Тема 1. Поняття кримінально-виконавчого права

1. Кримінально-виконавче право — це:

464. самостійна галузь права;

465. комплексна галузь права;

466. складова кримінального права;

467. складова кримінального та кримінально-процесуального права;

468. складова кримінології.

2. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань затверджено:

469. 15 травня 1997 р.;

470. 31 липня 1998 р.;

471. 1 січня 1999 р.;

472. 12 березня 2000 р.;

473. 11 січня 2001 р.

3. Система курсу кримінально-виконавчого права за своїм зміс- том поділяється на частини:

474. Загальну та Спеціальну;

475. Загальну та Особливу;

476. Загальну, Особливу.та Спеціальну;

477. Особливу та Спеціальну;

478. не поділяється взагалі.

4. В науці і на практиці використовують різні визначення по- няття «покарання»:

479. встановлення, призначення, відбування;

480. призначення, виконання, відбування;

481. призначення, відбування, зняття (погашення);

482. встановлення, відбування, зняття (погашення);

483. встановлення, призначення.

5. Суб'єктом здійснення політики у сфері виконання покарань є:

1) Верховна Рада України;

2) Державний департамент України з питань виконання по- карань;

484. Міністерство юстиції України;

485. Міністерство внутрішніх справ України;

486. Верховний Суд України.

6. Структурно Кримінально-виконавчий кодекс України складається з:

487. розділів і глав;

488. розділів;

489. параграфів;

490. розділів і параграфів;

491. параграфів і пунктів.

7. За формою норми кримінально-виконавчого права поділя- ються на:

492. регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

493. матеріальні, процесуальні;

3) зобов'язальні, заборонні, уповноважувальні, заохочу- вальні;

494. регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

495. матеріальні, процесуальні, регулятивні.

За характером встановленого правила норми кримінально-виконавчого права поділяються на:

496. регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

497. матеріальні, процесуальні;

498. зобов'язальні, заборонні, уповноважуючі, заохочувальні;

499. регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

500. матеріальні, процесуальні, регулятивні.

9. Одним із завдань кримінально-виконавчого права є:

1) звільнення від відбування покарання, допомога особам, звільненим від покарання, контроль і нагляд за ними;

501. здійснення матеріальної допомоги сім'ям засуджених;

502. відшкодування шкоди потерпілим від злочинів;

503. розкриття та розслідування злочинів;

5) допомога засудженим в отриманні загальної середньої освти.

10. Кримінально-виконавчий кодекс України має:

504. розділів V; глав 24; статей 181;

505. розділів X; глав 26; статей 130;

506. розділів VIII; глав 24; статей 166;

507. розділів XI; глав 23; статей 170;

508. розділів V; глав 26; статей 166.

11. Чинний КВК України було прийнято (А); набрав чинності (В):

509. А — 25 грудня 1991 р.; В - 25 січня 1992 р.;

510. А — 25 лютого 2002 р.; В — 1 січня 2004 р.;

511. А — 11 липня 2003 р.; В — 1 січня 2004 р.;

512. А — 23 грудня 1970 р.; В — 1 червня 1971 р.;

513. А — 23 грудня 2003 р.; В — 1 червня 2004 р.

12. Перший Виправно-трудовий кодекс в Україні було прий- нято у:

514. 1870 р.;

515. 1905 р.;

516. 1925 р.;

517. 1937 р.;

518. 1970 р.

13. Суб'єктом формування політики у сфері виконання по- карань є:

1) Верховна Рада України;

2) Державний департамент України з питань виконання по- карань;

519. Міністерство юстиції України;

520. Міністерство внутрішніх справ України;

521. Верховний Суд України.

14. Основним методом правового регулювання в кримінально- виконавчому праві є:

522. диспозитивний;

523. заохочувальний;

524. імперативний;

525. порівняльно-правовий;

526. історичний.

15. За соціальним призначенням норми кримінально-виконав- чого права поділяються на:

527. регулятивні, правоохоронні, спеціальні;

528. матеріальні, процесуальні;

529. зобов'язальні, заборонні, уповноважувальні, заохочувальні;

530. регулятивні, правоохоронні, заохочувальні;

531. матеріальні, процесуальні, регулятивні.