6.2. Особливості сприйняття величини предметів дітьми раннього й дошкільного віку

Сітківка ока немовляти має таку ж будову, як і дорослого. Однак у нього відсутні вміння дивитися, тобто вміння зводити зорові осі ока в одну точку і ніби вивчати предмет.

Величину як особливу ознаку предмета діти починають виділяти дуже рано.

Так, якщо маленьку дитину привчити до того, що цукерка завжди лежить під меншою з двох чашок, то незалежно від місця й положен­ня останніх вона буде шукати цукерку саме під меншою. При цьому дитина не усвідомлює величину як окрему ознаку предмета, а сприй­має її разом із самим предметом,

Виділення величини як самостійної ознаки предмета стає можли­вим завдяки слову. Велике значення при цьому має відстань від пред­мета до дитини. Оптимальним, як показали дослідження, є відстань у 1-1,5 м від сприймаючого до об'єкта. Тому в перші місяці життя пред­мети бажано розміщувати перед дитиною на відстані 1-1,5 м.

Величина є сильною ознакою (великих предметів завжди «біль­ше»). От чому так важливо сформувати в дітей уміння виділяти й об'єктивно оцінювати величину предмета.

Виявлено:

• що діти до трьох років розрізняють лише явно великі й маленькі предмети;

• при цьому характеристика величин ще не має для дітей цього віку узагальненого значення, а застосовується щодо того чи іншого конкретного предмета. Якщо дитина багаторазово сприймає який- небудь предмет як маленький у групі інших, то цей «ярлик» залиша­ється за ним і тоді, коли ситуація змінюється;

• важливе значення в сприйнятті величини мають практичні дії дитини (накладання, прикладання, зважування та ін.);

• навіть діти молодшого дошкільного віку ще не усвідомлюють відносності величини предмета. Зібрати пірамідку — це ще не сприй­мається дитиною як завдання встановити ряд величин;

• дитина може робити практичні дії заради самих дій (пірамідку збирають заради самої дії).

< і лрші дошкільники самостійно без спеціальної вимоги зіставля- ц' 11, предмети за величиною, але виділяється в предметі переважно іншії розмір: довжина, ширина, висота. Без цілеспрямованого на- и'ілпня діти не опановують поняття тримірності, а також поняття •міри» [58].

Узагальнення в мові чуттєвого досвіду розрізнення величини ство­рю» основу для формування уявлень і понять про величину предме-

iiii.

Тому так важливо в навчанні приділяти належну увагу словнико­вій роботі, засвоєнню спеціальної термінології.

6.3. Задачі й зміст ознайомлення дітей дошкільного віку з величиною предметів

Проведені психолого-педагогічні дослідження, а також практич­ний досвід

роботи з дітьми дошкільного віку дали змогу сформулювати осно­вні задачі з ознайомлення дітей раннього й дошкільного віку з вели- 'ііпюю предметів. Такими задачами є:

1. розвиток у дітей дій орієнтування, спрямованих на виділення величини предметів, використовуючи при цьому накладання й при­кладання, як основні прийоми;

2. навчання дітей уміти розрізняти предмети спочатку контрастні, а потім усе менш контрастні, й нарешті, рівні за величиною, будува­ти ряд величин;

3. виділення й називання окремих параметрів величини (довжина, ширина, висота, товщина і т.д.);

4. засвоєння способів і прийомів порівняння предметів за величи­ною (безпосереднім і опосередкованим);

5. розвиток у дітей окоміру, аналітико-синтетичної діяльності, просторового сприйняття;

6. формування уявлень і понять про еталони величини (міра), ово­лодіння спеціальною термінологією.

Зміст навчання дітей подано в Програмі виховання в дошкільному закладі і включає: первинні уявлення про величину, параметри вели­чини, міру;

• відношення залежності (відношення між предметами; між вели­чиною, мірою і результатом — функціональна залежність);

• уміння й навички в порівнянні предметів за величиною.

Навчання здійснюється поступово, з урахуванням вікових та інди­відуальних особливостей дітей. На першому році життя в дітей роз­вивається система аналізаторів. На основі почуттєвого сприйняття дитина повинна бачити величину предмета як ознаку. При цьому предмет може знаходитися в різних ситуаціях.

На другому році життя діти вчаться розрізняти предмети контраст­ної величини, засвоюють окремі слова-терміни (великий, малень­кий).

На третьому році життя діти можуть порівнювати не тільки контр­астні, але й однакові (рівні за величиною) предмети. Опановують прийоми: зіставлення, накладання, приставляння, наближення од­ного предмета до другого. В іграх з пірамідками, матрьошками, з бу­дівельним матеріалом діти опановують різні прийоми порівняння.

Середній і старший дошкільний вік характеризуються значно біль­шими можливостями в розвитку окоміру в дітей, а отже, в порівнянні величин. Ці діти сприймають і усвідомлюють перспективу (предме­ти, які знаходяться на різній відстані від сприймаючого). Необхід­но вчити дітей обстежувати предмети, порівнювати їх між собою, а також порівнювати зі зразком — мірою. Діти цього віку поступово підводяться до сприйняття міри й оволодінню прийомами вимірю­вання. Значна увага приділяється цьому старшому дошкільному віці: дошкільники вчаться вимірювати не тільки умовною мірою, а й за­гальноприйнятими мірами (кілограм, літр, метр, сантиметр).