21. Концептуальні засади теорії туризму

Туризмологія є міжгалузевою й міждисциплінарною наукою тому важливо визначити власний теоретико-методологічний інструментарій: принципи, методи, проблематику досліджень.

Туризмологи у своїх дослідженнях застосовують як загальнонаукові так і конкретно наукові підходи та принципи. До перших належать системний, історичний, економічний, політичний, правовий. Їх використання зумовлюють відповідні концептуальні версії туризмології. До других належать принципи спонтанності мотивацій мандрівника, безпосередності туристських контактів, діяльнісний підхід. Останній розглядає туризм як особливу форму людської активності та мобільності. Через призму «діяльнісного» розглядаються актуальні завдання туризмології: розуміння та інтерпретація окремих видів туризму, розробка концепцій туристичного обслуговування, реалізація на практиці моделей туристських центрів, територій тощо.

Основним принципом туризмологічного підходу є розуміння сутності туризму, як форми природно-суспільного буття та життєдіяльності людини що подорожує.

Щодо методів туризмологічних досліджень, на сьогодні не виявлено якихось спеціальних способів пізнання. В залежності від спрямованості методологічного аналізу того чи іншого сектору туризму використовуються адекватні методи даних галузей.

Як міждисциплінарна наука туризмологія призвана виконувати ряд важливих функцій. Як і в інших теоретичних науках, класичними завданнями туризмології є систематизація практичного досвіду, визначення закономірностей розвитку досліджуваного феномену. До того ж туризмології властива й прогресивна функція, яка призвана підготувати сучасних фахівців туристичної сфери до нових викликів, пропозицій та загроз сучасного туризму.

Сьогодні значна кількість наук так чи інакше долучаються до аналізу функціональної сутності туризму. Вже існує ціла низка наукових концепцій і навчальних дисциплін, які характеризують туризм у його історичному, філософському, економічному, соціологічному, культурологічному, етичному, психологічному та інших аспектах. Туризмологія використовує ці знання для конструювання системно-цілісної туристської науки.

Так, однією з фундаментальних складових туризмології є філософія туризму. Завдяки здобуткам соціально-філософської феноменології досліджується «життєвий світ» людини, джерело культурного досвіду, який вона набуває в результаті комунікації зі світом культури, розкривається антропологічне значення мандрів та подорожей, аксіологічний, ціммісний аспекти туристичної діяльності.

Важливе місце в туризмологічних дослідженнях посідає географія туризму – галузь знань про просторово-часові закономірності функціонування туризму як суспільного явища, територіальну організацію туристичного господарства, умови та особливості його розвитку в різних районах і країнах. На базі знань туристської географії в рамках туризмології досліджуються тенденції та закономірності розвитку світової індустрії туризму, здійснюється експертиза проектів туристського освоєння території, аналізується туристський потенціал країн і регіонів та ін.

Важливим структурним елементом туризмології є соціологічні дослідження туризму, як специфічного засобу формування особистості, як суттєвого фактора діалогу культур. До функцій соціології туризму, які використовує туризмологія входять також дослідження процесів соціалізації людини, засвоєння індивідом системи знань, норм і цінностей, що дозволяють йому відчувати себе повноправним членом суспільства.

Культурологія туризму, як теорія культурних трансформацій особистості в контексті її перебування в інших соціокультурних середовищах, займає особливе місце в туризмологічній проблематиці оскільки дозволяє аналізувати гуманізуючу місію туризму, його властивість пом’якшувати соціальну напруженість, прискорювати розвиток соціумів, котрі є приймаючою стороною в туризмі.

Туризмологічні дослідження феномену туризму повинні враховувати індивідуальні особливості людини, що подорожує (homo viator), ті риси характеру і темпераменту, що обумовлюють «адресні» потреби людини в туризмі і подорожах, активному відпочинку і розвитку. Дані дослідження ґрунтуються на викладках психології туризму.

Психологічні аспекти туризмології цільно пов’язані з питаннями етичних цінностей туризму, моральної оцінки туристичної діяльності. Дані проблеми є предметом дослідження етики туризму.

Туризмологічне знання було б неповним без осмислення туристичної практики. Даний напрямок забезпечує праксеологія (наукове осмислення практики) туризму. Вона покликана проаналізувати туристську діяльність з точки зору її практичних властивостей, з метою підвищення ефективності.

Праксеологічна концепція туристичної діяльності забезпечує підгрунтя для моделювання стратегічного розвитку туризму, розробки програм його ефективного функціонування та генеральних планів вдосконалення. Так «праксеологічно забарвленими» в туризмі є теоретичні аспекти менеджменту та маркетингу. Як комплексна дисципліна, праксеологія туризму синтезує дані різних наук (економіки, організації, управління, інформатизації тощо), переймається питаннями дослідження практичного досвіду в рамках конкретного виду діяльності. Серед них особливе місце належить узагальненню методик проектування туристських заходів, принципів розробки стратегічних і тактичних програм та планів розвитку туризму, механізмів їх реалізації, здійснення реформ, експериментів тощо.