1. Радянсько-німецький пакт про ненапад 23 серпня 1939 року та об′єднання українських земель.

23 серпня 1939 р. було підписано радянсько-німецький договір про ненапад. Секретний протокол, оформлений додатково до пакту, передбачав розподіл сфер впливу в Європі. Радянському Союзові передавалися західноукраїнські землі. 17 вересня 1939 р. частини Червоної Армії перейшли радянсько-польський кордон і вступили на територію Західної України.

Наступного дня «Правда» надрукувала радянсько-німецьку заяву про те, що війська двох країн „відновлюють у Польщі порядок і спокій, порушені розпадом польської держави”.

22 вересня 1939 р. у Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад, що приймали комбриг С. Кривошеїн і генерал X. Ґудеріан.

28 вересня 1939р. було підписано радянсько-німецький договір про дружбу і кордони (Сталін зробив „тріумфальний” підпис довжиною 58 см).

Процедура приєднання західноукраїнських земель була ретельно відпрацьована. На підставі звернення Народних зборів, що відбулися у Львові в жовтні 1939 р., п'ята позачергова сесія Верховної Ради СРСР (листопад 1939 р.) прийняла Закон про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР.

Були утворені шість областей - Львівська, Станіславська (згодом Івано-Франківська), Волинська, Тернопільська, Рівненська і Дрогобицька.

Використовуючи можливості укладеного з Німеччиною пакту, Сталін відібрав у Румунії в червні 1940 р. анексовану нею у 1918 р. Бессарабію і в 1919 р. Північну Буковину. Шість центральних повітів Бессарабії разом із частиною території Молдавської АРСР у складі УРСР з переважно молдавським населенням були об'єднані у нову союзну республіку — Молдавську РСР. Північна Буковина разом з Хотинським повітом Бессарабії, де переважало українське неселення, були об'єднані в Чернівецьку область і передані УРСР. Два південних повіти Бессарабії об'єднувалися в Ізмаїльську область і теж передавалися УРСР. Після возз'єднання з УРСР західноукраїнських земель населення України збільшилося на 8809 тис. і на середину 1941 р. становило 41 675 тис. осіб. Територія республіки зросла до 560 тис. кв. км.

Процес консолідації української нації вступив у завершальний етап. Однак серед істориків відсутня єдність в оцінці суті та характеру цього процесу, і тому різні дослідники по-різному називають сам факт входження українських земель до складу УРСР напередодні Другої світової війни: „анексія” (Д.Боффа), „включення” (Н.Верт), „формальне інкорпорування, назване „воз'єднанням” (А.Жуковський, О.Субтельний) „возз'єднання, що носило характер акції окупаційного типу” (С.Кульчинський).

На західноукраїнських землях було проведено певні соціально-економічні перетворення - радянізацію. Радянізація - це перетворення в Західній Україні, що ґрунтувалися на моделі побудови соціалістичного суспільства в СРСР у 30-і рр. (індустріалізація, колективізація, культурні перетворення).

Радянізація передбачала такі заходи.

1. У сільському господарстві: конфіскація поміщицьких і монастирських земель та розподіл цих земель, а також засівного матеріалу, худоби, сільгоспзнарядь між селянами; створення перших колгоспів.

2. У промисловості й фінансах: націоналізація великих промислових підприємств і всіх банків; створення робітничих комітетів; установлення контролю над виробництвом і розподілом продукції; запровадження 8-годинного робочого дня; укрупнення і реконструкція підприємств.

3. У державній розбудові: проведення виборів до Рад; створення робітничих загонів, селянської міліції; утворення селянських комітетів; ліквідація паперового адміністративного апарату.

4. У соціальній сфері: зміцнення системи охорони здоров'я; створення нових шкіл і навчальних закладів; створення системи соціального забезпечення.

Радянізація супроводжувалася українізацією, що відповідало інтересам населення. «Культурна революція» передбачала ствердження радянської системи цінностей. У короткі строки була винищена вся політична, господарська і культурна інфраструктура, створена українською інтелігенцією та підприємцями протягом багатьох десятиліть. Проводилася ліквідація раніше створених структур: заборонялися політичні партії, зазнавали арештів і депортації політичні лідери, припинялася діяльність «Просвіт». Було репресовано до 10% західноукраїнського населення (службовці держапарату, місцеві комуністи, служителі церкви, підприємці, заможні селяни, значна частина інтелігенції).. Людей, які щиро вітали Червону армію у вересневі дні 1939 р., охопив жах. Хоча від репресій насамперед постраждали польські службовці й осадники, населення гостро відчуло ту несвободу, якою тоталітарний режим огортав кожну людину, даючи їй гарантований мінімум засобів існування.

Висновок. Входження Західної України до складу УРСР було важливою подією: вперше українці об'єдналися в одну державу. Поряд із позитивними змінами в економічному, соціальному й культурному житті були й негативні: репресії, терор, адміністративно-командний стиль керування.