Тема 10. Умови відбування покарання та засоби їх забезпечення

Види медичного забезпечення засуджених до позбавлення волі (п. 94 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань): а) клінічне обстеження та нагляд за засудженими з метою оцінки стану здоров'я, а при виявленні хвороб — засто­сування раціональної терапії та встаноапення непрацездатності; б) амбулаторне, стаціонарне і спеціалізоване лікування метода­ми та засобами, що рекомендовані інструктивно-методичними вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

Завдання, що покладені на медичну службу установ виконання покарань:

• здійснення медичного контролю за станом здоров'я осіб, позбавлених волі, шляхом проведення систематичних медичних оглядів та обстежень з метою своєчасного виявлен­ня хворих із соматичними, інфекційними, паразитарними й іншими захворюваннями та осіб з патологічними та передпа-тологічними станами;

• надання медичної допомоги в місцях позбавлення волі, а у разі необхідності — залучення ресурсів лікувальних закладів територіальних органів охорони здоров'я;

— організація забезпечення медичного благополуччя;

— контроль за організацією харчування осіб, які тримаються в місцях позбавлення волі відповідно до норм, що визначені Кабінетом Міністрів України; систематичний аналіз стану захворюваності й утрати працездатності з метою проведення лікувально-профілактичних заходів;

— пропаганда медичних та гігієнічних знань.

Консультативна функція психологічної служби (п. 10 По­ложення про психологічну службу установи виконання пока­рань, затвердженого наказом ДДУПВП від 17 березня 2000 р. № 33) — надання рекомендацій персоналу щодо роботи з групами та окремими засудженими, запобігання негативним явищам та формування позитивного морально-психологічного клімату серед засуджених.

Корекційна функція психологічної служби (п. 10 Положення про психологічну службу установи виконання покарань) — цілеспрямоване досягнення позитивних змін психічних станів, особливостей поведінки та особистості засудженого.

Короткострокове побачення засудженого до позбавлення волі (ч. 1 ст. 110 КВК) — побачення з родичами або іншими особа­ми у присутності представника колонії тривалістю до 4 годин, що надається засудженому у кількості, що залежить від рівня безпеки виправної колонії. Для виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання їх кількість не обмежена, для всіх інших — 1 раз на місяць.

Короткочасний виїзд засудженого — виїзд за межі виправ­ної колонії мінімального рівня безпеки, дільниці соціальної реабілітації виправної колонії середнього рівня безпеки та виховної колонії засудженого на території України з дозволу начальника колонії на строк не більше 7 діб, не включаючи часу, необхідного для проїзду в обидва кінці (не більше 3 діб), у зв'язку з такими винятковими особистими обставинами:

• смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого;

• стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї.

Норма житлової площі на одного засудженого (ч. 1 ст. 115 КВК): у виправних колоніях не може бути меншою Зм², у виховних колоніях і у виправних колоніях, призначених для тримання жінок, — 4м², у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі — 5м².

Основні завдання психологічної служби (п. 9 Положення про психологічну службу установи виконання покарань):

— надання психологічної допомоги засудженим;

— розробка та реалізація спільно з персоналом установи індивідуальних і групових програм психокорекційного і педаго­гічного впливу на засуджених з урахуванням їх індивідуальних особливостей, ступеня соціальної занедбаності;

• підвищення психологічної компетентності персоналу установи, надання йому кваліфікованої методичної допомо­ги, навчання формам та методам психологічного вивчення особистості і середовища засуджених, а також прийомам психолого-педагогічної корекції;

• узагальнення та впровадження в практику роботи установи сучасних методів психолого-педагогічного впливу на засуджених.

Платні послуги, що надаються засудженим в установах виконання покарань (п. 92 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань): фотографування, прокат кіно-та відеофільмів, додаткове медичне обслуговування, ремонт годинників, електробритв та інший дрібний ремонт предметів і речей, які дозволені до використання, банно-пральні тощо.

Прогностична функція психологічної служби (п. 10 Положен­ня про психологічну службу установи виконання покарань) — оцінка перспектив розвитку особи, прогнозування можливої індивідуальної і групової поведінки засуджених на основі ви­явлених особистісних, характерологічних якостей та наявної соціально-психологічної обстановки.

Просвітницька функція психологічної служби (п. 10 Положення про психологічну службу установи виконання покарань) — поши­рення психологічних знань серед персоналу та засуджених, підви­щення рівня їх психологічної культури; дослідницька — сприяння у проведенні наукових досліджень у галузі психології і педагогіки та впровадженні їх результатів в практичну діяльність.

Профілактична функція психологічної служби (п. 10 Положен­ня про психологічну службу установи виконання покарань) — виявлення, усунення та запобігання особистісним і груповим негативним психологічним явищам, які виникають в процесі відбування покарання, надання психологічної допомоги засуд­женим, а також в разі необхідності — персоналу установ.

Психологічна служба (п. 1 Положення про психологічну службу установи виконання покарань) — складова соціально-психологічної служби установи виконання покарань, функ­ціонування якої забезпечується психологами, які виконуюють специфічні завдання щодо вивчення засуджених та сприяння зменшенню негативного впливу перебування в умовах поз­бавлення волі на їх особистість.

Психодіагностична функція психологічної служби (п. 1,0 Положення про психологічну службу установи виконання покарань) — вивчення і узагальнення особистісних та гру­пових характеристик засуджених, спрямовані на визначення індивідуально-психологічних особливостей поведінки та встановлення наявності у засуджених певних психологічних якостей, виявлення серед засуджених групи «ризику» (тобто тих, які мають психічні відхилення, схильні до проявів зов­нішньої або внутрішньої агресії у вигляді самогубства або членоушкодження, створення конфліктних ситуацій серед засуджених, нападу на персонал установи тощо, які потребують профілактичного обліку).

Сума грошей, що дозволена для витрачання засудженим до позбавлення волі — сума, яку дозволяється витрачати для безготівкового розрахунку за продукти харчування і предмети першої потреби в торговельних закладах установ виконання покарань грошима, що зароблені в колоніях або в деяких випадках, встановлених законом, одержані за переказами, за рахунок пенсій та іншого доходу. Залежить від виду виправної колонії, поведінки, стану здоров'я засудженого, наявності стану вагітності або дитини у жінок.

Тривале побачення засудженого до позбавлення волі (ч. 1 ст. 110 КВК) — побачення тривалістю до 3 діб, що надається з правом спільного проживання в спеціально обладнаних кімнатах і тільки з близькими родичами (подружжя, батьки, діти, всинов­лювачі, всиновлені, рідні брати й сестри, дід, баба, онуки). Три­валі побачення можуть надаватися і подружжю, яке проживало однією сім'єю, але не перебувало у шлюбі, за умови, що в них є спільні неповнолітні діти. Для виправної колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання їх кількість — 1 раз на місяць, для всіх інших — 1 раз на 3 місяці.