22.Туризмологія: поняття та основні завдання.

Туризмологія - теорія туризму, галузь соціокультурного та економіко-бізнесового знання, яке характеризується розгалуженими міжнауковими зв'язками, що фокусуються в теоретичному усвідомленні та концептуальному оформленні багатоаспектного феномена туризму. Крім того, туризмологія повинна сконцентрувати увагу на професійних складових теорії туризму із залученням фахівців вузькопрофільного спрямування. Ідеться про удосконалення проблем інституту гостинності, технології туристської діяльності, поглиблене вивчення таких дисциплін, як рекреалогія, анімація, економіка, екскурсознавство та музеєзнавство. Наукове та практичне "призначення" туризмології розкривається в її функціях: світоглядній, етнічній, комунікаційній, аксеологічній, етичній, комунікаційній, екологічній, праксеологічній і акумулюється в наукових багатовекторних напрямах: філософському, економічному, психологічному, країнознавчому, культурологічному, політологічному, соціологічному, правознавчому, педагогічному, історичному, географічному, демографічному, археологічному та ін.

Туризмологія - науковий напрямок, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища. Завданням туризмології є розробка теорії функціонування туризму. 

Основними завданнями туризмології є розроблення теоретико-методологічних засад,

виявлення об’єктивних закономірностей формування і розвитку туризму, використання нових методів дослідження для розв’язання типових завдань туризму, ефективної моделі управління туристичним бізнесом країни.

23. Модель туризму за Жафаром Жафарі

Однією з найважливіших системних дослідницьких концепцій, яка застосовується для пояснення туристичних явищ в суспільних науках, є соціокультурна модель туризму за Джфаром Джафарі. У цій концепції в рамках світової мегасистеми туристичного руху передбачено існування двох систем - системи висилаючої (повсякдення) та системи приймаючої (неповсякдення). Висилаючою системою може бути вся країна або міська агломерація, приймаючою ж системою є території туристичної рецепції. Роль висилаючої системи полягає у забезпеченні її мешканців можливістю регенерації фізичних і психічних сил через рекреацію. Згідно з автором цієї концепції, в рамках приймаючої системи відбувається, з однієї сторони, зіткнення зовсім або майже зовсім різних туристів, що представляють різні висилаючі системи, які репрезентують різнорідну поведінку і культуру. З іншої ж сторони відбувається зіткнення осіб, що орієнтуються на розваги (туристів) з особами, зайнятими роботою і обов'язками щоденного ритму життя, тобто мешканцями рецепційних районів. Внаслідок цього зіткнення відбуваються численні міжособистісні і міжкультурні взаємовідносини, а суперечливість їх орієнтацій є джерелом і причиною різноманітних змін в приймаючій системі і створює загрозу для її ідентифікації.

24. Модель туриста за Жафаром Жафарі

Концепція Дж.Джафарі характеризується дослідженням психічних змін, які відбуваються з туристом під час підготовки до подорожі, під час подорожування і повернення до свого постійного місця проживання.

Згідно з Ж.Жафарі, ця модель представляє певний образ туриста і його змін, де можна виділити шість етапів, які характеризують особу туриста:

1) фаза мотивації подорожі. На цьому етапі людина починає розумову та фізичну підготовку до подорожі;

2)фаза емансипації( фаза початку подорожі), в рамках якої відбувається виїзд, подорож і приїзд до мети призначення. В процесі переміщення і віддалення від буденності наступає ментальне переродження особи в туриста.

3)етап піднесення(небуденності), коли певна особа "перейшла" з повсякдення до нової відмінної і незвичайної реальності . В реальному житті під час туристичної поїздки правила поведінки, уяви, очікування і ставлення туриста сильно обумовлені потребою переживання таких вражень і відчуттів, які відрізняються від тих, з якими зустрічаєшся у повсякденному житті. Турист входить в нові суспільні відносини з іншими туристами та мешканцями відвідуваної спільноти.

4) фазою репатріації, пов'язаною з поверненням до буденності. Ж.Жафарі ділить її ще на дві частини, які описують психічні зміни, що відбуваються з особою туриста, це - "поновлення", яке починається у момент виїзду з місця відпочинку та "капітуляція", коли внутрішньо він знову "підпорядковується" цінностям культури власного середовища проживання і повсякдення.

5)фаза впровадження, коли турист фізично повернувся вже до повсякдення, до якого психічно мусить себе знову привчити. Відчуття, емоції та досвід, зібраний під час виїзду, залишать істотний слід в його психіці та індивідуальності.

6)фаза пристосування.