7. Політика індустріалізації та її наслідки для України.

У 20-і рр. за темпами промислового розвитку СРСР суттєво відставав від передових країн Європи. У грудні 1925 р. на XIV з'їзді ВКП(б) було взято курс на проведення індустріалізації.

Індустріалізація - система заходів, спрямо|ваних на створення великого машинного виробництва і прискорений розвиток промисловості з метою технічного переозброєння і зміцнення обороноздатності країни.

Причини проведення індустріалізації:

1) необхідність технічного переозброєння економіки;

2) створення військово-промислового комплексу;

3) створення матеріально-технічної бази для економічної самостійності країни за умов ворожого оточення й можливої економічної ізоляції;

4) необхідність технічної підготовки до кооперування села (випуск тракторів, машин тощо);

5) необхідність зміни соціально-класової структури населення в бік збільшення чисельності робітничого класу.

Проведення індустріалізації мало ряд труднощів і особливостей. Країна могла розраховувати тільки на внутрішні джерела фінансування; суттєво бракувало кваліфікованих кадрів. Головні вади проведення індустріалізації: вона почалася не з легкої, а з важкої промисловості; мала різко завищені темпи.

Головні складові індустріалізації:

1) інвестування у важку промисловість за рахунок легкої та харчової;

2) примусові державні позики;

3) збільшення випуску спиртних напоїв;

4) продаж за кордон нафти, газу, деревини, хутра за низькими цінами;

5) продаж за кордон творів мистецтва;

6) використання безкоштовної праці у вихідні (суботники, недільники);

7) широке використання праці в'язнів;

8) режим економії.

Варто особливо підкреслити ще одне джерело ресурсів, яке важко пояснити нашим сучасникам, - народний ентузіазм, незвичайна за масштабами духовна енергія народу, що наочно виявилася в соціалістичному змаганні, масовій ударній праці і стаханівському русі.

Труднощі проведення індустріалізації:

1. Відсутність розвинутої транспортної інфраструктури.

2. Нахватка кваліфікованих кадрів.

3. Дефіцит обладнання.

4. Нестача коштів.

Індустріалізація здійснювалася відповідно з п'ятирічними планами розвитку народного господарства. У роки першої п'ятирічки (1928-1932 рр.) було збудовано заводи ХТЗ, «Запоріжсталь», «Азовсталь», «Криворіжсталь»; у наступні п'ятирічки - Харківський турбінний завод. Ново-краматорський завод важкого машинобудування та ін.

Підсумки індустріалізації:

1) країна з аграрної перетворилась на індустріально-аграрну;

2) зміцнилась обороноздатність країни;

3) відбулися структурні зміни в промисловості: перевага була віддана не легкій, а важкій промисловості;

4) було ліквідовано безробіття, але знизився життєвий рівень населення (інфляція, карткова система, нестача товарів широкого вжитку);

5) монополізм державної власності, відсутність конкуренції та матеріальної зацікавленості призвели до сповільнення темпів розвитку економіки;

6) створено нову модель керівництва економікою - адміністративно-командну.

У 1937 р. за абсолютними обсягами промислового виробництва СРСР вийшов на друге місце у світі після США. Припинилося ввезення з-за кордону кольорових металів, рейкопрокатних станів, екскаваторів, турбін, паровозів та інших видів промислової продукції. Україна стала індустріально розвиненою республікою СРСР. Було забезпечено техніко-економічну незалежність СРСР від країн Заходу.