25.Який зв'язок фракталів і хаосу?

Фракта́л — нерегулярна, самоподібна структура. В широкому розумінні фрактал означає фігуру, малі частини якої в довільному збільшенні є подібними до неї самої.

Слово "хаос" наводить на думці про щось непередбачуване, але насправді хаос досить впорядкований і підкоряється певним законам. Мета вивчення хаосу і фракталів - передбачити закономірності, які, на перший погляд, можуть здаватися непередбачуваними і абсолютно хаотичними.

Теорія хаосу говорить, що складні нелінійні системи є спадково непередбачуваними, але, в той же час стверджує, що спосіб вираження таких непередбачуваних систем виявляється вірним не в точній рівності, а в представленнях поведінки системи - в графіках дивних аттракторов, що мають вигляд фракталів. Таким чином, теорія хаосу, про яку багато хто думає як про непередбачуваність, виявляється наукою про передбачуваність навіть в найбільш нестабільних системах. Вчення про динамічні системи показує: прості рівняння можуть породжувати таку хаотичну поведінку, при якій система ніколи не повертається в стабільний стан і при цьому не проявляється ніякої закономірності. Часто такі системи поводяться цілком нормально до деякого певного значення ключового параметра, потім випробовують перехід, в якому існує дві можливості подальшого розвитку, потім чотири, і, нарешті, хаотичний набір можливостей.

21.Проведіть аналіз дисипативних систем для макроекономіки.

Дисипати́вна систе́ма (або дисипати́вна структу́ра) — відкрита нелінійна система, яка є далекою від стану рівноваги. Внаслідок самоорганізації у таких системах можуть виникати стійкі структури, які існують за умови постійної дисипації, тобто втрати системою енергії. З появою складної впорядкованої структури в системі зростає ентропія, яка компенсується негативним потоком ентропії зовні.

Дисипативна система також може називатися нерівноважною або стаціонарною відкритою системою.

24.B чому розходження й спільність підходів ідей різних шкіл?

Існують такі сучасні теорії економічної думки:

* неокласична, *монетаризм, *інституаналізм, *кейнсіанство, *неокласичний синтез. Неокласична економічна теорія. Об’єкт дослідження неокласичної економічної теорії – поведінка «людини економічної», що як продавець робочої сили, споживач чи підприємець намагається максимізувати свій дохід, звести до мінімуму затрати (чи зусилля). Згідно з концепцією «граничної корисності» вартість є результатом виробничої діяльності, в ході якої кожний з виробничих факторів (праця, земля, капітал) вносять свій весок в її утворення, а величина вартості вимірюється граничною корисністю одного з цих факторів при незмінній величині двох інших. Монетаризм – економічна теорія, згідно з якою грошова маса в обігу відіграє визначальну роль у формуванні економічної кон’юнктури та встановленні причинно-наслідкових зв’язків між зміною кількості грошей і величиною валового національного продукту. Виступають проти активного і широкомасштабного втручання держави в економіку, проти державних заходів стимулювання попиту. На його думку, державне регулювання економіки малоефективне через затримки між зміною грошових показників і реальних факторів виробництва, тому його слід замінити автоматичним приростом грошової маси в обігу. Найпрогресивнішими ідеями прихильників сучасного інституціоналізму є необхідність участі трудящих у власності та управлінні виробництвом, надання їм соціальних гарантій, а влади – гуманітарній інтелігенції. Заслуговують на увагу також їхні думки про еколого-економічне виживання людства. Кейнсіанство – один із провідних напрямів сучасної економічної теорії. Прихильники вважають, що без активного втручання держави в розвиток соціально-економічних процесів, без істотного розширення функцій держави уникнути повного руйнування існуючих економічних форм. Кейнс одним із перших у західній економічній науці обгрунтував макроекономічний підхід до аналізу соціально-економічних процесів, оперуючи такими глобальними категоріями, як національний доход, сукупні інвестиції, споживання, зайнятість, нагромадження. Прихильники неокласичного синтезу розглядають теорію загальної економічної рівноваги як ідеальну модель функціонування економічної системи. Неокласичний синтез передбачає використання різноманітних методів державного регулювання з метою наближення до такої моделі.