79. Поняття маніпуляції. Види та структура.

Маніпуляція - Manipulation - це провадження переконання до крайності, де одна сторона має вигоду за кошт другої. сучасне переносне значення слова - спритне поводження з людьми як із об'єктами, речами. Оксфордський словник англійської мови трактує маніпуляцію як «акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, особливо із зневажливим підтекстом, як приховане керування або вплив».  З психологічної точки зору найбільш згубна маніпуляція прихована, що для свідомості проходить непоміченою. Саме цей тип маніпулювання найбільш поширений в людських стосунках. Неприємний осад, що залишився після розмови з приятелем (подругою); відчуття провини, що невідомо звідки взялося, після візиту батьків; поступки діловому партнерові, на які ви пішли невідомо чому, і тепер дивуєтеся, хоча нічого вже не можна виправити. Кому все це не знайомо? А відбувається це тому, що ваш партнер зі спілкування майстерно маніпулює вами у власних цілях. Часто, до речі, не зовсім усвідомлено. Часто, але не завжди.

Інформаційний вплив, інформаційно-технічний вплив, інформаційно-психологічний вплив, сугестія (навіювання), спеціальні інформаційні операції, акції інформаційної агресії, інформаційні війни та інформаційна зброя.

Інформаційний вплив - це організоване цілеспрямоване застосування спеціальних інформаційних засобів і технологій для внесення деструктивних змін у свідомість особистості, соціальних груп чи населення (корекція поведінки), в інформаційно-технічну інфраструктуру об'єкта впливу та (чи) фізичний стан людини. Інформаційний вплив варто поділити на інформаційно-технічний та інформаційно-психологічний впливи.

Інформаи)йно-технічний вплив (ІТВ) - це вплив на інформаційно-технічну інфраструктуру об'єкта з метою забезпечення реалізації необхідних змін у її функціонуванні (зупинка роботи, несанкціонований доступ до інформації та її перекручування (спотворення), програмування на певні поминки, зниження швидкості оброблення інформації тощо), а також вплив на фізичний стан людини. ІТВ становить загрозу безпеці інформаційно-технічної інфраструктури та фізичному стану людини.

Інформаційно-психологічний вплив (ІПсВ) - це вплив на свідомість та підсвідомість особистості й населення з метою внесення змін у їхню поведінку та світогляд. Базовими методами ІПсВ є переконання й навіювання.

Переконання звернене до власного критичного сприйняття дійсності об'єктом впливу. Воно має певні алгоритми впливу: логіка переконання має бути доступною для інтелекту об'єкта впливу; переконання варто здійснювати, спираючись на факти, відомі об'єкту; переконлива інформація повинна містити узагальнювальні пропозиції; переконання має містити логічно несуперечливі конструкти; факти, що доносяться до об'єкта впливу, повинні мати відповідне емоційне забарвлення.

Навіювання, навпаки, спрямовується на суб'єктів, які некритично сприймають інформацію. Його особливостями є: цілеспрямованість і плановість застосування; конкретність визначення об'єкта навіювання (селективний вплив на певні групи населення, що враховує їхні основні соціально-психологічні, національні й інші особливості); некритичне сприйняття інформації об'єктом навіювання (навіювання засноване на ефекті сприйняття інформації як інструкції до дії без її логічного аналізу); визначеність, конкретність поведінки, що ініціюється (об'єкту необхідно дати інструкцію щодо конкретних його реакцій і вчинків, які відповідають меті впливу).

Навіювання або сугестія - це процес впливу на психіку людини, пов'язаний зі зниженням свідомості й критичності при сприйнятті навіяного змісту, який не вимагає ні розгорнутого особистого аналізу, ні оцінки спонукання до певних дій. Суть навіювання полягає у впливі на відчуття людини, а через них - на її волю і розум.

Навіювання є основним способом маніпулювання свідомістю, прямим вторгненням у психічне життя людей. При цьому маніпулятивний вплив організується так, щоб думка, уявлення, образ безпосередньо входили у сферу свідомості та закріплювалися в ній як дані, безперечні й уже доведені. Це стає можливим при підміні активного відношення психіки до предмета комунікації навмисно створеною пасивністю сприйняття, що так властиво релігійним виданням завдяки розсіюванню уваги великою кількістю інформації, активній формі її подання, штучному перебільшенню престижу джерел.

ІПсВ спрямовується на індивідуальну або суспільну свідомість інформаційно-психологічними чи Іншими засобами, що зумовлює трансформацію психіки, зміну поглядів, думок, взаємин, ціннісних орієнтацій, мотивів, стереотипів особи, з метою вплинути на її діяльність і поведінку. Кінцевою його метою виступає досягнення певної реакції, поведінки (дії або бездіяльності) особистості, яка відповідає цілям ІПсВ.

Процес прийняття індивідом ІПсВ, спрямованого на емоційну сферу свідомості, специфічний. Загалом, він більше згорнутий, ніж, наприклад, процес прийняття пропагандистського впливу: в ньому функціонують тільки сприйняття й запам'ятовування, діяльність мислення виражена досить слабко. Інформацію особистість сприймає або не сприймає, сприймає цілком чи частково, але у формуванні певних висновків практично не бере участі. Процес ІПсВ на емоційну сферу свідомості включає довільне сприйняття та запам'ятовування й характеризується дуже зниженим рівнем усвідомлення змісту впливу. Осмислення отриманої інформації відбувається пізніше, при більш високій пізнавальній активності індивіда.

Потужність і ефективність маніпулятивного впливу залежить від наявності певних переваг у маніпулятора над адресатом. Раніше вже наголошувалося на прихованому від адресата характері маніпулятивного впливу, що відразу створює переваги маніпулятору. Є й інші переваги, які дають змогу маніпулятору використовувати специфічні прийоми впливу та підсилюють його ефект.

80. Використання соціального впливу в сучасних маніпулятивних технологіях. Социальное влияние является воздействием на психику человека. Это влияние осуществляется на основе законов человеческой психики и основывается на психологических особенностях человека, которые делают ее податливой к влиянию. К этим особенностям относятся, прежде всего, эмоционально-мотивационная сфера личности, ее самосознание. Неправильно было бы представлять социальное влияние в виде отдельных актов или разъединенных попыток людей влиять друг на друга. Социальное влияние действует на нас постоянно, потому что мы находимся в непрерывном потоке людей и взаимодействий. Все эти события, люди, ситуации, обстоятельства и т.д. образуют единое энергетическое поле социального воздействия, в котором каждый индивид является одновременно субъектом и объектом воздействия. В рамках энергетического поля социального влияния существует много разновидностей срабатывания его компонентов. Энергетические потенции, заложенные в самом механизме социально-психологического взаимовлияния, могут по разному проявляться в различных социальных связях. В связи с проблемой социального влияния следует различать понятия конформности и внушаемости: Конформность — это подверженность человека групповому давлению, изменение своего поведения под влиянием других лиц, сознательная уступчивость человека мнению большинства группы для избежания конфликта с ней. Внушаемость (или суггестия) — непроизвольная податливость человека мнению других лиц или группы (человек и сам не заметил, как изменились его взгляды, поведение, это происходит само собой, искренне).  Положительное значение конформизма состоит в том, что он выступает механизмом сплочения человеческих групп, человеческого общества и механизмом передачи социального наследства, культуры, традиций, социальных образцов поведения, установок. Так, это я вление можеть быть использовано. и активно используется в манипулятивных технологиях. Хоть это явление и есть постоянным и сложноконтролируемым, оно играет решающую роль в многих из вестных манипулятивных технологиях, в которых имеет место элемент присоединения к мненю большинства либо соглашения с референтом. Мы склонны с большей охотой соглашаться на требования и выше оценивать мнения и поступки, если они исходят от людей, авторитетных в наших глазах. Есть три основных критерия, по которым мы определяем степень авторитетности человека: титул (звание), одежда (внешний вид) и атрибуты (вещи, свидетельствующие о социальном статусе: автомобиль, часы, ручка, сигареты и т.п.). Сила авторитета порой может быть непреодолима. Чалдини так формулирует это правило: «Мы считаем свое поведение правильным в данной ситуации, если часто видим других людей, ведущих себя подобным образом». (Больше я по этому вопросу ничего не нашла. Если кто знает где найти, то подскажите. Может конечно сюда еще можно манипулятивные технологии Шабоиовского приписать, но я не уверена).

81. Феномен психологічної війни. Психологічна війна в широкому сенсі - це цілеспрямоване і планомірне використання політичними опонентами психологічних та ін засобів (пропагандистських, дипломатичних, військових, економічних, політичних і т. д.) для прямого або непрямого впливу на думки, настрої, почуття і, в підсумку, на поведінку супротивника з метою змусити його діяти в бажаних їм напрямках. На практиці, термін «психологічна війна» частіше вживається в більш вузькому сенсі. Так, за часів «холодної війни» він трактувався як сукупність ідеологічних акцій західних країн проти країн соціалізму, як підривна антикомуністична і антирадянська пропаганда, як метод ідеологічної боротьби. Аналогічним чином, поняття «психологічна війна» використовувалося в рамках конфронтаційного мислення на Заході як сукупність прийомів, застосовуваних «східним блоком" для підриву психологічної єдності прихильників західної демократії. Психологічна війна як реальний політико-психологічний процес спрямована на підрив масової соціальної бази політичних опонентів, на руйнування впевненості в правоті і здійсненності ідей супротивника, на ослаблення психологічної стійкості, морального духу, політичної, соціальної та всіх інших видів активності мас, що перебувають під впливом опонентів. Кінцевою метою психологічної війни є поворот масової свідомості і масових настроїв від задоволеності і готовність підтримувати опонентів, до невдоволення і деструктивним діям в їх відношенні. Досягнення такої мети може виражатися в різних формах: від підготовки і провокування масових виступів для повалення політичного режиму до збудження інтересу до соціально-політичним та ідеологічним конструкціямальтернативногохарактеру. Практично «психологічна війна» означає перенесення ідейно-політичної боротьби зі сфери теоретичної свідомості в сферу свідомості буденного. У неї звертаються не до наукових доводам і логічним аргументам, не до розуму і навіть не до фактів, а до ірраціональних явищ. До них відносяться емоції і інстинкти (соціальної і національної гордості, корисливої зацікавленості, державним амбіціям, інстинкту соціального і національного самозбереження і т. п.), забобони (расові, національні) і упередження (зазвичай традиційно-історичного характеру). Сюди ж відносяться різноманітні соціально-ідеологічні міфологічні конструкції (від міфів про «російською ведмедя» до схожих штампів про «світовий імперіалізм», «ісламську загрозу», «масонську змову»  Завдання такого перенесення боротьби з однієї сфери в іншу полягає в її перекладі на рівень повсякденної, повсякденною психології - таким чином, щоб ця боротьба пронизувала всі проблеми життя людей і «пояснювала» їх через політичне протистояння. Це досягається за рахунок масованого впровадження у свідомість людей безлічі помилкових стереотипів сприйняття і мислення, збочених уявлень про пануючих в їх середовищі поглядах, що відбуваються в світі події та тенденції їх розвитку. Прийоми: «Психологічний тиск». Це багаторазове повторення одного і того ж помилкового тези, посилання на авторитети в поєднанні з різними спекуляціями (починаючи від спотворення цитат і кінчаючи посиланнями на неіснуючі джерела); маніпуляція («гра») цифрами і фактами для створення видимості об'єктивності і точності; тенденційний підбір ілюстративного матеріалу з упором на ефект «драматизує впливу»; страхітливі «наочні ілюстрації» пропагандистських поглядів і позицій, та інші аналогічні прийоми, розраховані на створення емоційного дискомфорту і нейтралізацію здібності людини раціонально оцінювати надану інформацію. Прикладом такого психологічного тиску є так звана «геббельсівська пропаганда», що виходила з цинічною презумпції того, що брехня, щоб бути ефективною, повинна бути масованої, великомасштабної, безсоромної і безперервною. У більш витончених варіантах, психологічний тиск включає деякі елементи істини, використовувані як прикриття масованої дезінформації. Так, наприклад, в період піку «холодної війни», у 1975 р., західнонімецька газета «Франкфуртер Рундшау» протягом двох місяців в чотирьох номера

 розвиваючи тему радянської військової загрози, послідовно збільшувала число соціалістичних танків в Європі: 13 500 танків - в номері від 8 жовтня, 15500 - від 12 грудня, 16 тис. - від 16 грудня, 18 тис. танків - від 17 грудня. Одночасно, кількість «західних танків» за той же час зменшилося з 6 до 5 тис. Непомітне проникнення у свідомість. Це реклама свого (красивого і безтурботного) способу життя, поширення бажаних (зазвичай власних) політичних цінностей і стандартів своєї масової культури через музику, розважальні телепрограми і кінофільми, а також через моду (на одяг, особливо з елементами політичної символіки, предмети побуту, відпочинку , туризму і т. п.). Сюди ж відноситься масоване поширення чуток і пліток в якості альтернативи офіційній пропаганді політичного опонента. Ще одна складова частина - конструювання та впровадження в масову свідомість політичних анекдотів, твір псевдофольклорних («народних») приказок і прислів'їв. Більша частина прийомів непомітного проникнення в свідомість об'єднується поняттям «соціологічна пропаганда». Концепції соціологічної пропаганди орієнтуються на поступове підсвідоме зараження як противників, так і потенційних союзників найбільш привабливими елементами предпочитаемого способу життя. Будучи формально позбавленої ідеологічних ознак і політичних цілей, така пропаганда є ефективною у стратегічному відношенні. Збуджуючи потреби та інтереси людей, вона діє на довгострокові фактори, що визначають поведінку. Грунтуючись на детальному плануванні і диференційованому впливі на різні соціально-політичні сили, така пропаганда здійснюється «по наростаючій», через послідовні етапи впливу. Прихованому порушення і перекручення законів логіки. Сюди відносяться підміна тези, хибна аналогія, висновок без достатньої підстави, підміна причини наслідком, тавтологія і т. д. Психологічна війна такого роду найбільш ефективна по відношенню до малоосвіченим верствам суспільства, нездатним вловити раціональні перверсії і схильним приймати на віру чисто називние конструкції. Прикладом може служити первісна успішність псевдосоциалистическими пропаганди, що використовувалася антиколоніальними, національно-визвольними силами в ряді країн, що розвиваються. Зумівши захопити за собою частину населення, пізніше вони зіткнулися з численними проблемами, пов'язаними з принциповими вадами таких прийомів впливу на людей. Опиняючись ефективними на деякий час, ці методи носять лише тактичний характер, втрачаючи дієвість у міру розвитку свідомості і зростання інформованості населення.

82. Засоби протистояння сучасним маніпулятивним впливам. На сьогоднішній день існує дуже велика кількість різних маніпулятивних прийомів, суть дії яких - підпорядкування психіки людини за допомогою надання тиску на неї. Тільки в наших роботах останніх років описано декілька сотень подібних способів. Природно, як мінімум стільки ж повинно існувати і способів протидії маніпуляціям. Запам'ятати таку кількість способів захисту від маніпуляцій для неспеціаліста практично неможливо. Тому перед нами було поставлено завдання знайти якісь універсальні способи подолання, протидії, маніпуляціям. Причому, в кількісному вираженні, їх повинно бути Надмалий кількість (для зручності при запам'ятовуванні), але кожен з даних способів має бути виключно універсальний, і якщо припустити таку метафору, в одночас «знешкоджувати» десятки а то й сотні різних маніпулятивних прийомів. Подібна задача нами була виконана і представлена ​​нижче. Універсальні показники ефективної протидії маніпуляціям. 1. Недовіра. Недовіра є захисною реакцією психіки. Якщо у людини розвинене недовіру - ніхто інший вже не зможе нав'язати такій людині щось з боку. 2. Уникання джерел впливу. Даний спосіб також є найбільш надійним, тому як якщо людина не отримує інформацію, то значить і будь така інформація хоч тричі маніпулятивної спрямованості, на даної людини вона не зробить ніякого впливу. При цьому даний підхід в інших випадках можна визнати занадто радикальним, і фактично не завжди здійсненним. Тому слід внести необхідні корективи, які полягають в наступному: якщо на вас чиниться інформаційно-маніпулятивний вплив, необхідно максимально можливо відволіктися від джерела інформації. Тобто, слухати - і не чути, дивитися - і не бачити, і т.п. Саме це є найбільш ефективним способом протидії, і до того ж, дозволяє людині не відключатися від джерела інформації, а значить не пропустити ту інформацію, яка здасться йому важливою. Відзначимо, що нами був розроблений метод найбільш успішної протидії маніпуляціям, позначений як «Метод Анти-М» («Метод Анти-Маніпуляцій Зелінського»). Алгоритм подолання маніпуляцій полягає в розвитку і вдосконаленні свідомості людини на трьох базових рівнях: свідомому протидії маніпуляціям (в цьому випадку у відборі, верифікації, поступаемой інформації бере участь виключно свідомість, через набуті індивідом знання по психо-технологіям маніпулятивного впливу на психіку), несвідомому протидію ( в цьому випадку протидія здійснюється внаслідок перекладу раннє отриманих знань у стійкі навички, коли включення механізмів захистів здійснюються без участі свідомості, тобто несвідомо), і третій, заключний етап вдосконалення в нашому методі - це свідомо-несвідомий алгоритм аналізу поступаемой інформації (в цьому випадку, як і раніше використовується несвідомий аналіз поступаемой інформації що значно прискорює процес верифікації, відбору, інформації на корисну і не потрібну, але при цьому, так як з часом змінюється характер поступаемой інформації, і може з'являтися інформація, раннє не знайома індивіду, тому для успішної протидії на даному етапі необхідно періодичне включення свідомості, для здійснення свідомого відбору знову прийнятої інформації та її оцінці; при цьому частина інформації, вже відомої, аналізуватиметься несвідомо; тому третій етап розвитку здібностей до протидії був названий нами свідомо-несвідомим, і являє собою вищий етап розвитку здібностей до подолання маніпулятивного впливу інформації, що надходить з боку зовнішнього світу). 3. Сміх, насмішка, висміювання. Сей факт зазвичай відразу нівелює отримується від маніпулятора повідомлення, змушуючи останнього «виходити з себе», а значить і показувати свою «справжню сутність». 4. Уявне нерозуміння. Змушує можливого маніпулятора «розкритися», більш детально пояснюючи що він, власне хоче, бо успішність маніпуляцій базується на такій особливості психіки, як домислювання (коли в слова людини вкладається інший раз зовсім інший сенс).

5. Критичність мислення. Здатність ставити все під сумнів, доходити до розуміння всього особисто, приймати на віру тільки після підтвердження своїм досвідом, тобто розвинена критичність мислення. 6. Віра у власну обраність. Даний факт може простежуватися в руслі ідеологічно-пропагандистської обробки свідомості і бути застосовний в організаціях різних навчальних і патріотичних спрямувань. 7. Можливість вибору. Якщо у людини буде свобода вибору, то він вже не на 100% прийме слова маніпулятора. Наявність вибору означає що людина не загнаний у кут, означає що є вихід, відсутня паніка (паніка є формою страху, коли людина бачить вихід, але розуміє що не може ним скористатися). 8. Наявність часу для обдумування. Обмеженість часом є істотних способом надання маніпулятивного вплив. Тому наявність часу для обмірковуванні того чи іншого відповіді, т.зв. «Часу на роздуми», в більшості випадків дозволяє впевнено відшукати шляхи виходу з будь-якої складної і критичній ситуації, а значить саме по собі маніпулятивний вплив може бути нівельовано.