
- •Праксеологія і туризм.
- •Основні риси праксеологічної теорії в туризмі
- •7.Філософія туризму.
- •8.Економіка туризму
- •10.Зміна предметної сутності географії і рекреації туризму.
- •11. Психологія туризму.
- •12. Культурологія туризму.
- •13. Педагогіка туризму.
- •14.Європейський досвід освітньої підготовки професіоналів.
- •. Американський і російський досвід освітньої підготовки професіоналів туризму.
- •16. Економіко-географічні концепції туризмології:
- •17.Туризмологія: основні підходи до формування науки про туризм.
- •19. Поняття туризмознавства, туристики і туризмографії.
- •20. Вітчизняний досвід підготовки професіоналів туризму.
- •21. Концептуальні засади теорії туризму
- •22.Туризмологія: поняття та основні завдання.
- •23. Модель туризму за Жафаром Жафарі
- •24. Модель туриста за Жафаром Жафарі
- •25.Модель туризму як зустрічі
- •26.Теорія периферії.
- •27. Теорія дифузії інновацій
- •28.Модель циклу еволюції туристичного простору р.В. Бутлера
- •29.Концепція території туристичної активності.
- •31. Концепція туристичної урбанізації
- •32. Інформатизація в туризмі
- •33. Гуманітарні концепції туризмології
- •34.Етапи розвитку туризмології як науки.
- •Вітчизняна класифікація професій з туризму та гостинності
- •Вітчизняні наукові центри з туризму.
- •37.Географія підготовки фахівців вищої кваліфікації з туризму в Україні
- •38.Туризм як соціально-культурний феномен.
- •40. Рекреалогія туризму
25.Модель туризму як зустрічі
З точки зору гуманітарних наук основним об'єктом дослідницьких зацікавлень в туризмі є суб'єкт туристичного руху, тобто особа туриста та її переживання, досвід, зміни, взаємовідносини з іншими особами. У такому трактуванні сутністю туристичного досвіду є зустріч - зустріч подорожуючих туристів з іншими людьми, з природою, з творами іншої або власної культури. Цю зустріч можна розглядати не лише в індивідуальному вимірі, але й суспільному - між різними групами людей. В процесі зустрічі відбуваються численні особисті контакти - прямі чи непрямі, взаємовпливи та діалог. Туризм створює багато нагод до безпосереднього контакту приїжджих з місцевим населенням. Взаємний вплив людей, які зустрічаються, є однією з причин змін, що відбуваються як із самими туристами, так і спільнотами, які вони відвідують.
Відносини між людьми, які зустрічаються у туризмі можна розглядати в широкому культурному контексті через процес міжкультурного спілкування. Суспільні відносини, що відбуваються під час туристичного руху обумовлені багатьма чинниками індивідуального характеру - вони залежать як безпосередньо від особистіших рис людей, які зустрічаються, так і суспільно-культурних цінностей суспільних груп.
Головним предметом зацікавлень суспільних наук (напр. соціології, антропології) у рамках цієї дослідницької концепції є обумовленості і суспільно-культурні наслідки зустрічей (зіткнень) та взаємовпливів в туризмі між:
а) окремими особами;
б) особою та суспільною групою;
в) різними суспільними групами;
г) різними культурами.
26.Теорія периферії.
Теорія периферії, сформульована в 60-их роках XX ст. В.Крісталлером, яку називають ще теорією розташування об'єктів туризму і відпочинку,що пояснює причини і мотиви вибору визначених місць і регіонів як територій, що служать для потреб відпочинку. Центральні території не можуть повністю, задовольнити потреби у відпочинку мешканців, тому вони змушені виїжджати на слабо- чи зовсім неурбанізовані периферійні території (периферію). Теорія периферії говорить, що учасники туристичного руху з метою задоволення туристичних потреб керуються перш за все красою природи і потребою близького контакту з природою, не беручи до уваги міські центри (основні центри). У межах територій, що визначаються як периферія, розвиток туризму базується головним чином на відпочинку. Відповідно до потреб рецепції туристичного руху відбувається благоустрій цих територій, неминуче викликаючи їх урбанізацію. Тому мешканці урбанізованих центрів шукають нові території для відпочинку - нові периферії, що є однією з причин розширеня сфери туризму у світі.
Теорія периферії В.Крісталлера знаходить своє застосування у дослідженні туристичних міграцій в глобальному, загальнодержавному і регіональному масштабах, пов'язаними з необхідністю відпочинку, розвитку та облаштуванні регіонів і туристичних місцевостей.
27. Теорія дифузії інновацій
Під дифузією розуміють поширення культурних, суспільних, економічних, політичних явищ у часі і просторі. Носіями інновацій в туризмі є люди (туристи), туристичні об'єкти і суб'єкти туристичного сектора.
Дифузії інновацій у туризмі можуть відбуватися шляхом:
а) експансії об'єктів туристичної інфраструктури в місцевостях і туристичних регіонах;
б) перенесення туристами капіталу і власних культурних стереотипів на рецепційні території;
в) впровадження нових організаційних рішень на туристичних підприємствах.
Інновації можуть поширюватися поступово шляхом безпосереднього контакту з її носієм чи джерелом (ядром інновації), або ієрархічно - через сприйняття новизни, в першу чергу, певними групами людей чи великими населеними пунктами.
В процесі розвитку туристичної інфраструктури наступає "насичення" простору об'єктами і зменшення її вільних запасів. У кінцевому результаті це обмежує можливість розповсюдження самої інновації. Якщо мова йде про туристів, то головний напрямок інновацій пролягає з емісійних територій до територій рецепційних. Суспільно-культурні інновації, що переносяться ними, часто запозичуються деякими представниками місцевої культури, щоб з часом поширюватися на інших членів спільноти. Натомість з точки зору підприємств туристичного сектора, власне сильна конкуренція на туристичному ринку вимагає від них застосування нововведень і пристосування до умов туристичного попиту, які постійно змінюються. Здатність до введення інновацій є одним з найважливіших чинників економічного успіху в туристичній галузі.
Концепція дифузії інновацій знаходить широке застосування в аналізі явищ, пов'язаних з
туристичним рухом в суспільному, культурному, економічному і просторовому вимірах.