Глосарій

Вислуга років – 1) тривалий період трудової, державної, громадської діяльності, що за певних умов дає право на пільги і переваги (грошові виплати, пенсії, доплати, щомісячні надбавки, подовження щорічної відпустки); 2) вид спеціального стажу для окремих категорій осіб, який передбачає пенсійне забезпечення до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Вихідна допомога – 1) гарантійна виплата працівнику при звільненні з роботи не з його вини; 2) грошова сума, що виплачується працівникам у визначених законом випадках та розмірі при припиненні трудового договору.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Довічна пенсія з коштів Накопичувального пенсійного фонду - пенсійна виплата, сума якої визначається в договорі страхування довічної пенсії та сплачується у визначеному законом порядку застрахованій особі після досягнення нею пенсійного віку або членам її сім'ї чи спадкоємцям у випадках, передбачених Законом.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Інвалідність – стійкий розлад функцій організму, який призводить до повної або часткової (значної) втрати професійної працездатності чи до істотних обмежень життєдіяльності особи, зумовлений захворюванням, пораненням, анатомічним дефектом.

Каліцтво трудове – ушкодження здоров’я працівника внаслідок нещасного випадку, що стався під час виконання трудових обов’язків, що підтверджується Актом про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Малозабезпечена сім’я - сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний скупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї.

Медико-соціальна експертиза втрати працездатності – експертиза тимчасової непрацездатності громадян, що здійснюється у закладах охорони здоров’я лікарем або комісією лікарів, які встановлюють факт необхідності надання відпустки у зв’язку з хворобою, каліцтвом, вагітністю та пологами, для догляду за хворим членом сім’ї. У період карантину, для протезування, санаторно-курортного лікування, визначають необхідність і строки тимчасового переведення на іншу роботу у встановленому порядку, а також приймають рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня тривалої або стійкої трати працездатності.

Межа малозабезпеченості – величина сукупного доходу, який забезпечує непрацездатному громадянинові споживання товарів і послуг на мінімальному рівні, встановленому законодавством.

Накопичувальний пенсійний рахунок - частина персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи в накопичувальній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Накопичувальний пенсійний фонд - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», акумулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Непрацездатні громадяни – особи, які досягли встановленого законодавством про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Непрацездатність – соціально-фізіологічний стан людини, який визначається об’єктивною відсутністю або втратою здатності до праці внаслідок захворювання, каліцтва, професійного захворювання, вагітності, пологів, віку.

Непрацездатні члени сім’ї – члени сім’ї, які були на повному утриманні померлого годувальника або одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Нормативи витрат (фінансування) - показники поточних і капітальних витрат з бюджетів усіх рівнів на забезпечення задоволення потреб на рівні, не нижчому від державних соціальних стандартів і нормативів.

Пенсійні виплати – грошові виплати в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Пенсіонер – особа, яка відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, що отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених законодавством.

Пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених законом.

Пільги – переваги, додаткові права, що надаються певним категоріям громадян або організаціям, підприємствам, регіонам.

Працездатність – 1) стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати роботу визначеного змісту, обсягу і якості; 2) соціально-правова категорія, що відбиває здатність людини до праці, яка визначається рівнем її фізичного та духовного розвитку, а також станом здоров’я, професійними знаннями, умінням і досвідом; 3) здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи; 4) стан об’єкта, при якому значення всіх параметрів, що характеризують здатність виконувати функції, відповідають вимогам нормативно-технічної та/або конструкторської (проектної) документації.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

т

Професійне захворювання – захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою.

Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.

Соціальні послуги - послуги, що надаються особам за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, визначених Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Соціальне страхування – одна з основних форм соціального забезпечення, яка ґрунтується на принципах солідарності, застосуванні страхового методу і передбачає надання соціального захисту у вигляді матеріального забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Соціальний захист – форма розподілу матеріальних благ з метою задоволення життєво необхідних індивідуальних потреб громадян при настанні соціального ризику за рахунок спеціальних соціальних фондів або за рахунок бюджетів різних рівнів у випадках і на умовах, встановлених у законі.

Стандартизація соціальних прав – діяльність компетентних державних органів щодо прийняття різного рівня нормативно-правових актів, у яких встановлюються кількісні та якісні показники щодо забезпечення соціальних прав людини і громадянина.

Страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Структура системи пенсійного забезпечення в Україні – сукупність рівнів, які в цілому складають систему пенсійного забезпечення держави.

Утриманці – непрацездатні особи, які у зв’язку з тим, що не мають власних достатніх коштів, перебувають на утриманні інших осіб, постійна матеріальна допомога яких є для них основним засобом до життя.