Значення математичного розвитку дітей дошкільного віку

Проблема вивчення математики в сучасному житті набуває все більшого значення. Це пояснюється, насамперед, бурхливим розви­тком математичної науки та застосуванням її в різних галузях знань.

Підвищення рівня творчої активності, проблеми автоматизації та моделювання виробництва, уміння чітко й послідовно аналізувати досліджувані процеси. Тому навчання в дошкільному закладі спря­моване, насамперед, на виховання в дітей звички повноцінної логіч­ної аргументації навколишнього світу. Досвід навчання свідчить про ге, що на розвиток логічного мислення дошкільників найбільшою мірою сприяє саме вивчення початкової математики. Для матема­тичного стилю мислення характерні чіткість, стислість, розмежуван­ня, точність і логічність думки, уміння скористатися символікою. У ів'язку з цим систематично змінюються зміст вивчення математики яку школі, так і в дитячому садку.

Природно, що основою пізнання є сенсорний розвиток, що здобу­вається за допомогою досвіду й спостережень. У процесі сенсорного мі знання формуються уявлення — образи предметів, їхніх властивос- іей, відносин. Так, оперуючи різноманітними множинами (предме- іами, іграшками, картинками, геометричними фігурами), діти вчать­ся встановлювати рівність і нерівність множин, називати кількість словами: більше, менше, порівну. Порівняння конкретних множин і отує дітей до засвоєння в наступному поняття числа. Саме опера­ції зі сукупностями є тією основою, до якої звертаються діти не тіль­ки в дошкільному закладі, а й протягом наступних років навчання в школі. Уявлення про сукупності (множини) формує в дітей основи розуміння абстрактного числа, закономірностей натурального ряду чисел. Хоча поняття натурального числа, а також геометричної фігу­ри, величини, частини й цілого абстрактні, все ж таки вони відобра­жають зв'язки й відносини предметів навколишньої дійсності.

Доведено, що ознайомлення дітей з різними видами математич­ної діяльності в процесі цілеспрямованого навчання орієнтує їх на розуміння зв'язків і відносин. Формування початкових математич­них знань і умінь у дітей дошкільного віку повинно здійснюватися так, щоб навчання давало не тільки безпосередній практичний ре­зультат (навички рахунку, виконання елементарних математичних операцій), але й широкий розвиваючий ефект. Під математичним розвитком дошкільників, як правило, розуміють якісні зміни у фор­мах пізнавальної діяльності дитини, що відбуваються в результаті формування елементарних математичних уявлень і зв'язаних з ними логічних операцій. Аналіз наукових досліджень, а також педагогіч­ною досвіду, свідчить про те що раціонально організоване навчання дошкільників математиці забезпечує загальний розумовий розвиток дітей [12; 34; 44]. Раціонально організоване - це своєчасне, відповід­не віку й інтересам дітей навчання. При цьому важливе значення має педагогічне керівництво з боку дорослого (вихователя або батьків). Діти здобувають елементарні знання про множину, число, величи­ну й форму предметів, вчаться орієнтуватися в часі й просторі. Вони опановують рахунком і вимірами лінійних і об'ємних об'єктів за до­помогою умовних і загальноприйнятих мір, встановлюють кількісні стосунки між величинами, цілим і частинами.

У математичній підготовці дітей, у розвитку елементарних матема­тичних уявлень важливу роль відіграє навчання виміру як практич­ного способу пізнання кількісної характерне гики навколишнього. Це дає змогу дошкільникам на початку навчання користуватися не тільки загальноприйнятими, а й умовними мірами при вимірюванню сипучих, рідких речовин і довжин. Одночасно в дітей розвивається окомір, що дуже важливо для їхнього сенсорного розвитку.

У процесі систематичного вивчення математики діти опановують спеціальну термінологією: назвами чисел, геометричних фігур (коло, квадрат, трикутник, ромб та ін.), елементів фігур (сторона, вершина, основа) тощо. Однак не рекомендується в роботі з дітьми використо­вувати такі терміни, як «натуральний ряд», «множина», «структура», «елементи множини» та ін. Освітня робота не обмежується тільки заняттями. Варто мати на увазі використання всього дидактичного простору в умовах освітньої ситуації.

Заняття з математики набувають особливого значення в зв'язку з розвитком у дітей пізнавальних інтересів, уміння виявляти вольові зусилля в процесі розв'язання математичних задач.

Як правило, навчальні задачі на заняттях поєднуються й вико­нуються разом з виховними: вихователь вчить дітей бути організо- маними, самостійними, уважно слухати, виконувати роботу якісно й своєчасно. Це дисциплінує дітей, сприяє формуванню в них ці­леспрямованості, організованості, відповідальності. Отже, діти, ви­вчаючи елементи математики з раннього віку, набувають всебічний розвиток.

Серед задач з формування елементарних математичних знань і наступного математичного розвитку дітей слід виділити головні, а саме:

• надбання знань про множину, число, величину, форму, простір і час як основ математичного розвитку;

• формування широкої початкової орієнтації в кількісних, про­сторових і часових відносинах навколишньої дійсності;

• формування навичок і умінь рахувати, обчислювати, вимірюва­ти, моделювати, а також загально навчальні уміння.

• оволодіння математичною термінологією;

• розвиток пізнавальних інтересів і здібностей, логічного мислен­ня, загальний інтелектуальний розвиток дитини.

Ці задачі найчастіше розв'язуються з вихователем одночасно, на кожному занятті з математики, а також у процесі організації різних видів самостійної дитячої діяльності. Численні психолого-педагогічні дослідження й передовий педагогічний досвід роботи в дошкільних установах показують, що тільки правильно організована дитяча ді­яльність і систематичне навчання забезпечують своєчасний матема­тичний розвиток дошкільника.

Експериментальними дослідженнями доведено, що вікові мож­ливості дітей дошкільного віку дозволяють формувати в них наукові, хоча й елементарні, початкові математичні знання, тобто, діти здо­бувають елементи математичних знань [31; 34]. При цьому слід під­креслити, що форми й спосіб навчання дитини необхідно підбира­ти відповідно до віку. У зв'язку з цим, на конкретних вікових етапах створюються найбільш сприятливі умови формування визначених знань і умінь. Так, у другій молодшій групі дошкільного закладу (чо­тирирічний вік) основна увага відводиться формуванню знань про множину. Поняття про множину є одним з основних і найбільш за­гальних, вона проходить через усю математику. Поняття «множина» настільки широке, що вона не визначається навіть на сучасному рів- пі розвитку науки, а вводиться як загальноприйняте й пояснюється на конкретних прикладах.

У середній групі в процесі вивчення основних властивостей мно­жини формується поняття про число, а в старшій — перші уявлення про натуральний ряд чисел. У дошкільному віці розуміння основних властивостей множини обмежене. Проте усвідомлення окремих його властивостей (рівність і нерівність, незалежність потужності множини від якісних його ознак) можливе вже в молодшому дошкільному віці.

Поряд з формуванням початкових математичних уявлень і понять, згідно з програмою виховання в дошкільному закладі, діти дошкіль­ного віку ознайомлюються з деякими математичними залежностями й відносинами. Так, діти усвідомлюють деякі відносини між множи­нами (рівнопотужність - нерівнопотужність; відносини порядку в ряді величин, натуральних чисел; просторові й часові відносини та ін.). При цьому всі математичні знання подаються у взаємозв'язку. Наприклад, формування уявлень про кількість зв'язане з формуван­ням про сукупності та величини предметів, з розвитком умінь бачити, умовно визначати розмір, параметри, а також із засвоєнням відносин між предметами. Засвоюючи знання про число, діти вчаться абстра­гувати кількісні оцінки від усіх інших (кольору, форми, розміру).

Формування початкових математичних знань у взаємозв'язку дає змогу поступово й цілеспрямовано конкретизувати й уточнювати кожне з відокремлених властивостей. Ознайомлення дітей з мірою та вимірюванням сприяють формуванню більш точного розуміння числа і, насамперед, одиниці. Саме зв'язок рахунку й виміру допо­магає дитині усвідомити залежність результату рахунку (виміру) від одиниці рахунка (умовної міри).

На заняттях з математики в дошкільному закладі формуються най­простіші види практичної та розумової діяльності дітей. При цьому під видами діяльності, способами обсіежеппя. рахунку, виміру розу­міють об'єктивні послідовні дії, які повинна викопувати дитина для засвоєння знань: поелементпе порівняння лвох множин, накладання міри та ін. Опановуючи ними діями, дитина засвоюс мету, її спосо­би діяльності, а також правила, які забс шечуюгь формування знань. Наприклад, порівнюючи рівні іі нерівні між собою мпожипн, чи на­кладаючи або прикладаючи елементи однієї множини па елементи іншої, дитина усвідомлює поняття кількості. Тому особ.шші увага приділяється розвитку практичних дій дітей з предметами, їхніми малюнками, моделями.

Особливою метою математичного розвитку дітей дошкільного піку є навчання лічбі. Прийомами при цьому є накладання й прикла­дання, оволодіння якими передбачає навчання лічбі за допомогою сл і в-числівників.

Одночасно дошкільників навчають порівнювати предмети за вели­чиною (розміром) і результати порівняння позначати відповідними словами-поняттями (великий - маленький, вузький - широкий та ін.), будувати ряди предметів за їхнім розміром у порядку збільшення або (меншення (більше, менше, ще менше, самий маленький). Однак, для юго, щоб дитина засвоїла ці поняття, необхідно сформувати в нього конкретні уявлення, навчити його порівнювати предмети між собою спочатку безпосередньо, накладанням, а потім за допомогою виміру.

Програма з математики в дошкільному закладі передбачає роз­питок окоміру дітей при визначенні розміру предметів. Для цього їх навчають оцінювати розмір (величину) предметів у цілому чи за окремими параметрами, зіставляючи з розміром відомих предметів, і вертається увага на формування уміння перевіряти правильність оцінки в своїй практичній діяльності, використовуючи додавання, піднімання та ін. Кожна практична дія наповнює знання дітей новим (МІСТОМ.

Доведено, що формування елементарних математичних знань відбувається одночасно з виробленням у них практичних умінь і навичок.

Практичні дії відіграють значну рольну математичному розвитку дітей, але вони не залишаються незмінними. Так, здійснюється зміна діяльності, зв'язаної з рахунком. Спочатку виконується практичне поелементне порівняння двох конкретних множин, а пізніше осо­бливого значення набуває число як показник потужності множини і натуральний ряд чисел, що зрештою замінює одну з конкретних множин.

Молодші діти беруть предмети руками, перекладають їх, а старші рахують предмети, не доторкаючись до них чи сприймають тільки на ДОТИК.

На основі практичних дій у дітей формуються такі розумові опе­рації, як аналіз, синте.з, порівняння, узагальнення. Вихователь по­винен орієнтуватися в оцінці результатів своєї роботи, спираючись, насамперед, на такий показник, як уміння дітей порівнювати, аналі­зувати, узагальнювати, робити висновки. Рівень оволодіння дітьми розумовими операціями залежить від використання спеціальних ме­тодичних прийомів, що дозволяють дітям тренуватися в порівнянні та узагальненні. Діти вчаться порівнювати множини за кількістю елементів, здійснюючи при цьому структурний і кількісний аналіз сукупностей. Порівнюючи предмети за формою, діти відокремлю­ють розмір окремих елементів, зіставляючи їх між собою.

Важливою задачею є розвиток у дітей мислення й мови, тобто ово­лодіння математичною термінологією. Значно більше уваги приділя­ється розвитку в дітей початкових умінь індук тивного та дедуктивно­го мислення, формуванню в них пізнавальних інтересів і здібностей. Слід зазначити, що загальні методи пізнання є основою будь-якого наукового мислення, зокрема й математичного, яке мас своє особли­ве значення.

На практиці часто спостерігається не завжди коректне розуміння здібностей як вузькоспеціальних, що межують з математичною об­дарованістю. У зв'язку з цим, вихователі іноді недооцінюють форму­вання в усіх дітей загальних пізнавальних здібностей. Ьудь-яка діяль­ність неможлива, якщо людина не мас до неї здібностей. У психології здіб-ності позначаються як якості особистості, необхідні для успіш­ного виконання діяльності. Вихователю необхідно ша ти, в чому кон­кретно полягають ці здібності, які психічні властивосіі обрана діяль­ність передбачає та без яких вона взагалі неможлива.

Здібності слід розглядати не тільки в зв'язку з ви значеним видом дитячої діяльності, а й у зв'язку з її загальною структурою, в якій, на­самперед, виділяються орієнтовані й виконавчі дії. Коли ми говоримо про загальні здібності до діяльності, то маємо па увазі те, наскільки дитина в змозі використовувати свої знання, уміння, павички, який у неї рівень пізнавальної самостійності, що визначає ефективність ви­конавської частини загальних здібностей. Крім того, важливо фор­мувати в дітей уміння абстрагувати, виділя ти головне.

Отже, математичний ро (виток дітей припускає широку програму залучення їх до діяльності, в даному випадку математичної, яку ор­ганізує і якою керує дорослий (вихователь або батьки).

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТЕМО

МЕТОДИКИ МАТЕМАТИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ