80. Український націоналізм: виникнення, програма, діяльність. Оун та її розкол.

Український націоналізм — різновид європейського націоналізму, політичні ідеології, а також громадсько-політичний рух, що ставлять на меті створення і розвиток української самостійної національної держави та захист національної самобутності. Однією з найвпливовіших та найвідоміших українських націоналістичних організацій була Організація Українських Націоналістів. ОУН — український громадсько-політичний рух, що ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Заснована 3 лютого 1929 року, легалізована в Україні у 1993 році.

ОУН виникла внаслідок об'єднання Української Військової Організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок: Групи Української Національної Молоді; Легії Українських Націоналістів; Союзу Української Націоналістичної Молоді.

Мета: розбудова незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури, яка би витіснила окупаційну владу.

Програма

Політична доктрина ОУН була сформульована в її програмних документах 1929 p., а в остаточному вигляді у програмі, прийнятій її Великим збором в 1939 р.

• Економіка держави - поєднання приватної, націоналізованої та кооперативної форм власності.

• ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ і представляла себе як домінуючу силу українського суспільного життя як на українських територіях, так і за кордоном.

• Визначивши себе як рух, ОУН засуджувала легальні українські партії Східної Галичини як колабораціоністські.

• ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої власні сили».

• Багатьох членів ОУН приваблював фашистський режим Б. Муссоліні, що нібито врятував Італію від анархії.

Діяльність

• в Галичині й на Волині сотні акцій саботажу,

• підпали маєтків польських землевласників,

• бойкоти державних шкіл та польської тютюнової й горілчаної монополії,

• десятки експропріаційних нападів на урядові установи,

• більше 60 вбивств (польські чиновники Тадеуш Голувко та Броніслав Перацький, чиновник радянського консулату Олексій Майлов, колишній сотник УГА, директор Української академічної гімназії у Львові Іван Бабій, звинувачений у співпраці з поляками).

• 1934 року польська поліція заарештувала декількох провідних діячів ОУН, у тому числі Степана Бандеру і протримала їх в ув'язненні до початку Другої світової війни.

• 1938 ОУН створила в Закарпатті воєнізоване формування «Карпатська Січ» - фактично збройні сили автономії.

Розкол ОУН

Сталінський режим організував вбивство лідера організації Євгена Коновальця в Роттердамі у 1938, що призвело спочатку до кризи, а згодом до розколу ОУН. Краєві кадри прагнули відстоювали авторитарні ідеї та методи під впливом ідей Д.Донцова, який пропагував культ сили. Старші провідники ОУН були більш поміркованими. Після смерті Євгена Коновальця ПУН очолив полковник Андрій Мельник. 27 серпня 1938 р. офіційно затвердили Мельника на посаді Голови ПУН і надали титул «вождя». Група молодих націоналістів на чолі з Степаном Бандерою, домагалася від Мельника зміни тактики ОУН, а також усунення з ПУН кількох його членів. Конфлікт набрав гострих форм і призвів до розколу. Прихильники Бандери в лютому 1940 року утворили «Революційний Провід ОУН» й перебрало собі назву ОУН(б) (пізніше — ОУН(сд), ОУН(р)). Члени цього крила ОУН стали називати себе «бандерівцями», членів же другого крила — «мельниківцями» або ОУН.