадії до повної зрілості. Окремі етапи цього розвитку визначив Р.В.Бутлер як: експлорація, вступ, розвиток, консолідація, стагнація та занепад або відродження.

Перша фаза - експлорація характеризує початкову стадію розвитку туристичних явищ на визначеному просторі, пов'язану з появою перших туристів, що приїжджають індивідуально, яких приваблюють краса природи або культурні об'єкти. Кількість туристів невелика, а їх вплив на місцеву економіку та життя мешканців незначне.

Друга фаза-вступна фаза,характеризується збільшенням числа туристів. Разом із їх зростанням розвивається потреба у готелях, закладах харчування, транспортних послугах та ін. Частина мешканців розпочинає надавати туристичні послуги приїжджим. Туризм стає для них джерелом додаткових доходів. Починає розвиватися туристична інфраструктура.

Третя- розвитку відбувається інтенсивне розширення туристичної бази, завдяки чому місцевість отримує виразний туристичний характер. Туристичні витрати стають одним з головних джерел місцевих доходів, а туристична функція стає головною або однією з головних суспільно-економічних функцій місцевості.

Четвертий етап - фаза консолідації характеризує вже повною мірою розвинену туристичну місцевість. Туризм є головною статтею доходів місцевої економіки. Зменшуються темпи приросту кількості туристів, що свідчить про те, що обсяг туристичного руху, а тим самим і туристичного попиту починає досягати граничної величини. Туристичний попит починає досягати тур.непривабливості.

П'ята фаза - стагнації відображає ситуацію, в якій відбувається реальне зменшення приросту готельних місць а також кількості гостей, що приїжджають на відпочинок. Сильна конкуренція на місцевому туристичному ринку змушує до проведення модернізації об'єктів і пошуку власних ринкових сегментів.

Шоста фаза може отримати назву відродження (омолодження) або продовжити фазу стагнації, залежно від того, чи в результаті проведених дій туристичний рух зросте чи зменшиться.

29.Концепція території туристичної активності.

використовується для аналізу просторової організації і функціонування туризму в багатофункційних міських центрах.

Відповідно до положень даної концепції оптимальні умови для розвитку міського туризму існують в центральній частині агломерації - центральному районі міста. Факторами, які сприяють формуванню району (території) туристичної активності є зосереджені в центрі міста різноманітні туристичні об'єкти у вигляді пам'ятників архітектури чи культури, готелів і закладів харчування, різні прояви суспільного і економічного життя міста, які виникають з його центральних функцій, наприклад торговельних чи адміністративних. Концентрація туристичного руху в межах територій тур.активності зумовлена хорошою доступністю і відсутністю автомобільного руху. Часто саме межа виділеної зони домінування руху для пішоходів в центральній частині міста визначає межі ТТА.

Історична спадщина міста, життя і культурні події, а також пропозиція закладів харчування та магазинів створюють основуТТА. Важливим чинником, який приваблює туристичний рух до міст, є згадана вже адміністративна і бізнес-діяльність, просторова концентрація якої створює центральний бізнес-район. Предметом наукового аналізу є також, відносини між обома функціональними районами, їх зв'язки, залежності і трансформації, а також спосіб формування туристичної привабливості та організація туристичного руху в територіальних межах міста.

30.Концепція територіальних рекреаційних систем (ТРС)

є одним з системних трактувань організації туризму і відпочинку, сформульованим в 70-х роках XX ст. Системою вважається сукупність взаємно пов'язаних елементів, та зв'язків між ними. Зв'язки (відносини) між елементами системи творять її структуру. Кожна територіальна рекреаційна система складається з п'ятьох підсистем:

а) учасники відпочинку (туристи);

б) туристичні принади (природні та антропогенні);

в) технічна інфраструктура (в тому числі місця для ночівлі, заклади харчування, транспортна мережа);

г) персонал, що працює у сфері обслуговування туристів;

д) установи, які управляють рекреаційною системою (напр. органи місцевої влади, пов'язані з функціонуванням туризму).

Дані підсистеми взаємодіють між собою і є взаємозалежними. Вони можуть розташовуватися в конкретній просторовій одиниці (напр. регіоні, місцевості) або можуть бути окремо від неї, але мірою приналежності до ТРС є їх зв'язки всередині системи. Туристичний рух є тим фактором, який творить систему.

Великою перевагою даної концепції є трактування туристичних явищ як внутрішньої складної системи, пов'язаної з іншими не туристичними системами. Концепція ТРС є однією з перших моделей, які пояснюють сутність туристично-рекреаційного простору і його становлення.