11Розвиток управлінської науки в Україні

І етап (жовтень 1917 р. - березень 1921 р)- форми й методи державного централізованого управління виробництвом, організаційні методи управління.II етап (1921-1928). - вдосконалення адміністративного управління виробництвом, зроблені спроби застосування так званого госпрозрахунку як основи економічних методів управління, вивчалася можливість участі трудящих в управлінні. III етап (1929-1945) - вдосконалення структур управління, підбору та підготовки кадрів, планування і організації виробн. IV етап (1946-1965) – пошук нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління поглиблення адміністрування. V етап (1965-1975)- спроба господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Цей етап підтвердив неефективність економічних реформ у рамках адміністративно-командної системи. VI етап (1975-1985) - більш глибоким усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи. Він підтвердив необхідність радикальної змін й економічних відносин і корінних економічних реформ, проведення яких слід віднести до VII етапу. В свою чергу, VII етап 1985 р. І під етап - робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку ІІ під етап - застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу, розвиток орендних відносин. ІІІ під етап - упровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, збільшення економічної свободи. ІV під етап - упровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління. V під етап - початок ринкових реформ. Реалізація цього підетапу здійснюється вже в умовах розвитку незалежної національної економіки України. Українські вченіО. Терлсцький, М. Павлик, М. Драгоманов, М. Зібер, М. Туган-Барановський, І. Вернадський та ін. В Україні система управління почала своє формування з початку XX ст. і продовжує формуватися та вдосконалюватися дотепер. Cтратегія розвитку організації повинна включати основні напрями змін: покращення міжособових стосунків; переоцінка цінностей організації та її членів; поліпшення управління колективом, тобто цілеспрямоване використання професійних здібностей робочих груп; зменшення напруженості між робочими групами та всередині них; розробка систем, заснованих на принципах органістичності, а не механістичності побудови організації; розробка більш досконалих методів для урегулювання суперечок і конфліктів.

11. Внутрішнє і зовнішнє середовища організації, їх характеристики, взаємозв’язок.

16. Цілі і задачі організації.

19. Зовнішнє середовище організації, його характеристики

Внутрішє середовище– це сукупність компонентів, пов’язаних між собою за допомогою певних структур у межах організації.Змінні: 1) цілі – кінцевий результат, те чтого намагається досягти гшрупа, пацюючи разом. Характеристика цілей:досяжність, адекватність, реальність , визначеність в часі,вімврюваність, лаконічність. Місія- головна ціль, що виражає причину існування організації і включає: 1 характеристику основного споживача, 2 характеристику основних рінків збуту, 3 конкурентні переваги. Для споживачів – візія. Місія=збут (маркетинг+ виробництво+ інновації+ фінанси+ персонал+соціальна відповідальність) 2) задачі- робота, серія робіт, частина роботи, що повинна бути виконана у певні терміни і у заздалегідь визначений спосіб. Основний принцип- цілеспрямоване бажання проконтролювати той чи інший напрям діяльності. Для впорядкування цілей компанії – «Дерево цілей» (графічне зображення процесу прийняття рішень, де відображені відповідні альтернативи рішення, ймовірності для будь-якої комбінації альтернатив. "Дерево цілей" - це графічне зображення взаємозв'язку і підпорядкованості цілей, що відображає розподіл місії і мети на цілі, підцілі, завдання та окремі дії.) ПРАВИЛА ПОБУДОВИ ДЕРЕВА ЦІЛЕЙ: 0-вий рівень декомпозиції – місія, для досягнення якої формуються цілі 1ого рівня за основними напрямами. Цілі не мають протирічити 1на 1ій аба дублюватися. Досягнення цілей високого рівня призводить до досягнення цілей нижчого рівня. На найвищому рівні – задачі:1) по роботі із людьми, 2)з інформацією, 3) з предметами. 3) технології – процес перетворення ресурсів, що організація отримує на вході, товарів і послуг – на виході, сукупність спеціальних знань, кваліфікаційних навичок, обладнання, інструментів, відповідної інфраструктури, необхідних для здійснення бажаних перетворень в інформації, персоналі, предметах. Технологію досліджували: Джоан Вудворд, Джейсон Томпсон. Вудворд: 1. Lрібносерійне виробництво- одночасно виготовляється тільки один виріб (перукарня). 2. Багатоосерійне - застосовується при виготовленні великої кількості виробів, які ідентичні один одному або дуже схожі: стандартизація, механізація, конвеєрний спосіб обробки – робітник на 1ому місці (авто). 3. Безперервне виробництво використовує автоматизоване обладнання, яке працює цілодобово для безперервного виготовлення однакового за характеристиками продукту у великих обсягах( переробка нафти).

Томпсон: 1. Багатоланкові технології-характеризуються серією незалежних завдань, які повинні виконуватися послідовно (комп’ютер).2. Посередницькі - характеризуються зустрічами груп людей, таких, наприклад, як клієнти або покупці, які є або хочуть бути взаємозалежними. 3. Інтенсивна -характеризується застосуванням спеціальних прийомів, навичок або послуг, для того щоб зробити певні зміни в конкретному матеріалі, що надходить у виробництво (дизайнер, художник). 4) структура – впорядкування відносин в межах організації. ВИДИ СТРУКТУР:1) виробнича – в результаті гориз і верт поділу праці, поєднує технологічні процеси в межах організації. 2) технологічна – поєднує окремі робочі місця з притаманними їм загальними цілями, повноваженнями, відповідальністю. 3) соціальна – поєднує співробітників компанії за допомогою 2 видів зв’язків: формальних і неформальних. 4) інформаційна (комунікаційна) – повязує джерела інформації та їх отримувачів. 5) організаційна-поєднує керівників організації.Сфера контролю(Урвік)- кількість структурних одиниць, які контролює керівник (оптимально 7-12 структурних одиниць на 1 керівника).

5)персонал- основний штатний склад підприємства, що володіє відповідною кваліфікацією, виконує поставлені завдання у відповідний термін, використовуючи обумовлену технологію. Розподіляючи персонал – 3 аспекти: 1) поведінка окремої особи, 2) любини в групі, 3) лідера.На поведінку окремої особи впливають: здібності, потреби, сприйняття, очікування, соціальні установки та цінності тощо.Особи в групі: цінності, притаманні групі, статус, роль, згуртованість тощо.Лідера: склад підлеглих, ії характеристики, характеристики лідера.

Зовнішнє середовище – сукупність факторів, що впливають на діяльність організації, але не є її складовою.

Фактори прямої дії-безпосередньо впливають на діяльність організації: споживачі, постачальники, конкуренти, державне регулювання. Фактори побічної дії – впливають опосередковано (через функції прямої дії): НТП, соціо-культурні,економічні, політичні, міжнародні. Показники зовнішнього середовища: складність, рухливість (очікування споживачів), невизначеність, взаємопов’язаність.ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Зовнішнє середовище організації прямого впливу :Споживачі Конкуренти Постачальники Закони і державні установи Зовнішнє середовище організації опосередкованого впливу:: Економічні , політичні (вплив на ек), міжнародні(політ), НТП(на технологію), Соціокульт(персонал)-Як прямий так і опосередкований вплив!!!

Зв’язок внутрішнього і зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище є джерелом забезпечення організації ресурсами, необхідними для підтримки її внутрішнього потенціалу на необхідному рівні для досягнення цілей. Тісний зв’язок внутрішнього і зовнішнього середовищ дає змогу організації зменшити негативний вплив їх елементів на себе, а також збільшити свої можливості.