Тема 2. Міжнародно-правові стандарти поводження із засудженими

1. На сьогодні кількість конгресів ООН з профілактики зло- чинності і поводження з в'язнями становить:

1)5;

532. 7;

533. 9;

534. 11;

535. 12.

2. Місцем проведення першого Конгресу ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями у 1955р. є:

1) Женева;

536. Бангкок;

537. Каракас;

538. Лондон;

539. Нью-Йорк.

3. Міжнародно-правовим документом спеціалізованого ха- рактеру є:

540. Загальна декларація прав людини;

541. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

3) Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки пра- вопорядку;

4) Європейська конвенція про екстрадицію;

5) Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах.

4. Міжнародним універсальним актом загального характеру є:

1) Мінімальні стандартні правила ООН щодо мір, які не пов'язані з ув'язненням (Токійські правила);

2) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

542. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправ­лення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила);

543. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки пра­вопорядку;

5) Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах.

5. Місцем проведення останнього конгресу ООН з профілак- тики злочинності і поводження з в'язнями у 2005р. є:

544. Женева;

545. Бангкок;

546. Каракас;

547. Лондон;

548. Нью-Йорк.

6. Конгреси ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями скликаються один раз на:

549. рік;

550. 3 роки;

551. 5 років;

552. 10 років;

553. 15 років.

7. Правову основу конгресів ООН з профілактики злочинності та поводження з в'язнями визначають:

554. інструкції;

555. закони;

556. резолюції;

557. укази;

558. розпорядження.

8. Мінімальні стандартні правила поводження з в'язнями прийнято на Конгресі ООН з профілактики злочинності та поводження з в'язнями у Женеві в:

559. 1955 р.;

560. 1970 р.;

561. 1975 р.;

562. 1980 р.;

563. 1990 р.

9. Одним з питань, що розглядались на XI Конгресі ООН з профілактики злочинності і поводження з в'язнями у 2005р. у Бангкоці було:

1) розробка та застосування стандартів ООН в галузі кримі- нального правосуддя;

2) стандартизація поводження з неповнолітніми;

3) забезпечення дієвості стандартів: 50 років діяльності щодо встановлення стандартів у сфері запобігання злочинності та кримінального правосуддя;

564. жінки як правопорушники та засуджені;

565. жінки в системі кримінального правосуддя.

10. Підґрунтям міжнародних стандартів поводження із засудженими є:

1) Мінімальні стандартні правила ООН щодо мір, які не пов'язані з ув'язненням (Токійські правила);

2) Міжнародний пакт про громадянські та політичні права;

566. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправ­лення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила);

567. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримки пра­вопорядку;

5) Загальна декларація прав людини.

Тема 3. Правовий статус засуджених

1. Засудженим до позбавлення волі забороняється:

1) листуватися з особами, які знаходяться за межами ко- лоній, вести з ними телефонні розмови;

2) брати участь у роботі самодіяльних організацій;

3) дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;

568. одержувати освіту відповідно до законодавства про освіту;

569. зберігати літературу і періодичні видання.

2. Засудженим до позбавлення волі дозволяється:

570. дарувати предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні;

571. грати в настільні та інші ігри з метою здобуття матеріаль­ної чи іншої вигоди;

572. вживати нецензурні та жаргонні слова, давати і присво­ювати прізвиська;

573. придбавати і зберігати продукти харчування;

574. зберігати і використовувати гроші.

3. Ресоціалізація засудженого — це:

575. свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до само­стійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;

576. процес позитивних змін, які відбуваються в його осо­бистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;

577. процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання на законослухняного гро­мадянина;

578. відшкодування збитків потерпілим;

579. примирення засудженого з потерпілим.

4. Не є підставою виконання і відбування покарання:

580. вирок суду, який набрав законної сили;

581. інші рішення суду;

582. закон України про амністію;

583. акт про помилування;

5) рішення комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі.

5. Виправлення засудженого — це:

584. свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до само­стійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві;

585. процес позитивних змін, які відбуваються в його осо­бистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки;

586. процес позитивного перетворення особи злочинця під впливом кримінального покарання на законослухняного гро­мадянина;

587. відшкодування збитків потерпілим;

588. примирення засудженого з потерпілим.

6. До основних засобів виправлення і ресоціалізації засуджених не належить:

589. відшкодування засудженим збитків від вчиненого ним злочину;

590. встановлений порядок виконання та відбування пока­рання;

591. суспільно корисна праця;

592. соціально-виховна робота;

593. громадський вплив.

7. До основних прав засуджених не належить право на:

594. отримання інформації про свої права і обов'язки;

595. вибір місця відбування покарання;

3) гуманне ставлення до себе і на повагу до гідності, влас- тивої людській особистості;

596. охорону здоров'я;

597. соціальне забезпечення.

8. До основних обов'язків засуджених не належить:

1) залучення без оплати праці до роботи щодо благоустрою колоній;

2) виконання встановлених законодавством обов'язків громадян України;

3) виконання законних вимог адміністрації органів і установ виконання покарань;

4) ввічливе ставлення до інших засуджених;

5) з'явлення за викликом адміністрації органів і установ виконання покарань.

9. Розпорядком дня засуджених у виправних колоніях має бути передбачено безперервний сон протягом:

598. 6 годин;

599. 7 годин;

600. 8 годин;

601. 9 годин;

602. 10 годин.

10. Перевірки-огляди зовнішнього вигляду та стану одягу і взуття засуджених до позбавлення волі мають проводитись з періодичністю не менш як:

603. 1 раз на тиждень;

604. 1 раз на 2 тижні;

605. 1 раз на місяць;

606. 1 раз на 3 місяці;

607. 1 раз на 6 місяців.