Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
4 Опорний конспект лекцій.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
1.3 Mб
Скачать

6. Козацько-селянські повстання кінця XVI - початку XVII століття. П. Сагайдачний.

Наростання соціального і релігійного гноблення викликало протест, який виявлявся у формі козацько-селянських повстань. Наприкінці XVI - на поч. ХVІІ ст. Укр. землями прокотилися дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків:

І- (1591-1596р.)

ІІ- (1625-1638р.)

Причини: посилення кріпосницького та національного гніту, намагання польської влади посилити владу над селянами і козаками.

Повстання К. Косинського (1591р.-1593р.). Київське, Волинське, Брацлавське, Подільське воєводства. К. Косинський загинув під час облоги Черкас.

Повстання С. Наливайка (1594р.-1596р.). Київське, Волинське, Брацлавське, Подільське воєводства + Полісся. М. Шаула, Г. Лобода. Зазнали поразки в урочищі Солониця біля Лубен.

Петро Сагайдачний - гетьман українського реєстрового козацтва, один з найвидатніших діячів вітчизняної історії. Народився в селі Кульчицях на Самбірщині в сім'ї українського шляхтича. Навчався в Острозькій школі і школі Львівського братства. Служив домашнім учителем у київського судді Аксака, згодом пішов на Запорозьку Січ, де невдовзі виявив себе як талановитий керівник. На початку XVII ст. брав участь у походах козаків на Молдавію, Лівонію. 1605р. здобув фортецю Варну, через рік вщент зруйнував невільницьке місто Кафу (нині Феодосія), розбив військо турок, спалив і потопив багато турецьких галер, визволивши з неволі тисячі українських бранців. 1618 р. брав участь у війні польського короля Сигізмунда III з Росією. 20-тисячне козацьке військо на чолі з Сагайдачним взяло тоді кілька російських міст, оточило й мало не захопило Москву, проте з невідомих причин відступило. Очолюване Сагайдачним 40-тисячне військо відіграло вирішальну роль у розгромі Річчю Посполитою в 1621 р. 300-тисячної турецької армії під Хотином. Автор "Історії Хотинської війни" Я. Собеський писав: "Скільки очолював Сагайдачний запорізьке військо, всюди був овіяний славою подвигів на суходолі й на морі і мав незмінне щастя. Кілька разів погромив татар у степах перекопських і навів страх на Крим. Не менше уславили його морські походи - зруйнував кілька великих турецьких міст у Європі і Азії, попалив околиці Константинополя. Взагалі, був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, легковажив життям, у битві проворний, діяльний, в таборі сторожкий, мало спав і не пиячив, на нарадах був обережний і у всяких розмовах неговіркий".

Сагайдачний виявляв турботу про українську культуру, освіту. Разом з усім Військом Запорозьким він вступив у Київське братство, сприяв відновленню в Україні православної ієрархії, скасованої після Берестейської унії 1596 р. Перед смертю, що настала в квітні 1622р. від отруєної стріли під час Хотинської битви, він заповів своє майно на освітні, наукові і благодійні цілі, а 1500 злотих подарував Київській і Львівській братським школам. Поховано славного лицаря України в Києві на Подолі при церкві Богоявленського братства.

Успіхи козацтва:

зріс престиж, посилився вплив та розширилися права;

перетворилося з напівпартизанських загонів на боєздатну армію;

збільшено чисельність до 40тис.;

трансформовано із лише військового стану у активний чинник суспільного життя;

союз козацтва з духовенством і міщанством. Після придушення селянсько-козацьких повстань 1591-1596 рр. польський уряд, магнати і шляхта продовжували захоплювати українські землі, збільшували панщину та оброк, закріпачували селян. Селяни і міщани не визнавали влади королівських старост і феодалів, відмовлялися виконувати панщину та інші повинності. Масові виступи селян, міщан і козаків були звичайним явищем. Повстанці не визнавали польської адміністрації, самі визначали собі права, обирали керівників.

Король і правлячі кола небезпідставно вбачали в козаках бунтівників. Щоб розколоти їх, уряд прийняв на службу обмежену частину козаків за списком (козацький реєстр) і позбавив інших будь-яких прав. Проте реєстрові козаки здебільшого трималися усього козацтва. Після смерті П. Сагайдачного, який умів приборкувати козаків від радикальних виступів і одночасно відстоювати їх інтереси перед польським сеймом і королем, на Україні почали поширюватись народні виступи.

Справа дійшла до відкритого конфлікту у 1625 р. В урочищі Медвежої Лози відбулась битва між козаками під проводом Марка Жмайла і поляками під проводом Конецьпольського. Після невдалих спроб розгромити козаків сторони сіли за стіл переговорів. Було укладено Куруківську угоду (1625 р.), згідно якої козацький реєстр становив 6 тис. чол., а плата козакам збільшувалась до 60 тис. За це козаки повинні були припинити всі війни і морські походи. Ця угода призвела до конфлікту між реєстровими (Григорій Чорний) та нереєстровими, гетьманом яких був Тарас Федорович (Трясило), козаками. Чорний зажадав, щоб нереєстровці вийшли з Січі і підкорилися йому. У березні 1630 р. Тарас Трясило з 10 тисячами кінних і піших козаків виступив з Січі. Запорожці підійшли до Черкас, оточили будинок Чорного, схопили його і, звинувативши в зраді, стратили. Повстання незабаром охопило Лівобережжя і частину Правобережжя. Повстанці під проводом Тараса Федоровича зайняли Канів, а згодом Переяслав. Коронний гетьман Конецьпольський на початку квітня виступив з Бара і попрямував на Київ, закликаючи шляхту приєднатися до очолюваного ним війська.

Під Переяславом повсталі вщент розгромили поляків. Сам Конецьпольський ледь врятувався. Загони повсталих налічували близько 30 тис. чоловік. Розгром коронних військ змусив Конецьпольського почати переговори з представниками заможного козацтва, яке пішло на ком­проміс. Козацька верхівка намагалася шляхом угоди з урядом домогтися собі привілеїв. 29 травня 1630 р. було укладено Переяславську угоду, за якою зберігалися основні умови Куруківського договору, укладеного 5 листопада 1625р. між польським урядом і козаками, відповідно до якого козаки одержали платню у 60000 злотих на військо, але їм було заборонено влаштовувати самостійні військові походи. Нова угода 1630р. збільшувала реєстр до 8000 чоловік. Тарас Федорович з частиною козаків повернувся на Запоріжжя. Селянство, міщани, нереєстрові козаки були незадоволені і продовжували боротьбу.

1637-1638рр. Повстання очолили П.Бут (Павлюк), Д. Гуня, Я. Остряниця. Битва під Черкасами біля Кумейок ослабила козаків, розбили їх поляки біля с. Жовнин (Чорнобаївський р-н).

Визвольний рух українського народу в першій чверті XVII ст. підготував сили для рішучої боротьби проти шляхетської Речі Посполитої, визволення України від іноземного панування, утворення незалежної держави - Української козацької республіки.