1.4. Наука кримінально-виконавчого права

Наука кримінально-виконавчого права є окремою галуззю юридичної науки, що входить в групу так званого криміналь­но-правового циклу. Вона вивчає весь комплекс правових, економічних, соціальних, психолого-педагогічних та інших проблем, що виникають в ході та з приводу виконання кримі­нальних покарань.

Завданнями науки кримінально-виконавчого права є;

• виявлення позитивного впливу та тенденцій у сфері виконання кримінальних покарань;

• розробка пропозицій щодо реформування політики держави та діяльності органів і установ виконання покарань в сфері виконання кримінальних покарань та їх нормативне закріплення;

• накопичення та систематизація знань з теорії та практи­ки виконання покарань та проведення відповідних наукових досліджень;

• запобігання злочинності шляхом виконання криміналь­них покарань.

До предмета науки кримінально-виконавчого права, як зазначалося у главі 1.1., входить вивчення політики держави в сфері виконання покарань, історії розвитку світового та національного законодавства, а також органів та установ, які виконують покарання, системи кримінально-виконавчого законодавства та його джерел, ознайомлення з міжнародними нормативно-правовими актами з питань виконання покарань, вивчення практики виконання покарань і виправлення за­суджених.

Вагомий внесок у розвиток науки кримінально-виконавчого права за окремими її напрямами зробили багато вчених, серед яких можна назвати праці Г.А. Авансова, Ю.А. Алферова, В.М. Анісімкова, Ю.М. Антоняна, М.І. Бажанова, Л.В. Багрія-Шахматова, М.О. Беляева, І.Г. Богатирьова, В.І. Борисова, A.B. Брилліантова, І.М. Гальперіна, М.М. Гернета, O.A. Гер-цензона, А.Г. Геля, B.K. Грищука, B.B. Голіни, І.М. Даньшина, М.Г. Дєткова, ТА. Денисової, СЛ. Дементьева, О.М. Джужи, В.М. Дрьоміна, В.К. Дуюнова, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінсь-кого, В.М. Зирянова, О.І. Зубкова, 1.1. Карпеця, О.М. Кос­тенка, О.Г. Колба, В.О. Корчинського, Л.Г. Крахмальникова, В.А. Ломаки, В.А. Льовочкіна, В.О. Меркулової, О.С. Міхлі-на, П.П. Михайленка, М.П. Мелентьєва, О.Є. Наташева, Й.С. Ноя, СВ. Познишева, О.Б. Пташинського, Г.О. Радова, О.Л. Ременсона, М.С. Рибалка, О.В. Романенка, В.І. Рудника, В.В. Сташиса, А.Х. Степанюка, Є.Л. Стрельцова, М.О. Струч­кова, Ф.Р. Сундурова, М.С. Таганцева, Ю.М. Ткачевського, В.М. Трубнікова, А.П. Тузова, І.К. Туркевич, І.В. Упорова, О.В. Уса, Б.С. Утєвського, СЯ. Фаренюка, І.Д. Фойницько-го, Г.Ф. Хохрякова, М.Д. Шаргородського, Е.Г. Ширвіндта, І.В. Шмарова, О.М. Яковлева та інших.

Методологічною основою науки кримінально-виконавчого права є загальнонауковий (філософський) метод, що опи­рається на матеріалістичне розуміння та пізнання дійсності. Водночас вивчення всіх явищ і процесів має відбуватися від­повідно до конкретної історичної обстановки, з урахуванням тенденцій та закономірностей їх розвитку, з обов'язковим виявленням протиріч у такому розвитку.

У науці кримінально-виконавчого права активно вико­ристовуються й інші методи досліджень: метод комплексного аналізу, що передбачає дослідження та вирішення проблем кримінально-виконавчого права з позиції не однієї, а кількох галузей науки (кримінології, психології, педагогіки, соціології, економіки тощо); метод конкретних соціологічних досліджень; порівняльно-правовий метод; метод експертних оцінок та інші.

Методологічними щодо кримінально-виконавчого права є також філософія, загальна теорія права, кримінальне право та кримінологія, які виробляють для цієї науки основні теоре­тичні положення, понятійний апарат та принципи.

Так, загальна теорія права як теоретична основа криміналь­но-виконавчого права у свою чергу сама опирається на поло­ження галузей права, зокрема кримінально-виконавчого.

Наука конституційного права з певних положень також є базовою щодо науки кримінально-виконавчого права. Насам­перед це — питання правового статусу засудженого, дотри­мання законності, демократизму та гуманізму при виконанні кримінальних покарань, компетенції органів влади та органів місцевого самоврядування тощо.

Кримінальне право розкриває загальну мету покарання, встановлює межі, порядок та умови призначення покарання, визначає підстави звільнення від покарання тощо. Кримі­нально-виконавче право встановлює шляхи досягнення мети покарання, передбачає основні засоби виправного впливу на засуджених, порядок і умови виконання тих чи інших видів покарань, порядок звільнення від відбування покарання.

Кримінологія разом з кримінальним та кримінально-вико­навчим правом є єдиною науковою спеціальністю (12.00.08 — кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконав­че право). Деякі поняття, терміни та категорії кримінології визначаються кримінально-виконавчим правом. Криміналь­но-виконавче право так само, як і кримінологія, виконує за­побіжну функцію. Крім того, наука кримінально-виконавчого права використовує методи досліджень, які застосовуються в кримінології.

Із деяких загальних питань наука кримінально-виконавчого права взаємодіє з наукою адміністративного права. Особлива увага приділяється питанням щодо управління та функціону­вання системи органів і установ, які виконують покарання, діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби, його соціальній захищеності.

Наука кримінально-виконавчого права взаємодіє з між­народним правом, оскільки нею вивчаються та враховують­ся міжнародні угоди, що стосуються виконання покарань, утримання та поводження із засудженими, встановлюються пріоритети міжнародних угод над національним кримінально-виконавчим законодавством.

Тісно пов'язана наука кримінально-виконавчого права із трудовим, цивільним, сімейним правом, оскільки при вико­нанні покарань, функціонуванні органів і установ виконання покарань реалізуються норми, що належать до вказаних галузей законодавства.

Процес виконання покарань є комплексним. Він передбачає вирішення не тільки правових, а й психолого-педагогічних питань зокрема вивчення особи засудженого, впливу на його виправлення, зменшення рецидиву. Саме тому існує тісний взаємозв'язок науки кримінально-виконавчого права з кримі­нально-виконавчою психологією та кримінально-виконавчою педагогікою.

Отже, взаємодія науки кримінально-виконавчого права з іншими галузями науки дає можливість застосовувати отримані ними результати в дослідженні актуальних проблем теорії та практики виконання покарань, в розробці нових нормативних актів, а також пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення процесу виконання покарань, реформування кримінально-виконавчої системи України, підвищення ефек­тивності діяльності органів і установ виконання покарань.

СХЕМИ ДО ТЕМИ 1

Схема 1.1.