2. Футурологічні концепції

Футурологія - наука прогнозування майбутнього, в тому числі шляхом екстраполяції існуючих технологічних, економічних або соціальних тенденцій чи спробами передбачення майбутніх тенденцій. Екстраполяція - лише один з багатьох методів і технік, які використовуваються при вивченні майбутнього (таких як сценарії, метод Дельфі, мозковий штурм, морфологія та інші). Футурологія також включає розгляд таких питань як нормативні або можливі варіанти майбутнього, але її реальний внесок - це поєднання методів екстраполяції і нормативного дослідження для вивчення кращих стратегій. Майбутнє суспільство Тоффлер наділяє багатьма рисами, що їх уже розглядали інші футурологічні концепції. Але особливо деталь­но він аналізує проблему інформатизації суспільства, яка досліджу­валась і в попередніх його працях. Він підкреслює, що знання, ін­формаційна революція загрожують фінансовій вкладі більше, ніж профспілки. Той, хто контролює знання, контролюватиме владу. Прогнози майбутнього розробляв і фр. економіст Жан Фурастьс. Він вважаі, що НТР знімає проблему класової боротьби і забезпечує автоматичне вирішення всіх соціальних проблем завдяки утворенню «суспільства споживання», так званої третинної цивілі­зації, де переважатиме сфера послуг. Це майбутнє він зв'язує з технічним прогресом, економічним зростанням. Дальша еволюція концепцій технологічного детермінізму зв'яза­на з новим етапом НТР, який розпочався на межі 80-х pp. У науковій літературі його називають «реіндустріально-ресурсозберігаючим». Новий етап НТР знову породив зливу футурологічних прогнозів. З'явилися концепції «телематичної», «мікроелектронної», «кабель­ної», «інформаційної» революцій, які усувають необхідність ре­волюції соціальної. Значного поширення набула, зокрема, теорія «інформаційного суспільства». Її прихильники вважають, що ін­форматика радикально змінить становище людини в суспільстві. В інформаційному суспільстві розвинуті інформаційні системи дава­тимуть змогу безконфліктно вирішувати всі проблеми. Американський соціолог Келлі заявляв про зміну характе­ру власності, зміну мети виробництва заради прибутку і настання «гуманістичного соціалізму», щоправда, в далекому майбутньому. Америк. економіст Дракер проголошував «пенсійне фондовий соціалізм». При цьому він посилався на Маркса, який зв'язував соціалізм із власністю робітників на засоби виробництва. Проблема майбутнього — складна і багатогранна. Крім теорій, які виникають в рамках так званих ортодоксальних напрямів, з'явились альтернативні ідеї суспільного розвитку. У них наголос усе більше переноситься з відносин між людьми і багатством, на відносини між людьми у найширшому розумінні. Це концепції «якості життя», «етики розвитку», «екорозвитку», «соціального роз­витку». Вони включають не лише економічні, а й соціальні, полі­тичні, психологічні та інші аспекти.

2. а)класами, б)закони еволюції видів на закони суспільства

Білет № 18

1. Обґрунтуйте сутність та типологію наукових революцій.

В історичному генезисі науки можна виділити три основних періоди: переважно особистісно-світоглядна орієнтація науки: від її виникнення до Галілея і Ньютона; пе­реважно технологічна, матеріально-виробнича орієнтація науки, починаючи з XVII ст. і до сучасності; орієнтація на розвиток інтелектуального творчого потенціалу особистос­ті (сучасний етап). Наука - це соціальна система елемент духовної культури; система духовної діяльності соціальний інститут; вища форма людських знань; система наукових принципів, тенденцій, закономірностей розвитку; система методів дослідження; система функцій; важливий спосіб, форма пізнання. Філософія науки - це спеціальна течія у розвитку філософської думки, яка дос­ліджує сутність та структуру наукового знання, способи та методи наукового пізнання, тенденції та закономірності їх розвитку. Філософія науки допомагає поглибити наші знання про природу пізнання. її мета складається в прагненні спрямованості науки на розвиток сутність сил людини, її творчих здібностей, духовного світу, культури мислення. Наука виконує певні соціальні функції, що відіграють важливу роль у розвитку людини, суспільства. Тим самим наука прагне до вершин людського знання, і її соціальні функції визначаються суспільними потребами. Наука і техніка може розвиватися двома шляхами: еволюційним - що перед­бачає поступові кількісні нагромадження знання; революційним - що несе радикальні зміни у їх вихідних підвалинах. Першою науковою революцією є виникнення науки ХІІ-ХШ ст. - тобто виникнення сучасної експериментальної науки. В цей час формується цілісна наукова теорія. У ХІХ-ХХ ст. відбулася нова наукова революція, що зумовило утворення нео­класичної науки. Все це призвело до розвитку космічної техніки, генної інженерії, комп'ютерної, лазерної техніки, ядерної енергетики. Наслідком наукової революції є вихід науки та техніки на якісно новий рівень, де відбулося органічне злиття розвитку науки та техніки. Сучасний етап еволюції науки характеризується прискореними темпами розвит­ку комп'ютерної техніки та інноваційних технологій. Ці зімни зумовлюють перегляд періодизації історії європейської цивілізації. Соціальні наслідки науково-технічної революції можна звести до та­ких основних груп: загострення екологічної обстановки, виникнення проблеми ви­живання людства внаслідок забруднення та отруєння навколишнього середовища;

— зміна взаємовідносин у системі "людина-техніка" (робітник стає регулятором, наладчиком, програмістом і тим, хто керує технологічним процесом);

— зміна змісту і характеру праці (збільшується питома вага творчих,пошукових визначальних функцій, що веде до стирання суттєвих відмінно­стей між людьми розумової і фізичної праці);

— зростання питомої ваги висококваліфікованих робітників і спеці­алістів, що зайняті обслуговуванням нової техніки і технології (це ви­вільняє трудові ресурси);

— підвищення вимог до культурно-технічної та інтелектуальної під­готовки кадрів;

— прискорення структурних змін у співвідношенні сфер людської діяльності