10.1. Виникнення й розвиток проблеми готовності дітей до школи

Однією із задач навчально-виховної роботи дошкільних закладів є якісна підготовка дітей до школи. Школа весь час підвищує ви­моги до інтелектуального, зокрема математичного розвитку дітей. Це пов'язується з такими об'єктивними причинами, як науково- технічний прогрес; загальна комп'ютерна грамотність; постійне збільшення потоку інформації; зміни, що відбуваються в нашому суспільстві взагалі, особливо в економічному житті; вдосконалення змісту й підвищення значущості математичної освіти,'перехід до на­вчання в школі з шести років та ін.

Результати наукових досліджень і передового педагогічного досві­ду свідчать про те, що ці вимоги закономірні й виконання їх можли­ве, якщо навчально-виховна робота в дошкільному закладі та школі буде розглядатися як єдиний процес, що розвивається.

Ще К.Д.Ушинський обґрунтував думку про єдність «підготовчого навчання» й «методичного навчання в школі». Він вважав, що сис­тематичному навчанню в школі повинне передувати підготовче на­вчання в дошкільному віці. Початок методичного навчання в школі рекомендував визначати індивідуально спираючись на рівень розви­тку дитини, її підготовленість до засвоєння навчального матеріалу. У процесі навчання необхідно враховувати особистий досвід дитини, її знання й розвиток у цілому. Будь-яка нова вправа повинна поєднува­тися з попередньою, спиратися на неї й робити крок уперед.

ю

Підготовка дитини до школи — це складна багатогранна пробле­ма, що включає фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток, в якому значну роль відіграє математичний розвиток. З огляду на всі різноманіття й різноплановість досліджень, що ведуться в цій галузі,

І"' и линемо деякі з напрямків. Насамперед, це дослідження, спрямо­вані на формування в дітей дошкільного віку математичних знань, умінь і навичок, необхідних для навчання в школі [15, 58].

У дослідженнях цього напрямку встановлено, що діти 5-6-ти років мають значно більші, ніж передбачалося раніше, інтелектуальні, пси- м'їні й фізичні можливості, а це дає змогу перенести значну частину програми 1 -го класу з математики в підготовчу групу дошкільного за- і чаду саду [58]. Завдяки спеціальній організації навчальної роботи, піп цього віку можуть засвоювати початки математики й тим самим і и воювати істотно поліпшиться їхня підготовка до шкільного на- п'ІаІІНЯ.

( дід зазначити, що матеріал, який вивчають дошкільники, як пра- 11 [І ю, узгоджується з їхніми віковими можливостями, тобто подаєть- ' ч в адекватній для цього віку формі.

Проте, готовність дитини до школи припускає більш широкий н пскт психологічної готовності. Це пов'язано, насамперед, зі змі­ні по соціальної ролі старшого дошкільника - майбутнього школя­ра Іісзтурботне проведення часу дошкільника змінюється життям, її і повне обов'язків і відповідальності — ходити до школи, вивчати предмети, визначені шкільною програмою; робити на уроці те, що ппмагає вчитель; строго дотримуватися шкільного режиму, шкільних правил поведінки; глибоко засвоювати знання І уміння, ЯКІ перед­бачаються програмою.

У психіці дитини з'являються такі новоутворення, які відповіда­нім. вимогам сучасної школи. У дитини, яка йде до школи, є певний рівень розвитку пізнавальних інтересів, бажання вчитися, що вияв­им і вся в мотивації, внутрішній готовності до сприйняття знань, са- міюцінці. Сукупність зазначених психологічних властивостей і якос- п п складає психологічну готовність дошкільного навчання.

<)днак, не в усіх дітей напередодні шкільного навчання складаєть- ■ і навчальна діяльність. Оволодіння навчальною діяльністю найчас- і ниє відбувається поза рамками шкільного навчання. У спеціальних і"С іідженнях педагогів виявлено, що в дітей, які проходили експери- мсмгальне навчання (малювання, ліплення, аплікація, конструюван- п і) сформувалися такі елементи навчальної діяльності, як здатність пчіи за зразком, уміння слухати й виконувати інструкцію, оцінюва- г

ти як свою роботу, так і роботи інших дітей. Таким чином, у дітей формувалася психологічна готовність дошкільного навчання.

Розглядаючи навчальну діяльність з погляду її походження й роз­витку, психологи зазначають, що її джерелом є єдине цілісне пси­хологічне утворення, яке породжує всі компоненти навчальної ді­яльності в їхній специфіці та взаємозв'язку. Гіпотеза психологів полягала в тому, що новоутворенням, в якому сконцентрована суть психологічної готовності дошкільного навчання, є здатність до під­порядкування правилам і вимогам дорослого. Автори використову­вали модифіковану методику К. Левіна, спрямовану на виявлення рівня пересичення.

Перед дитиною ставилася задача перенести велику кількість сір­ників з однієї купки в другу. Основне правило полягало в тому, що можна було брати тільки по одному сірнику. Передбачалося, що коли в дитини сформована психологічна готовність до шкільного навчан­ня, то вона зможе виконати завдання всупереч пересиченню й навіть без присутності дорослого. Після констатації в дітей наявного рівня пересичення, що виявився дуже низьким у всіх випробуваних, був проведений формувальний експеримент. У ту саму експерименталь­ну ситуацію вводилася лялька, яка повинна була спостерігати за тим, як дитина виконує завдання. Виявилося, що після проведення фор­мувального експерименту, рівень пересичення в дітей значно під­вищився. Звідси можна зробити висновок про формування в цьому експерименті психологічної готовності до шкільного навчання.

Показник готовності до шкільного навчання є вміння дитини свідомо підкоряти свої дії заданому правилу при послідовному ви­конанні словесних указівок дорослого [15]. Це вміння пов'язується зі здатністю до оволодіння загальним способом діяльності в ситуації задачі. Методика полягала в тому, що перед дітьми ставилася задача намалювати візерунок під диктовку. Дитина для правильного вико­нання завдання повинна була засвоїти ряд правил, які їй пояснювали заздалегідь.

У дітей наприкінці дошкільного віку з'являються, власне, на­вчальні мотиви (інтерес до нових знань) і широкі соціальні мотиви, засновані на розумінні суспільної необхідності навчання. Виявленню порівняльної ролі цих мотивів у шестирічному віці були присвячені дослідження М.Р.Гінзбург і Б.К.Дабилової. В цих дослідженнях про-

почувалося відтворювати складні малюнки за зразком, наперед тре­нуючись у малюванні, якщо є бажання. Тренування пропонувалося не як інструкція, а як можливість. Експеримент припускав, що пози­ційне ставлення до задач, які дано в ігровій формі, не переноситися м.і іадачі аналогічного змісту, але подані в навчальній формі.

До шестирічного віку високого розвитку набуває наочно-образне іппуїтивне) мислення. Його вищою формою є наочно-схематичне мислення, тобто розв'язання задач на основі використання узагаль­нених образів, що схематично відбиває зв'язки і відношення між "ін кгами. Воно є основою логічного мислення, що в шестирічному піні іільки починає складатися [50].

V цих дітей формуються такі передумови навчальної діяльності, як \міпмя слухати й точно виконувати послідовні вказівки дорослого,

• імостійно виконувати його завдання, враховувати систему умов за- і.гіі, поставленої дорослим.

Під час вивчення вміння користуватися вказівками дорослого й

• імосгійно продовжувати розв'язування поставленої задачі вико­пні ювувалася методика «графічний диктант». Дітям пропонували на і .і|> і атому папері намалювати під диктовку візерунок. Дорослий дик- і \ пав напрямок кожної лінії та її довжину. Потім діти повинні були

• амостійно продовжити малюнок того самого візерунка. Іноді спо-

• іерігалося істотне падіння самостійності дітей — успішно виконую­чи роботу під диктовку, вони не могли продовжити її самостійно.

'І к показали дослідження, особливості психічного розвитку шести­річних дітей більшою мірою залежать від умов навчання й виховання, іоі рема, для збереження емоційного комфорту велике значення має рошиток самостійності, яка формується в неформальному, особис-

ому спілкуванні вчителя з класом. Регламентоване спілкування

сі надмірно вимогливе керівництво до діяльності учнів призводить і" підвищення хвилювання, падіння самостійності, формалізму у ііиі.опанні інструкції.

І

І

І ія формування повноцінних мотивів навчання велике значення м и сюжетно-рольова гра. Її недостатнє використання в діяльності піеіі призводить до фіксації незадоволеного ігрового мотиву й до за- ірпмки у формуванні власне навчальних і широких соціальних мо- ппчи. Завдяки використанню в навчанні особистісно значущих для шеіі навчальних завдань формується позитивне емоційне ставлення

до них. Використання навчальних завдань, позбавлених безпосерсд ньої привабливості, перешкоджає формуванню такого ставлення Тому ці завдання треба проводити не в навчальній, а в ігровій формі

Велике значення для успішності навчання має формування в шес тирічиих дітей наочно-образного мислення. При цьому необхідне широко використовувати засоби наочності. Особливо важливо на« давати дітям наочність у схематичній формі, що сприяє розвитк) наочно-схематичного мислення, формуванню усвідомленого вико< ристання засобів психічної діяльності.

Забезпечення більш високого рівня математичного розвитку дітей, які приходять у перший клас, їх попередня підготовка істотно впли­ваю! ь на якість засвоєння навчального матеріалу в школі. Тому бага> то уваги приділяється правильній організації навчально-виховної ро> боти в дошкільному закладі, особливо в старшому дошкільному віці,

Психолого-педагогічні дослідження останніх років дали змогу іс« тотно вдосконалити зміст навчання дошкільників, зокрема, з мате» матики [50]. Перебудова варіативних програм навчання й виховання в дошкільному закладі здійснювалася, насамперед, відповідно до ви­мог початкової школи, що висуваються до математичної підготовки дітей і особливостей їхнього математичного розвитку.

Одна з головних вимог початкової школи полягає в тому, щоб у випускників дошкільних закладів сформувати інтерес до навчальної діяльності, бажання вчитися, створити міцну основу елементарних математичних знань і умінь. Відповідно до цієї вимоги, напередодні школи діти повинні знати числа в межах десяти, вміти лічити в пря­мому й зворотному порядку, по одному і групами, позначати місце того чи іншого числа в натуральному ряді, зменшувати чи збільшу­вати число на кілька одиниць (додавати й віднімати), розуміти від­ношення між суміжними числами, знати склад чисел із двох менших, складати й розв'язувати прості задачі та приклади на додавання, від­німання, користуватися знаками +,-,=. Діти повинні вміти ділити предмети на дві, чотири рівні частини, знати, як вони називаються; на конкретному матеріалі встановлювати, що ціле більше, ніж його частина.

Діти вчаться позначати розміри предметів безпосередньо порів­нянням, а також за допомогою вимірів умовною мірою та лінійкою, креслити відрізки визначеної довжини. Вони ознайомлюються з многокутниками та їхніми елементами (сторонами, кутами, верши­нами), повинні вільно орієнтуватися в часі та в навколишньому про- • юрі (на листі, в зошиті, в книзі).

Однак деякі школи не задовольняє формальне засвоєння цих інлпь і умінь.

Подальше навчання в школі залежить від набутих знань: усві- ломленості, гнучкості й міцності. Тому сучасна дошкільна дидакти­ка спрямована на відпрацьовування шляхів оптимізації навчання з метою його підвищення. Випускники дошкільних закладів повинні усвідомлено, з розумінням суті явищ уміти використовувати набуті шлпня й навички не тільки в звичайних стереотипних обставинах, а іі в інший ситуації, у нових незвичайних обставинах.

()дна з головних вимог до початкової математичної підготовки по­ли: ас у вищому розвитку мислення дошкільників. Математика — це

1. либоко логічна наука. Введення дитини навіть у початкову елемен- іарну математику неможливе без достатнього рівня розвитку логіч­но то мислення.

І Ісихологічні дослідження свідчать про можливість активного роз-

2. 11 ■ ку в дітей аналітико-синтетичної діяльності, всіх форм мислення 111, 50]. Цього можна досягти на основі науково обгрунтованої ко­рекції як змісту, так і методики навчання.

( 'учасна початкова школа вимагає від випускників дошкільного ї ї кладу цілісної комплексної підготовки до навчання. Підготовка ді- іс іі до школи за змістом і цілеспрямованістю поділяється на загальну (і спеціальну. Перша передбачає ознайомлення дітей з елементарни­ми нормами й етикою поведінки; виховання пізнавальних інтересів; формування самостійності, відповідальності, наполегливості. Друга мас на меті озброїти дошкільників знаннями й уміннями, які безпо- іередньо вводяться в зміст окремих дисциплін початкової школи, и'крема математики. При цьому фахівці вказують на необхідність формування спеціальних якостей дошкільника.

Такими якостями є: активність, ініціативність, допитливість, са­мостійність, здатність до самоконтролю й саморегуляції, оволодіння "і повними видами навчальних дій, готовність сенсомоторного апа- ра ту, формування найбільш важливих навичок і звичок.

( учасна школа очікує від дитини, яка починає навчатися в першо- чу класі, високого рівня працездатності, складних форм розумової

діяльності, сформованих морально-вольових якостей уже в дошкіль­ні роки. Виконання всіх цих вимог сприяє підвищенню рівня загаль­ної готовності дитини до шкільного навчання. Тільки на основі такої підготовки діти здатні засвоювати математику в школі, розвивати ін­терес до математичної діяльності.

У школі перед дитиною з більшою глибиною будуть відкриватися наукові знання, і це вимагатиме готовності оперувати абстрактними поняттями. Головне при цьому не розвиток окремих функцій (сприй­няття, увага, пам'ять і т.д.), а зміна функціональних зв'язків і відно­шень у свідомості дитини.

Свідомість, розвивається як ціле, змінюючи з кожним новим ета­пом свою внутрішню будову і зв'язок частин, а не як сума окремих змін, що відбуваються в розвитку кожної окремої функції. Частка кожної функціональної частини в розвитку свідомості залежить від зміни цілого, а не навпаки. Така зміна функціональної будови є іс­тотним і головним у розвитку особистості. і

Досягнення високого рівня готовності дітей до навчання в шко­лі передбачає вдосконалення, насамперед змісту, форм і методів навчально-виховної роботи в дошкільному закладі, зокрема в на­вчанні математики.