3. Розгортання державотворчих процесів. Становлення владних структур, прийняття Конституції України

В Україні після проголошення незалежності певний час діяли органи влади, сформовані за СРСР та УРСР ( правонаступність). За підрахунками фахівців, до проголошення незалежності України на її території суспільні відносини у н/г на 80% регулювалися союзним законодавством, а у всьому правовому регулюванні - 90%.

Необхідною умовою становлення України як демократичної правової держави було прийняття нової Конституції, формування власних органів влади та власної партійно-політичної системи.

Важливими віхами на шляху розбудови незалежної держави стало запровадження атрибутів державності:

1. Фіксація кордонів ( 4.11. 1991р. прийнято Закон „Про державний кордон України”)

2. Визначення громадянства( 8.10. 1991р. прийнято Закон „Про громадянство України”)

3. Визнання національної символіки як державної ( січень-лютий 1992р. низкою постанов ВР затвердила державним гімном мелодію М.Вербицького „Ще не вмерла Україна”, синьо-жовте знамено – державним прапором, а тризуб – малим гербом України).

4. Запровадження власної грошової одиниці (1992р. – започатковано обіг купонів багаторазового використання, а 21 вересня 1996р. – введено гривню).

5. Створення власних збройних сил ( 6.12. 1991р. прийнято Закон „Про Збройні сили України”, а потім пакет інших документів. Україна проголошувалася нейтральною, позаблоковою, без'ядерною державою. До 1994р. із території України було виведено всю ядерну зброю).

Офіційне затвердження атрибутів державності, створення власних збройних сил – гаранта захисту державної незалежності – лише початок розбудови держави. У межах цього процесу розгортаються і взаємодіють дві суспільні тенденції – трансформація вже існуючих до проголошення незалежності елементів держави та формування нових структур. Отже суть „розбудови держави” полягає в перетворенні уламку імперії на самодостатню, саморегулюючу систему.

Пріоритетним напрямком державотворчого процесу є формування трьох основних гілок влади – законодавчої, виконавчої та судової. Було запроваджено посаду Президент України ( 5.07 1991р. прийнято відповідний закон ; спочатку Президент був главою держави і главою виконавчої влади).

Майже з самого початку новий механізм влади почав давати збої: або пробуксовував при прийнятті рішень, або гальмував практику реформування, або не забезпечував належного соціального захисту населення, або самоусувався від керівництва господарськими процесами. Тому виникає двовладдя, а згодом і протистояння трьох центрів влади: Президента, ВР, уряду, а на місцях – між радами та держадміністраціями.

Протистояння Президент - ВР призвело до дострокових виборів у березні 1994 р. нового складу ВР, а у червні-липні Президента. Президентом із семи кандидатур було обрано Л.Кучму.(У другому турі за Л.Кучму проголосувало понад 52% виборців, а за Л.Кравчука - 45%)

Новообраний президент переніс центр уваги з питань ідеологічних на економічні, а ВР активізувала свою законотворчу діяльність.

Із проголошенням незалежності в Україні розгортається конституційний процес -розробка й обговорення різних варіантів нової Конституції, її розділів і статей.

Унаслідок суперечностей між Президентом і Верховною Радою Л. Кучма видав Указ про проведення у вересні 1996 р. Всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України. У пошуках компромісу було створено Узгоджувальну комісію на чолі з М. Сиротою. Було розв'язано спірні питання. У ніч на 28 червня 1996 р. більшістю голосів депутатів Верховної Ради Конституція України була прийнята. Її текст підписали Президент України і Голова Верховної Ради. Був виданий Указ Президента про введення в дію Конституції України.

Конституція включає 161 статтю і 14 розділів (розділ 15 містить перехідні положення).

Конституція України є демократичною і має найвищу юридичну силу. Вона визначає базові принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, форму правління, державний устрій, політичний режим України як незалежної, суверенної, правової держави. Найвищою соціальною цінністю за Конституцією є людина; Конституція визначає права, свободи й обов'язки громадян України.

З прийняттям Конституції конституційний процес не завершується. Законотворчість розгорнулася у двох напрямах – підготовка та затвердження нових законодавчих актів, що базуються на новому основному законі, та трасформація або відміна законів, затверджених до червня 1996 р.

В країні формується багатопартійність.