- •Поняття мовної норми та діалекту.
- •Види мовних норм.
- •Соціальні та територіальні діалекти.
- •Принципи правопису української мови.
- •Соціальне значення мови. Функції мови.
- •Українська мова серед інших мов світу. Українська мова та її територіальні діалекти.
- •Фонетика. Графіка укр. Мови. Алфавіт.
- •Морфеміка і словотвір.
- •12. Способи словотворення в українській мові
- •13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові
- •14. Лексика та лексикологія.
- •15. Групи слів у лексиці.
- •16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми.
- •17. Фразеологія української мови.
- •18. Класифікація фразеологізмів
- •19. Лексикографія. Види словників.
- •20. Синтаксис та пунктуація української мови.
- •21. Просте речення. Односкладне речення.
- •22. Види складних речень.
- •23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.
- •24. Види та форми усного ділового спілкування.
- •25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.
- •26. Офіційно – діловий стиль в системі стилів укр. Мови. Його характерні риси.
- •27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів укр. Мови
- •28. Аналіз епістолярного та конфесійного стилів укр. Мови.
- •29. Письмове ділове спілкування. Форми та види.
- •32. Візитна картка як атрибут ділового спілкування.Види візитних карток.
- •41. Доповідна та пояснювальна записка.
- •Розпорядчі документи. Наказ.
- •47. Правила вживання апострофа.
- •48. Правила вживання м*якого знака.
- •Правила написання великої літери.
- •51. Іменник. Граматичні категорії іменників.
- •54. Відмінювання числівників.
- •55. Прислівник. Правопис похідних прислівників.
- •56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник.
- •57. Правопис прийменників.
- •58. Правопис сполучників.
- •59. Правопис часток.
Фонетика. Графіка укр. Мови. Алфавіт.
Фоне́тика (грец. φωνηεντικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.
Графіка
– розділ науки про українську мову, в якому вивчається сукупність умовних знаків для передачі на письмі усного мовлення.
До графічних знаків належать букви алфавіту, апостроф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крапки та ін.
Сукупність букв, розташованих у встановленому порядку, називається алфавітом. Слово алфавіт походить від назв двох перших літер грецького алфавіту: ? – альфа і ? – бета (по-новогрецькому віта). В українській абетці для передачі звуків на письмі існує 33 букви. Голосні звуки позначаються буквами а, о, у, е, и, і. Літери я, ю, є, ї теж служать для передачі на письмі голосних звуків, але в їхньому поєднанні з приголосним [j] або ж для позначення м’якості попереднього приголосного (виняток становить буква ї, яка завжди позначає сполучення двох звуків:[j] та [і]). На позначення приголосних звуків уживаються літери, кожна з яких має свою назву: б – бе, в - ве, г - ге, ґ – ґе, д – де, ж – же, з - зе, й – йот, к - ка, л - ел, м- ем, н - ен, п – пе, р - ер, с – ес, т – те, ф - еф, х - ха, ц – це, ч – че, ш – ша. Літера щ (ща) завжди позначає два звуки: [ш] і [ч], а ь (м’який знак) зовсім не позначає звука і служить для передачі м’якості попереднього приголосного.
Морфеміка і словотвір.
Морфеміка — розділ мовознавства, що вивчає поділ слова на морфеми, вичленування морфів у слові, аломорфію морфеми, межі аломорфії, перетворення на морфеми, швах, спрощення, перерозклад у морфемі, ідентифікацію морфем, їхню структурну, дистрибутивність, функціональну класифікацію. Морфеміка аналізує розподіл морфем, морфемний склад слова, описує закони конструювання морфем, структур слова, визначає допустимі в мові структури, їхні ознаки, правила формування, семантичної та стилістичної сполучуваності морфем. У іншому значенні морфеміка — це сукупність усіх морфем, які виділяють у словах і використовують в мові за певними моделями сполучуваності.
Словотвір розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення.
12. Способи словотворення в українській мові
Детальніше: Спосіб словотвору
Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів. Словотворчий афікс (кольори …) — це префікс, суфікс чи постфікс, який приєднується до твірної основи для творення нового слова. Класифікацію способів словотворення схематично можна зобразити так: Префіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити — ходити, перенавантаження — навантаження, прехороший --- хороший, безвідповідально --- відповідально. Суфіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький --- холодний, дубок --- дуб, вітерець --- вітер, читання --- читати, молодість --- молодий. Префіксально-суфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний — брова, безмежний — межа, затишок — тиша.
Постфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися --- бити, миритися — мирити.
Префіксально-постфіксальний: розійтися --- іти, приблудитися --- блудити.
Суфіксально-постфіксальний: лінуватися --- лінь, здороватися --- здоров(ий).
Суфіксально-префіксально-постфіксальний: прибіднятися --- бідний, змилостивитися --- милостивий.
Безафіксний спосіб (відкидання значущих чатин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення (усічення) твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений. Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати, лісостеп — ліс і степ, синьо-жовтий --- синій і жовтий, кисло-солодкий — кислий і солодкий. Слова, утворені способом складання, називаються складними. Одним із різновидів складних слів є складноскорочені слова (абревіатури).
Морфолого-синтаксичний спосіб — це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник).
