- •2. Охарактеризуйте типи світогляду.
- •1. Сартр «Екзистенціоналізм це гуманізм».
- •2. Емпіричне та теоретичне пізнання
- •1. Основні джерела марксизму.
- •2. Чим відрізняється особистість від індивідуальності
- •1. Основні риси і представники «Просвітництва»
- •1. Праця Юркевича «Серце та його значення в духовному житті людини».
- •2. Форма руху матерії
- •1. Основні концепції свідомості в історії філософії.
- •2. Форми і основні риси історичних форм діалектики.
- •1. Категорії діалектики.
- •Напрями некласичних філософських шкіл.
- •2. Фактори, що впливають на розвиток суспільства
- •1. Еммануїл Кант «Критика чистого розуму».
- •1. Основні концепції соціальної філософії.
- •2. Назвіть основне джерело та рушійні сили історії.
- •1. Основні ідеї німецької класичної філософії.
- •2. Волюнтаризм
- •Охарактеризуйте історичний процес філософського уявлення про теорію цінностей.
- •2. Які відмінності між фізичним та суспільним часом
- •Основні риси і представники «Відродження».
- •2.Епоха середньовіччя, релігійна філософія.
- •Історичні типи цивілізації
- •2. Дайте класифікацію цінностям
- •Дайте характеристику основних теорій історичного процесу та розкрийте їх суперечності.
- •2. Сформулюйте основні властивості на рівні свідомості
- •Декарт «Міркування про метод»
- •2. Назвіть форми та характерні риси історичних форм діалектики
- •Закони діалектики.
- •2. Футурологічні концепції
- •Обґрунтуйте сутність та типологію наукових революцій.
- •2. Назвіть модуси буття і його основні форми
- •1. Відмінності філософії Бекона та Декарта.
- •2. Історичні типи світогляду
- •Структура світогляду
- •2. На яких принципах ґрунтується наукове пізнання
- •Закон єдності та боротьби протилежності.
- •2. Назвіть основні типи діяльності людини
- •Охарактеризуйте основних представників та розкрийте зміст філософії «Нового часу»(капітал. Період).
- •2. Поняття практика і розвиток
- •Співвідношення розсудку та розуму у пізнавальному процесі.
- •2. Концепції культури
- •Охарактеризуйте філософські аспекти економічного базису суспільства.
- •2. Назвіть «ідоли пізнання», що були виведенні Беконом. Їх суть.
- •Охарактеризуйте співвідношення понять «свідомість» і «самосвідомість». Покажіть генезис основних форм самосвідомості.
- •2. Розкрийте сутність соціального дарвінізму
- •Розкрийте форми і сутність відображення(форми матеріального руху: як на рівні кожної з цим форм відбувається відображення).
- •2. «Суть сродної праці» у філософії Сковороди
- •Кант «Річ у собі»
- •2. Об’єктивна та суб’єктивна істина
- •Екзистенціоналізм.
- •Історико-філософські концепції онтології.
- •2. Агностицизм.
- •2. Сформулюйте сутність історичного процесу
- •Філософія Гегеля.
- •2. Основні форми матерії
- •Надлюдина Ніцше.
- •2. Визначте сутність сенсуалізму
- •2. Основні школи давньогрецької філософії та їх філософська проблематика
2. Які відмінності між фізичним та суспільним часом
Час — одне з основних понять фізики і філософії, одна з координат простору-часу, вздовж якої протягнуті світові лінії фізичних (матеріальних) тіл. Як філософська категорія час, вочевидь, є невід'ємним атрибутом світу, він почався із народженням світу й зникне, коли світ добіжить кінця. Час філософський — незворотня умова зміни станів в матеріальній дійсності, в онтології аналогічний фізичному часу, в екзистенційному розумінні — екзистенційним ідеям «минулого», «теперішнього», «майбутнього». Час - загальна форма буття, що виражає тривалість процесів взаємодії та послідовність зміни його станів. Немає відповіді на питання, чому час безупинний, а не дискретний, і чому ми живемо у світі з одномірним часом. Фундаментальною властивістю часу є його однонаправленість. Час завжди протікає від минулого до майбутнього. Фізичний час все рівно буде йти одним темпом, а суспільний час може ускорюватися чи повільнішати. Наприклад, коли людина сумує чи чогось чекає, то час йде дуже повільно, а коли люди щаслива – то навпаки, прискорюється час. Тому й говорять «Счастливые времён не наблюдают».
3. а)буття, б)субстанції
Білет № 12
Основні риси і представники «Відродження».
Філософія Відродження датується періодом кінця XIV—XVI ст. Видатними її представниками були Микола Кузанський, Піко делла Міран-дола, П'єтро Помпонацці, Бернардіно Телезіо, Ла Боесі, Мішель Монпгень, Нікколо Маківеллі, Микола Копернік, Джордано Бруно, Томас Мор, Тома-зо Кампанелла та ін. У цілому філософське мислення цього періоду прийнято називати антропоцентричним. У центрі уваги останнього була людина. Характерною рисою світогляду епохи Відродження є орієнтація на мистецтво. Адже саме за допомогою мистецтва змальовується розмаїтий світ людського буття та його величезна цінність. Саме людина, її тілесність, почуття вперше в епоху Відродження усвідомлюються і змальовуються такими, якими вони є насправді: не носієм гріховності (Середньовіччя), а як вища цінність і онтологічна реальність. Формується нова самосвідомість людини, її активна життєва позиція, з'являється відчуття особистої сили й таланту. Ідеалом людини епохи Відродження є її різнобічна діяльність. Виникає тип культурного, гуманістичного індивідуалізму, який орієнтується не на практичну економічну діяльність (буржуазний індивідуалізм), а на культуру. Пріоритетним в ієрархії духовних цінностей стає не походження чи багатство, а особисті достоїнства та благородство. Метою життя виступає тепер не спасіння душі, а творчість, пізнання, служіння людям, суспільству, а не Богу. Отже, однією з характерних рис епохи Відродження є її гуманізм.
Визначний мислитель цього періоду Піко делла Мірандола так розумів людину: Бог дав людині свободу волі, вона сама має вирішити свою долю, визначити своє місце у світі. Людина не просто природна істота, вона творець самої себе і цим відрізняється від решти природних істот. Людина стає хазяїном природи внаслідок усвідомлення себе творцем власного життя та волі. Основним смислом свого життя гуманісти вважали заняття філософією, літературою, стародавніми мовами, вивчення творів античних авторів тощо. Своїм способом життя, своєю діяльністю гуманісти прагнули утвердити нову систему духовних цінностей. У суспільному житті на перше місце висувалися особисті достоїнства, власна гідність, а не походження, належність до суспільного стану, багатство чи влада. Культура виступає головним критерієм особистого благородства та достоїнства. Парацельс розглядав природу як живе ціле, що пронизане магічними силами. Якщо в людині всіма діями тіла "керує" душа, то в кожній частці природи знаходиться живе начало — архей. Для оволодіння силами природи достатньо збагнути його, ввійти з археєм у магічний контакт і навчитися ним управляти. Справжній світоглядний переворот епохи Відродження проявився у поглядах на світобудову Миколи Коперніка та Джордано Бруно. Дж. Бруно висунув ідею безкінечності Всесвіту та множинності в ньому світів, стояв на позиціях пантеїзму, "розсередивши" Бога в усій природі. Він вважав, що природа і є Бог в речах. На думку Дж. Бруно, Всесвіт єдиний, безкінечний, він не породжується і не знищується, не може зменшуватися або збільшуватися. В цілому Всесвіт нерухомий, але в його просторі рухаються лише тіла, які є складовими Всесвіту. Мислителі Відродження переглядають також середньовічні погляди на суспільство. Розвиток нових виробничих відносин, поява нового класу буржуазії вимагали створення сильної єдиної національної держави, здатної подолати феодальний сепаратизм та економічну ізольованість.