- •Поняття мовної норми та діалекту.
- •Види мовних норм.
- •Соціальні та територіальні діалекти.
- •Принципи правопису української мови.
- •Соціальне значення мови. Функції мови.
- •Українська мова серед інших мов світу. Українська мова та її територіальні діалекти.
- •Фонетика. Графіка укр. Мови. Алфавіт.
- •Морфеміка і словотвір.
- •12. Способи словотворення в українській мові
- •13. Принципи складоподілу. Правила переносу слів в українській мові
- •14. Лексика та лексикологія.
- •15. Групи слів у лексиці.
- •16. Професійна лексика: термінологія, професіоналізми.
- •17. Фразеологія української мови.
- •18. Класифікація фразеологізмів
- •19. Лексикографія. Види словників.
- •20. Синтаксис та пунктуація української мови.
- •21. Просте речення. Односкладне речення.
- •22. Види складних речень.
- •23. Структура процесу спілкування та канали обміну інформацією.
- •24. Види та форми усного ділового спілкування.
- •25. Поняття стилю в мовознавстві. Система функціональних стилів української мови.
- •26. Офіційно – діловий стиль в системі стилів укр. Мови. Його характерні риси.
- •27. Аналіз наукового, публіцистичного, розмовного, художнього стилів укр. Мови
- •28. Аналіз епістолярного та конфесійного стилів укр. Мови.
- •29. Письмове ділове спілкування. Форми та види.
- •32. Візитна картка як атрибут ділового спілкування.Види візитних карток.
- •41. Доповідна та пояснювальна записка.
- •Розпорядчі документи. Наказ.
- •47. Правила вживання апострофа.
- •48. Правила вживання м*якого знака.
- •Правила написання великої літери.
- •51. Іменник. Граматичні категорії іменників.
- •54. Відмінювання числівників.
- •55. Прислівник. Правопис похідних прислівників.
- •56. Форми дієслова. Дієприкметник. Дієприслівник.
- •57. Правопис прийменників.
- •58. Правопис сполучників.
- •59. Правопис часток.
58. Правопис сполучників.
Сполу́чник — це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.
Складні сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться разом: отже, тож, також, теж, ніж, аніж, якщо, якби, мовби, мовбито, немов, немовбито, начеб, начебто, неначе, ніби, нібито, тобто, щоб, притому, причому.
Примітка. Сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якже, які пишуться разом, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прикметником або часткою. Сполучник як службове слово поєднує члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення слів виступають членами речення, до них можна поставити питання. Наприклад: Щоб зекономити час, користуйтеся послугами Аерофлоту; Шукали, за що б зачепитись.
Якщо частки би (б), же(ж) зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться окремо: або ж, адже ж, але ж, коли ж, хоча б, хоч би.
У складених сполучниках кожна частина завжди пишеться окремо: тому що, через те що, подібно до того як, після того як, задля того щоб, в міру того як, внаслідок того що, для того щоб, тому що.Складні сполучники: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо, а також слова абощо, тощо пишуться разом.
Сполучники з частками би, б, ж, же пишуться окремо.
Окремо пишуться також складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й подібні.
Через дефіс пишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
59. Правопис часток.
Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам і реченням певних смислових чи емоційних відтінків.
Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс
Разом пишуться: частки аби-, де-, чи-, що-, як- : абиколи, абищо, дещо, дехто, декуди, деякий, чи.малий, чимало, щодня, щонайкраще, якнайкраще. (Якщо між частками аби-, де- і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби до кого, аби в чому, де на якому.)
Частки би(б), же(ж), то, що в складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, теж, мовби, немовбито.
Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у словотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки би(б), за допомогою яких утворюється форма умовного способу дієслова: взяв би, прочитав би, прийшла б, повернувся б; підсилювальні частки же (ж): Чому ж ти не звернувся на біржу праці? частки то, це, що мають у реченні значення вказівності або визначальності: Рідна мова —то ж вона душі окраса; Куди це їдуть автобуси? Частка то трапляється у сполученнях що то, чи то, на які покладені функції підсилювальних часток: Що то за об'єкт споруджується? Чи то НЛО пролетів, чи то супутник. Частка що в складі сполучних слів з прислівниковим значенням дарма що, хіба що, тільки що, поки що: Дарма що справа нова, але цікава; Завод поки що замовлень не приймає.
Через дефіс пишуться частки бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: умів-таки англійською читати; стій-бо, там яр; хай-но спочивають; частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, будь-хто, який-небудь, казна-чий, хтозна-де, хтозна-куди, хтозна-коли. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: скільки ж то (написано), чим би то (втішити).
ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!
Частка таки пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними: Він таки забіг до друга.
б) компоненти будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-й под. у складі займенників і прислівників.Модальні частки теж пишуться окремо, а саме:а) частка же (ж), що відіграє видільну роль у реченні: Ходи ж зі мною; Він же великий учений;б) частки то, це, що мають у складі речення значення вказівності або визначальності: На що то одній людині стільки грошей? Чи це вже й пожартувати не можна?