9.Географія і рекреація туризму. Одним з таких провідних напрямків в туризмології є географія туризму

Географія туризму, можливо, є однією з "найдавніших" наукових дисциплін, які обрали туризм предметом свого дослідження ледь не з самого початку розвитку туризму як масового явища, тобто з другої половини ХІХ ст. Географії туризму – це дослідження конкретної території

на можливість розвитку там ефективної туристсько-рекреаційної діяльності (з урахування як економічного, так і соціального й екологічного ефекту). Географічні дослідження туризму останніх років майже повністю сконцентрувались на наступних питаннях: комплексного використання ресурсів і розвитку індустрії туризму на територіях, переважно обласного масштабу; удосконалення просторової організації, розвитку туризму тощо.

 Предметом вивчення географії туризму постають властивості або особливості територіальних поєднань, спрямовані на формування туристичного продукту задля задоволення туристичних потреб на ринку туристичних послуг.

Географія туризму оцінює вплив природніх,соціально-економічних чинників на розвиток туризму,вивчає туристичний рух, а також вплив самого туризму на довкілля.

Завдання географії туризму:

1. Вивчення рекреаційних ресурсів різних регіонів як основи формування різних видів туризму

2. Вивчення особливостей розміщення різних видів туризму

3. Вивчення історичних і соціально-економічних передумов розвитку туризму

4. Вивчення основних напрямків туристичних потоків, вивчення просторового розподілу доходів і видатків міжнародного туризму

5. Складання туристичних (рекреаційних) характеристик провідних країн світу. Рекреаційна географія - галузь географічних знань, яка, спираючись на рекреаційну функцію як необхідну складову суспільного відтворення, займається розробкою теоретико-методичних засад територіальної організації відпочинку та оздоровлення

 В процесі відпочинку виникають економічні та позаекономічні відношення і явища, які становлять сутність рекреаційної діяльності. Рекреаційна діяльність є наслідком подальшого поглиблення суспільного поділу праці Формою територіальної організації рекреаційної діяльності визначена територіальна рекреаційна система (ТРС), що є об'єктом дослідження рекреаційної географії. Завданнями рекреаційної географії є виявлення та оцінка рекреаційних ресурсів, встановлення рекреаційної ємності та можливих граничних навантажень на базі науково обґрунтованих нормативів з метою оптимізації розвитку і функціонування ТРС. Дослідження рекреаційних ресурсів, виявлення рекреаційного потенціалу території та ефективна організація споживання цих ресурсів, оптимізована щодо запитів населення, становить предмет рекреаційної географії. Тобто рекреаційна географія передусім досліджує ресурси, рівень концентрації та комбінування яких дозволяє спеціалізувати певні території на виконанні рекреаційних функцій.

6.Соціологія туризму. Поява пов'язана з тим місцем, яке займає у житті людини туризм як потужний, багатокомплексний за своєю природою тип діяльності. Це зумовлює потребу виділення окремого напрямку соціології - соціології туризму, який повинен базуватися на комплексному дослідженні туризму: як окремого виду торгівлі послугами; як сфери відпочинку; як специфічного засобу формування особистості; як механізму комунікації. 

Соціологія як наука , займається зв’язками між людиною та суспільством.

Предметом є як окремі особи, так і суспільні групи.

Соціологія туризму як науковий напрям , виник у 70-і роки ХХ ст.

Проблематика соціології туризму:

1)самі туристи, їхні мотиви та причини перебування,

2)вивчення туристичних процесів та вивчення туризму як системи,

3)соціальні відносини між туристами та мешканцями, туристами та туристами, туристами та організаторами туризму.

Соціологів цікавлять такі моменти:1)суспільні знання,які появляються під час подорожей,

2)поведінка в туристичних групах,3)формування особистості під час подорожі.

При цьому ,соціологи туризму використовують такі різні методи:1)статистичні методи обліку, 2)методи анкетування ,3)інтерв’ю .

Соціологія туризму тісно співпрацює з дисциплінами економічного та географічного напрямків в туризмі .Соціологія туризму орієнтована на вирішення питань:

1)організації туристичного руху,2)проведення маркетингової політики,3)розроблення рекомендацій до створення інноваційних туристичних продуктів.

7.Філософія туризму. - відбиття явища туризму у специфічний філософський спосіб. Об'єктом філософії туризму є суспільство як "життєвий світ" людини, джерело її культурного досвіду, що вона набуває його в результаті комунікативної дії зі світом культури, з досвідом Інших.

Філософія туризму знаходиться на початковому етапі розвитку. (80-90-і роки ХХ ст.)

Філософія важлива в таких 2 аспектах:

1)виступає теоретичною та методологічною основою туризмології,

2)вивчає туризм у певних аспектах:

- онтологічному: – розглядає сутнісну характеристику туризму як явища(досліджуються результати подорожування,а особливо часово- просторові аспекти подорожування) .

- епістеологічному, звертає увагу на пізнавальну функцію туризму(розглядає мандрівку, подорож як можливість поповнення нових знань,важливу роль відіграє самоаналіз- що нового вона дізналась,чи всі цілі були реалізовані) .

- аксіологічному(наука про цінності- типологічному.

Одночасово,в галузі туризму,філософія туризму як складова туризмології,вивчає такі напрями(складові) :

1)туризм як феномен ,досліджується з точки зору його сутності (в філософії розглядається спеціальне поняття – людина,яка подорожує ) ,

2)крім цього, філософія туризму вивчає екзисцентіальні методи (особливості існування, при підготовці до подорожі, при самому подорожуванні, після подорожі) ,

3)вивчає також антропологічну сутність туризму (в центрі дослідження – людина як суб’єкт туристичної діяльності) ,

4)праксеологія туризму (оцінка практичного значення туризму – соціального,економічного значення туризму ) .

8.Економіка туризму

Економіка туризму являє собою систему відносин, що виникаютьу сфері туризму в процесі виробництва, розподілу, обміну таспоживання результатів туристської діяльності.

Економіки туризму представляє собою науку, що вивчає внутрішні аспекти економічних відносин у цій сфері діяльності, причому економічні відносини розглядаються на двох рівнях: міжгалузевого комплексу соціально-побутової інфраструктури та господарюючого суб'єктат уристської фірми.

Предметом досліджень є матеріальні процеси, зв’язані з реалізацією потреб туристів.

Активний розвиток економіки туризму припадає на 60-80-і роки XX ст.

Основним завданням економіки туризму є: визначення ролі туризму у господарському комплексі.

В центрі уваги економіки туризму випливає така проблематика, це:

1)економіка туристичних підприємств,

2)засади обслуговування туристів,

3)обслуговування туристів,

4)вивчення туристичного руху і зв’язаних з ними фінансових інтересів,

З економікою туризму пов’язане формування низки нових наукових дисциплін:

1)менеджмент туризму,

2)маркетинг туризму(пол.дослідники пропонують виділяти маркетинг туристичних послуг),

Зокрема,основними завданнями маркетингу туризму є: управління маркетингом як процесом,а також розробка маркетингової стратегії

З економікою туризму пов’язане формування низки нових наукових дисциплін,таких як:маркетинг туризму,менеджмент туризму.

3.Теоретичні засади технології туризму.

Технологія - це сукупність виробничих методів і процесів в окремій галузі виробництва (турбізнес). Покращений кожної ланки технологічного процесу веде до позитивних змін якості, швидкості і вартості, тим самим влеяя на суспільство і економіку країни.

Технологія туризму розглядається як:

-важливий механізм управління туристичною індустрією;

-практичне використання наук про туризм;

-мистецтво надання послуг гостинності. Технологія галузі туристичної галузі -сукупність знань про методи, засоби і раціональні прийоми у певній сфері діяльності, науки або виробництва, що забезпечує одержання кінцевого продукту. Важливі такі галузі: технологія туристичної галузі, технологія готельної справи,технологія ресторанної справи.

Понятійно-термінологічний апарат технології туризму вивчає такі терміни: технологія туристичної діяльності; інноваційні технології; технологія розвитку; теорія перетворень; технологія надання туристичних послуг; технологія надання готельних послуг.

39.Етика туризму . Важливою складовою філософії туризму є його морально-психологічний компонент. Етика туризму - одна з форм професійної моралі для тих, хто фахово займається цим видом суспільної діяльності. Однак про певні моральні норми і межі, в яких має розгортатися туристська діяльність, люди почали замислюватися задовго до появи самого поняття "туризм". Поведінці як туриста, так і фахівця туристської справи (туроператор, турагент, керівник турфірми тощо) морально-психологічні якості посідають чільне місце у розвитку туризму.Кожна порядна, вихована особистість при зустрічі з незнайомими людьми намагається, як правило, справити приємне враження, бути приязною, привітною, уважною. Інша річ, що для окремої частини цих людей моральна культура виявляється суто функціональною, або показовою, адже нечемне поводження з "клієнтом" загрожує успішному бізнесу. Сучасна етика туризму пропонує певні заходи для забезпечення ділових

етичних відносин: впровадження етичних норм, що відображають систему цінностей організації; організація навчання етиці ділового спілкування всього персоналу.

Варто звернути увагу на професійну етику працівників туристичної галузі. Професійна етика стосується відносин з гостями, колегами, партнерами по бізнесу, допомагає підтримувати фірмовий стиль обслуговування.

Однак, на мою думку, загальними вимогами до професійної етики тих,

хто працює в туристичній галузі є такі: - Доброзичливість та гостинність. Адже обслуговування гостей і клієнтів пов’язане зі створенням атмосфери комфорту та затишку.Доброзичливість привертає людей, викликає в них симпатію та відповідне друже ставлення. - Культура зовнішнього вигляду. - Ввічливість і тактовність. Прояви уваги до гостя – одна з основних умов створення гостинної атмосфери. Кожного відвідувача слід приймати таким, яким він є. А у відповідь на некоректну гостя треба проявляти

витримку і стриманість.- Професійність та загальна ерудованість. Ця вимога передбачає глибоке знання та уміння творчо підійти до справи.- Турбота про престиж закладу. Однією з найважливіших вимог допрацівників галузі туризму та готельно-ресторанного бізнесу є вміння працювати в команді, спільно підтримувати престиж закладу. Важливою проблемою етики є також екологічні аспекти туризму(людина повинна бережно відноситись до навколишнього середовища перебуваючи під час подорожі і загалом). Етика накладає на туризм систему обмежень, що представляє собою

суму морально-етичних правил і традицій, що клались у даному суспільстві.

Етика туристичного бізнесу - ділова етика, що базується на чесності,

відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на

ринку у відповідності з діючим законодавством, встановленими правилами і

традиціями.

18.Туризмологія у структурі туризмознавства Туризмологія - науковий напрямок, в межах якого сполучаються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища.Туризмологія почала розвиватися в кінці 20 ст.як науковий напрям туризмознавства.Туризмологія формувалася двома підходами:підхід зверху(на теоретичних засадах)-суть полягала у формуванні ідей,виділення проблем,а також створення методології; підхід знизу (на основі існуючих дисциплін):базується на результатах досліджень,отриманих в кожній галузі дослідження . У методологічному аспекті туризмологія має формуватися як діалектична єдність основних концептуальних елементів наукової системи — онтологічного (реально існуючого), гносеологічного (теоретико-пізнавального), антропологічного (людиновимірювального), аксіологічного (ціннісно-оцінювального, морального), соціологічного (суспільно значущого), пропедевтичного (виховного), праксеологічного (практично-орієнтувального), інформаційного (повідомлювального, роз’яснювального). Саме такий цілісний та системний підхід забезпечить існування метатеоретичного рівня туризмології.  Становлення науки про туризм (туристики, туризмознавства, туризмографії, туризмометрії, туризмології) відбувалося поступово, протягом усього періоду зародження та розвитку туризму. В узагальненому вигляді наука про туризм (туризмологія) охоплює такі проблеми: — з’ясування сутності та смислового значення туризму як суспільного явища та соціального інституту; — визначення у понятійний спосіб основних характерних ознак туризму, розроблення його тезаурусу, словниково-категоріального апарату; — систематизація наукових підходів до розуміння феномену туризму, з’ясування його генези та еволюції, поглиблення змісту концепцій туризму як відносно самостійних наукових дисциплін; — осмислення структури туризмологічного знання, його архітектоніки, діалектичної узгодженості всіх частин; — виявлення функцій теорії туризму, її призначення; — з’ясування суперечливого характеру туризму, його позитивних і негативних можливостей і проявів; — осмислення діалектики (взаємозв’язків) теорії та практики туристської діяльності. Туризм як суспільне явище, соціальний інститут має комплекс властивостей і якостей — економічних, технологічних, інформаційних, морально-комунікативних, культуропізнавальних, рекреаційних тощо. Тому слід насамперед визнати, що туризм за своєю сутністю є багатоаспектним утворенням. У ньому наявні кілька сутностей, що зумовлює різні його інтерпретації. Сутнісними ознаками туризму є одночасно і те, що це організована подорож, і країнознавче відвідування, і рекреаційний захід тощо. Із туризмологічного погляду глибинна сутність туризму полягає в тому, що він є формою самореалізації людини.Суб’єктом туризмології є науковець, здатний теоретично, фахово осмислити об’єкт свого знання, тобто туризмолог, туризмознавець.

4.Інститут гостинності – основні поняття та технологічні концепції.

Гостинність — це комплексна послуга, що характеризу-ється споживчими властивостями і зумовлює необхідність створення позитивного іміджу підприємства. Позитивна оцінка готельного підприємства є проявом вторинного попиту на послуги, ознакою раціонального підходу до організації та управління виробничим процесом. Створення позитивного іміджу у сфері гостинності необхідно вирішувати шляхом всебічного використання ресурсів гостинності, забезпечення високої якості послуг, вироблення стратегії і концепції гос-тинності.

Модель гостинності відображає призначення створюваної організації, її філософську концепцію, визначає пріоритети, цінності й принципи, згідно з якими організація здійснюва-тиме свою діяльність. У готельному бізнесі модель гостинності асоціюється з можливістю організації швидко реагувати на зміни як внутрішнього так і зовнішнього середовища, ви-значати суть існування та суттєві відмінності від інших орга-нізацій.

Модель гостинності включає чотири основні концепції: гуманітарну, технологічну, функціональну і комерційну.

Гуманітарна концепція включає вироблення позитивного іміджу готелю на морально-етичному рівні, створення емоційного задоволення клієнта від спілкування з персоналом підприємства. В цьому випадку споживчі властивості готель-них послуг пов’язуються із вмінням персоналу проявити повагу, уважне ставлення, компетентність, загалом створення гармонійного комплексного позитивного іміджу готельного продукту. Технологічна концепція гостинності охоплює процес реалізації гуманітарних принципів обслуговування у поєднанні з комплексом особистих і професійно-кваліфікаційних характеристик обслуговуючого персоналу, матеріально-тех-нічною базою готелю, архітектурно-планувальними особли-востями споруди, забезпечення закладу розміщення інформаційними комунікаціями та інформаційною базою даних. Технологія — забезпечує взаємозв’язок і відображає ефективність процесів організації та управління готельним під-приємством.

Функціональна концепція характеризує ефективність організації управління процесом обслуговування. Якість обслуговування визначається раціональністю побудови організа-ційної структури та реалізації принципів управління. Комерційна концепція пов’язується з отриманням доходів підприємством, визначається стратегією підприємства, побудованій на диверсифікації, інформатизації, екологізації середовища гостинності.