Тема 15. Основні положення

кримінально-виконавчого права іноземних держав

Арештні доми — це місцеві тюрми у Франції, які утворюють­ся в департаментах і в яких утримуються ув'язнені під варту до винесення вироку, засуджені за малозначні кримінальні діяння до короткого (до 1 року) терміну позбавлення волі.

Беккаріа Чезаре Бонесана (15 березня 1738 р. — 28 листопада 1794 р.) — італійський просвітитель, юрист, автор відомої праці «Про злочини та покарання» (1764 р.). Значну увагу приділяв проблемам права та правосуддя, сформулював принцип рів­новаги злочину і покарання.

Бентам Ієремія (15 лютого 1748 р. — 6 червня 1832 р.) — англійський юрист, філософ. Написав твори «Захист лихви» і «Паноптикон» про раціональне влаштування тюрем. В 1811 р. на власні кошти, придбавши землю, збудував зразкову тюрму в Лондоні. Він вважав, що основою діяльності і функціонування суспільних інститутів є користь і щастя людини. Тому законо­давець повинен дбати насамперед про запобігання злочинам. Його пенітенціарний «Паноптикон» грунтується на засадах обов'язкової праці ув'язнених під суворим наглядом тюремної адміністрації з улаштуванням необхідних майстерень, шкіл, лікарень для виправлення і перевиховання в'язнів.

Борстальська тюремна система — система в Англії для засуджених у віці від 16 до 21 року.

Говард Джон (2 вересня 1726 р. — 20 січня 1790 р.) — анг­лійський філантроп, реформатор тюремної справи. Вивчав стан в'язниць у Франції", Австрії, Німеччині, Італії, одночасно займався лікуванням хворих. У 1777 р. видав книгу про тюремну справу.

Класифікаційні центри — це установи виконання покарань в деяких зарубіжних країнах (Великій Британії, Японії тощо), які виконують функцію класифікації засуджених з погляду вчине­ного ними діянь, наявності попередніх судимостей і відбування кримінального покарання, особливостей (вік, нахили).

Концентраційний табір — вид позбавлення волі, який за­стосовувався в Німеччині для тримання в ньому осіб, яких вважали за необхідне піддавати суворій ізоляції.

Кримінально-виконавчий кодекс для країн СНД прийнятий постановою Міжпарламентської асамблеї держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав 2 листопада 1996 р. у Санкт-Петербурзі. Має Загальну та Особливу частини, 9 роз­ділів, 25 глав та 190 статей.

Мікросоціальні умови відбування покарання у вигляді позбав­лення волі — це умови утримання ув'язнених, задоволення їх потреб в їжі, одязі, медичному обслуговуванні, тобто умови, які забезпечують нормальне існування людини в пенітенціар­ній установі.

Молодіжніреформаторії — це установи для відбування пока­рання у вигляді позбавлення волі для неповнолітніх в США.

Оборнська тюремна система створена релігійною сектою, виникла в 1820 році в США, режим виконання покарання надзвичайно суворий.

Основні завдання, які стоять перед Українською державою і суспільством у сфері забезпечення реалізації в Україні міжнарод­них стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі:

• створення якісно нової нормативно-правової бази з урахуванням відповідних положень зазначених стандартів та досвіду зарубіжних країн;

• створення належних умов утримання засуджених до позбавлення волі;

• розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази місць позбавлення волі;

• впровадження нових форм і методів соціально-психоло­гічної роботи із засудженими;

• підготовка і залучення до роботи в установах криміналь­но-виконавчої системи висококваліфікованих фахівців.

Основні етапи формування міжнародних стандартів повод­ження з в'язнями, прав і свобод засуджених:

• перший етап (кінець VIII ст.—середина XIX ст.) — зарод­ження міжнародного співробітництва з пенітенціарних про­блем та перші спроби реформування в'язничних установ;

• другий етап (друга половина XIX ст. — початок XX ст.) — створення офіційних міжнародних організацій та проведення міжнародних конгресів з пенітенціарних проблем;

• третій етап (середина XX ст.) — етап реальної спроби створення міжнародних стандартів з прав і свобод засуджених до позбавлення волі;

• четвертий етап (починаючи з 1945 року—до наших днів) — етап створення ООН та міжнародних стандартів з прав і свобод людини і громадянина, включаючи стандарти з прав і свобод засуджених до позбавлення волі.

Пенітенціарії — це центри денного утримання, де засуджені неповнолітні перебувають протягом дня, а на ніч направля­ються додому.

Пенітенціарна система Білорусі складається з:

• кримінально-виконавчих інспекцій;

• арештних домів;

• виправних установ відкритого типу;

• слідчих ізоляторів;

• лікувальних виправних установ;

• колоній-поселень;

• виховних колоній;

— виправних колоній (загального, посиленого, суворого та особливого режимів);

• дисциплінарних військових частин. Пенітенціарна система Великої Британії складається з:

• центральних тюрем відкритого і закритого типу;

• місцевих тюрем.

Пенітенціарна система Молдови складається з:

— територіальних підрозділів Департаменту з виконання судових рішень при Міністерстві юстиції;

• слідчих ізоляторів;

• тюрем;

• виховних колоній;

• виправних колоній (загального та суворого режимів);

— спеціальних колоній для утримання в умовах суворої ізоляції особливо небезпечних рецидивістів.

Пенітенціарна система Російської Федерації складається з:

• кримінально-виконавчих інспекцій;

• виправних центрів;

• слідчих ізоляторів;

• колоній-поселень;

• виховних колоній;

• тюрем;

• лікувальних виправних установ;

— виправних колоній (загального, суворого та особливого режимів);

• дисциплінарних військових частин. Пенітенціарна система СПІА складається з:

• федеральних тюрем;

— тюрем штатів і місцевих (окружних й муніципальних) тюрем з мінімальним, середнім, максимальним, надзвичайним рівнями безпеки.

Пенітенціарна система ФРН складається з:

— відкритих установ;

• закритих установ, де засуджені тримаються під озброє­ною охороною;

• установ, призначених для використання заходів виправ­лення та безпеки;

• психіатричних лікувальних установ;

• установ для засуджених жінок;

• установ для неповнолітніх правопорушників;

— установ для попереднього ув'язнення. Пенітенціарна система Франції ааіадається з:

• центральних тюрем (для засуджених до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 1 року);

• місцевих (вони називаються виправними, арештними домами або місцевими тюрмами).

Пенологія — це наука, яка займається проблемами ролі держави в запобіганні злочинам та її права на покарання, проблемами встановлення і застосування покарання.

Сучасні теорії про мету покарання:

Теорія відплати випливає з того, що покарання спричи­няється злочинцю за вчинений ним біль. Основна суть цієї теорії: викликає негативне ставлення до особи, яка вчинила злочин і відбуває покарання. До представників цієї теорії належать І. Кант, Г. Гегель, Ф. Аквінський.

Теорія залякування грунтується на тому, що для блага сус­пільства злочинця слід змусити боятися покарання, яке має бути тяжким, завдати страждань. її прибічники, як і послідов­ники теорії відплати, розглядають людину як істоту, яка прагне уникнути будь-якого болю (фізичного і духовного).

Теорія реабілітації або перевиховання, тобто перевиховання злочинця шляхом справляння на нього індивідуального ви­ховного впливу на корисного члена суспільства.

Інтегративні теорії поєднують у собі елементи попередніх теорій.

Філадельфійська (пенсильванська) тюремна система — ство­рена в 1776 р. в м. Філадельфія релігійною сектою квакерів тюрма з суворим, одиночним ув'язненням.

Цухтхауз — тюрма, де ув'язнені утримувались невеликими групами в загальних приміщеннях, з режимом відбування, орієнтованим на залякування, на придушення непокори най­більш жорстокими методами. Перша така тюрма була створена в Голландії у Амстердамі в 1595 р.

_Зміст

ПЕРЕДМОВА З

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Тема 1. ПОНЯТТЯ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОГО ПРАВА

1.1. Поняття, предмет, методи та принципи кримінально-виконавчого права 9

1.2. Мета, завдання та функції кримінально-виконавчого права 15

1558. Система та джерела кримінально-виконавчого права 18

1559. Наука кримінально-виконавчого права 20

Тема 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ СТАНДАРТИ ПОВОДЖЕННЯ ІЗ ЗАСУДЖЕНИМИ

1560. Загальна характеристика міжнародно-правових стандартів поводження із засудженими 33

1561. Мінімальні стандартні правила поводження

з в'язнями та Токійські правила 35

2.3. Європейські стандарти поводження

із засудженими 38

Тема 3. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ 3.1. Поняття правового статусу засуджених 47

1562. Основні права засуджених 49

1563. Основні обов'язки засуджених 52

Тема 4. ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

4.1. Органи та установи, що виконують кримінальне покарання, та їх місце

в системі державної влади України 62

4.2. Державний департамент України

з питань виконання покарань 65

Тема 5. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ

5.1. Прокурорський нагляд за дотриманням

законів при виконанні покарань

та відомчий контроль 84

5.2. Система громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання покарань 88

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тема 6. ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ

6.1. Порядок та умови виконання покарання

у виді штрафу 99

6.2. Порядок та умови виконання покарання

у виді громадських робіт 100

6.3. Порядок та умови виконання покарання

у виді виправних робіт 102

6.4. Порядок та умови виконання покарання у виді позбавлення права

обіймати певні посади

або займатися певною діяльністю 103

6.5. Порядок та умови виконання покарання

у виді конфіскації майна 105

6.6. Порядок та умови виконання покарання

у виді арешту 106

6.7. Порядок та умови виконання покарання

у виді обмеження волі 107

Тема 7. ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ,

ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

7.1. Загальні положення та порядок виконання покарань, що застосовуються

до військовослужбовців 131

7.2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину

або кваліфікаційного класу 132

7.3. Службові обмеження

для військовослужбовців 135

7.4. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців 137

Тема 8. СИСТЕМА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

8.1. Характеристика та виконання покарання

у виді позбавлення волі на певний строк 150

1564. Класифікація засуджених 153

1565. Розподіл та прийом засуджених

до установ виконання покарань 156

Тема 9. РЕЖИМ ВІДБУВАННЯ

ПОКАРАННЯ ТА ЗАСОБИ ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1566. Поняття, основні функції та засоби режиму відбування покарання 170

1567. Засоби забезпечення режиму

в установах виконання покарань 172

Тема 10. УМОВИ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ТА ЗАСОБИ ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

10.1. Матеріально-побутове забезпечення

засуджених 186

10.2. Медико-санітарне обслуговування

засуджених 188

Тема 11. ПРАЦЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ

11.1. Залучення засуджених до праці

як засіб виправлення особи 200

1568. Умови праці засуджених та її оплата 201

1569. Матеріальна відповідальність засуджених

до позбавлення волі 204

11.4. Професійно-технічне навчання засуджених

до позбавлення волі 205

Тема 12. ВИХОВНИЙ ВПЛИВ

НА ЗАСУДЖЕНИХ У ПЕРІОД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

12.1. Виправлення засуджених

як мета покарання 213

12.2. Організація соціально-виховної роботи із засудженими до покарання

у виді позбавлення волі 215

12.3. Заходи заохочення та стягнення,

що застосовуються до засуджених 218

Тема 13. ОСОБЛИВОСТІ ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ ОКРЕМИМИ КАТЕГОРІЯМИ ЗАСУДЖЕНИХ

1570. Особливості відбування покарання неповнолітніми 232

1571. Особливості відбування покарання засудженими жінками 235

1572. Особливості відбування покарання

у виді довічного позбавлення волі 238

Тема 14. ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

ВІД ВІДБУВАННЯ ПОКАРАННЯ

14.1. Підстави звільнення засуджених

від відбування покарання 250

1573. Порядок звільнення засуджених 254

1574. Контроль за звільненими

від відбування покарання 257

14.4. Соціальна адаптація звільнених

від відбування покарання 259

Тема 15. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИХ СИСТЕМ ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ

1575. Історія розвитку кримінально-виконавчих систем світу 274

1576. Загальна характеристика виконання кримінальних покарань

в іноземних країнах 281

ТЕМАТИКА РЕФЕРЕТІВ 291

ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ 295

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ 333

ГЛОСАРІЙ 352

5

Київський Університет права

52579

2579

Ц. 46.00