71. Злочин та покарання в Соборному Уложенні 1649 р.

Система злочинів.

Система злочинів охоплювала різноманітні сторони життя суспільства,стосувалася як простого люду, так і заможних верств населення,державних службовців і по Соборне Укладення 1649 виглядаланаступним чином:

- злочини проти церкви: богохульство, спокушання православного віншу віру, переривання ходу літургії в храмі;

- державні злочини: будь-які дії і навіть умисел,спрямований проти особи государя або його сім'ї, бунт, змова, зрада.

За цих злочинів відповідальність несли не тільки особи, які їх вчинили,але і їхні родичі та близькі;

- злочини проти порядку управління: навмисна неявка відповідача всуд і опір пристава, виготовлення фальшивих грамот, актів іпечаток, самовільний виїзд за кордон, фальшивомонетництво, змістбез дозволу питних закладів і самогоноваріння, принесення в судінеправдивої присяги, дача неправдивих показань свідків, "ябеднічество" абобезпідставне обвинувачення;

- злочини проти благочиння: утримання місць розпусти, приховуваннявтікачів, незаконний продаж майна, недозволена запис в заклад,обкладання митом звільнених від них осіб;

- посадові злочини: здирства (хабарництво, неправомірніпобори, вимагання), неправосуддя (завідомо несправедливе рішеннясправи, обумовлене користю або особистою неприязню), підробки по службі

(фальсифікація документів, відомостей, спотворення в грошових папери і т.д.),військові злочини (нанесення збитку приватним особам, мародерство, втечаз частини);

-злочини проти особистості: вбивство, поділяється на просте ікваліфіковане (вбивство батьків дітьми, вбивство пана рабом),нанесення каліцтва, побої, образа честі (образа, наклеп, розповсюдженнякомпрометуючих чуток). Зовсім не каралося вбивство зрадника або злодія намісці злочину;

- майнові злочини: татьба проста і кваліфікована

(церковна, на службі, конокрадство, вчинена в государевому дворі, крадіжкаовочів з городу і риби з садка), розбій (що чиниться у вигляді промислу) іграбіж звичайний або кваліфікований (досконалий слуЖивими людьми абодітьми відносно батьків), шахрайство (розкрадання, пов'язане з обманом,але без застосування насильства), підпалив (спійманого палія кидали ввогонь), насильницьке заволодіння чужим майном (землею, тваринами),псування чужого майна;

- злочини проти моральності: непочітаніе дітьми батьків, відмова від утримання старих батьків, звідництво, "блуд" дружини (але не чоловіка), статевий зв'язок пана з рабинею .

Система покарань.

У системі покарань по Соборному Уложение 1649 року основний упорробився на фізичне залякування (починаючи від биття батогом до відсікання рукі четвертування при смертної кари). Висновок злочинця до в'язниці булодругорядної завданням і було додатковим покаранням.

За один і той же злочин могло бути встановлено відразу кількапокарань (множинність покарань) - биття батогом, урізання мови,заслання, конфіскація майна. За крадіжку покарання встановлювалися занаростаючою: за першу - биття батогом, урізання вуха, два роки тюрми іпосилання; за друге - биття батогом, урізання вуха і чотири роки в'язниці; затретя - смертна кара.

У Соборному Укладенні 1649 застосування смертної карипередбачалося майже в шістдесяти випадках (навіть паління тютюнукаралося смертю). Смертна кара поділялася на просту (відсіканняголови, повішання) і кваліфіковану (колесуванню, четвертування,спалення, залиті горла металом, закопування живцем у землю),

Членовредітельскіе покараннявключали наступні: відсікання руки, ноги,урізання вуха, носа, губи, виривання очі, ніздрів. Ці покарання моглизастосовуватися як у якості основних, так і як додаткові. Вониповинні були виділяти злочинця з навколишнього маси людей.

Взагалі, система покарань за Соборне Укладення 1649характеризувалася наступними особливостями: а). Індивідуалізація покарання. Дружина і діти злочинця не відповідали завчинене ним діяння. Проте пережитки архаїчної системи покараньзбереглися в інституті відповідальності третіх осіб: поміщик, який убивчужого селянина, повинен був передати поніс збиток поміщикові іншогоселянина, зберігалася процедура "правежа". б). Сословний характер покарання. Ця ознака висловлювався в тому, що заодні й ті ж злочину різні суб'єкти несли різну відповідальність (наприклад, за аналогічне діяння боярин карався позбавленням честі, апростолюдин - батогом. Глава 10). в). Невизначеність у встановленні покарання. Ця ознака був пов'язаний зметою покарання - залякуванням. У вироку міг бути зазначений не сам виглядпокарання і використовувалися формулювання: "як государ вкаже", "з вини"або "жорстоко покарати". Якщо навіть вид покарання був визначений, незрозумілим залишався спосіб йоговиконання (аналогічні формулювання типу "покарати смертю" або "кинути вв'язницю до государева указу "), тобто невизначеність покарання.

Невизначеність у встановленні покарання створювала додатковупсихологічний вплив на злочинця. Цілям залякування служила особливасимволіка покарань: заливання злочинцеві горла розплавленим металом;застосування до нього такого покарання, яке він бажав би для обмовленогоним чоловіка. Публічність покарань мала соціально-психологічнийпризначення, оскільки багато покарання (спалення, утоплення, колесуванню)служили як би аналогами пекельних мук. г). Тюремне ув'язнення, як спеціальний вид покарання, могловстановлюватися строком від трьох днів до чотирьох років або на невизначенийтермін. Як додатковий вид покарання (а іноді як основний) призначаласяпосилання (у віддалені монастирі, остроги, фортеці чи боярські маєтки).

До представників привілейованих станів застосовувався такий видпокарання, як позбавлення честі і прав, що варіюється від повної видачі головою (перетворення в холопа) до оголошення "опали" (ізоляції, остракізму,государевої немилості). Звинувачення могли позбавити чину, права засідати в Думі чи наказі, позбавити права звертатися з позовом до суду.

З прийняттям Уложення 1649 стали широко застосовуватися майновісанкції (глава 10 Уложення у сімдесяти чотирьох випадках встановлювалаградацію штрафів "за безчестя" залежно від соціального положенняпотерпілого). Вищої санкцією цього виду була повна конфіскація майназлочинця. Нарешті, в систему санкцій входили церковні покарання

(покаяння, відлучення від церкви, посилання в монастир, ув'язнення в одиночнукелію та ін.)