8. Принципи навчання.

Принципи навчання – це спрямовуючі положення, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу, які мають характер загальних вказівок, правил і норм та випливають із його закономірностей.

Дидактичні принципи

з одного боку – відображають у собі загальні мету і завдання в області освіти і виховання, які висуваються суспільством як соціальне замовлення перед системою народної освіти, а

з іншого боку – в принципах відображені закономірності процесу навчання, що безпосередньо виникають з теорії пізнання.

У сучасній дидактиці визначальними є такі принципи навчання:

1. Принцип науковості означає, що всі знання, які передбачаються для засвоєння їх учнями, повинні відображати об’єктивно існуючу дійсність, матеріальний світ, закономірності його руху і розвитку.

Цей принцип вимагає, щоб знання викладались в підручниках у тій інтерпритації, яка прийнята в сучасній науці. Для цього в зміст необхідно відбирати сучасну наукову термінологію та інформацію з основ наук, застосовувати сучасні наукові методики, технології,сучасні методи навчання.

Основні вимоги принципу:

1. Правильно організований перехід мислення від конкретного явища до його сутності;

2. від зовнішньо спостережуваних ознак, властивостей до внутрішніх зв’язків.

Вимоги забезпечення науковості в початковій школі:

• не допускати спрощення і примітивізму на першому етапі засвоєння понять,

• поширювати самостійну пошукову роботу учнів.

2. Принцип доступності передбачає, щоб вся сума знань про навколишній світ, накопичених людством, вся різноманітність і глибина їх була доступною для всіх дітей у відповідності з їх віком, рівнем розумового розвитку.

Принцип доступності слід розуміти в тому смислі, що навчання необхідно організовувати так, щоб зміст навчального матеріалу, а також методів навчання відповідали рівню підготовленості дітей.

Цей принцип вимагає враховувати відомі правила:

• від легкого до складного;

• від відомого до невідомого;

• від окремого до загального;

• від близького до далекого.

Отже, доступність засвоєння знань, формування умінь і навичок – наслідок зв’язку навчання з рівнем розвитку школярів, з їх особистим досвідом.

3. Принцип свідомості і активності навчання. В основі цього принципу є вимога – не просто механічно заучувати навчальний матеріал, а розуміти те, що вивчається, тобто глибоко усвідомлювати і осмислювати навчальний матеріал.

Даний принцип передбачає, що головне в навчанні – навчити учнів доводити, пояснювати, перевіряти висновки на фактах, на прикладах. Учні повинні не тільки розуміти смисл вивченого, а й уміти використовувати набуті знання в своєму життєвому досвіді.

Отже, основні аспекти принципу свідомості і активності: свідоме розуміння учнями навчального матеріалу; свідоме ставлення їх до навчальних занять; формування в них пізнавальної активності.

4. Принцип наочності передбачає таке навчання, коли в учнів формуються уявлення і поняття на основі живого сприймання ними предметів або ж їх зображень.

Наочність передбачає наявність чуттєвого і чуттєво-образного сприймання реальних об’єктів, якими оперує вчитель.

Я.А. Коменський сформулював „Золоте правило”:

“... Все, що тільки можна пропонувати для сприймання органами відчуттів, а саме: для сприймання зором, слухом, смаком, дотиком, нюхом – все повинно пропонуватись учням на уроці”.

Розумне поєднання слова з різними засобами наочності в процесі навчання завжди приводить до позитивного результату як у засвоєнні знань, так і у формуванні, розвитку свідомості учня.

Для реалізації принципу наочності значною мірою сприяє широке застосування різноманітних видів засобів навчання.

5. Принцип міцності знань. Як відомо, міцні знання – це фундамент, основа для розвитку творчої діяльності людини. Постійне накопичення знань, умінь і навичок людиною неможливе, якщо раніше засвоєні знання забуті.

Міцні знання – це такі знання, які: надовго зберігались би в пам’яті; відтворювались би дослівно без особливих зусиль; якими учні легко, уміло користувались би при розв’язанні різних інтелектуальних та практичних задач.

Однією з важливих умов, що забезпечують міцні знання, є діяльність пам’яті і перш за все – смислової (логічної).

Запам’ятовування матеріалу повинно будуватись на його розумінні, осмисленні, розкритті істотних зв’язків і відношень між предметами та явищами об’єктивного світу.

Всяке механічне запам’ятовування, зазубрювання веде до фактичних знань.

Для забезпечення міцності, велику роль відіграє повторення (закріплення, узагальнення, систематизація) вивченого з метою поглиблення і поширення; з метою систематичного застосування теоретичних знань в процесі практичної діяльності; при формуванні умінь і навичок.

Умова міцного засвоєння знань, умінь і навичок – виділення головної, закономірної, провідної думки в матеріалу, це зв’язок нових знань, умінь і навичок на практиці.

6. Принцип систематичності і послідовності навчання – розумова необхідність так організовувати справу освіти і навчання, щоб не порушити загальні підходи до розуміння закономірностей розвитку матеріального світу, системи його реальних зв’язків; розуміння того, що вся природа знаходиться у вічному і неперервному русі. Він вимагає дотримання певної системи і послідовності в організації навчальної роботи.