Тема 7

ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З ПРОХОДЖЕННЯМ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ

7.1. Загальні положення та порядок

виконання покарань, що застосовуються до військовослужбовців

Конституція України у ст. 17 встановлює, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, які створюються відповідно до закону. Охорона держави та її захист згідно зі ст. 65 Конституції України є обов'язком громадян України.

Громадяни України відбувають військову службу відповідно до закону.

Військовослужбовці й військовозобов'язані поділяють­ся на рядовий склад, сержантський і старшинський склад, склад прапорщиків і мічманів та офіцерський склад, який, у свою чергу, поділяється на молодший і старший офіцерський склад. Кожному військовослужбовцю і військовозобов'язаному присвоюється військове звання. Усі звання в Збройних Си­лах України та інших військах поділяються на армійські та флотські. До військових звань громадян, які перебувають у запасі або відставці, додаються відповідно слова «запасу» чи «у відставці». Військові звання присвоюються відповідно до Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, що затверджене Указом Президента України від 7 листопада 2001 р. № 1053.

Крім військовозобов'язаних і військовослужбовців Зброй­них Сил України, військові звання мають також військовослуж­бовці, які проходять службу в органах Державної прикордонної служби, військах цивільної оборони, Службі безпеки України, внутрішніх військах МВС України, Управлінні охорони вищих посадових осіб України та в інших військових формуваннях, утворених відповідно до законодавства України.

Чинне кримінальне законодавство не передбачає особливої системи покарань для військовослужбовців та осіб, прирівня­них до них, але для досягнення мети покарання суд вправі застосувати до цієї категорії такі покарання:

— позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

• службові обмеження для військовослужбовців;

• тримання військовослужбовців в дисциплінарному ба­тальйоні.

7.2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Чинне кримінальне законодавство (ст. 54 КК) передба­чає застосування покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Застосовується це покарання лише як додаткове (ч. 2 ст. 52 КК). Воно має разовий характер і пов'язане з позбавленням засудженого тих його переваг, що надають відповідні військові чи спеціальні звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас. По­рядок виконання даного покарання передбачено ст. 29 КВК.

Позбавлення військового чи спеціального звання, що пе­редбачено ст. 54 КК, суд має право застосувати до осіб, які вчинили тяжкий або особливо тяжкий злочин і цим зганьбили присвоєне їм звання. Суд вирішує питання про призначення цього покарання, виходячи із загальних засад призначення покарання (ст. 65 КК). У контексті положень ст. 52 КК ран­ги, чини і кваліфікаційні класи є спеціальними званнями в широкому розумінні цього поняття.

Не належить до компетенції суду позбавлення державної нагороди (ордена, медалі, почесного звання), наукового сту­пеня чи звання.

Військовослужбовці строкової служби (крім тих, які мають звання рядового і матроса) можуть бути позбавлені військового звання в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України¹, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 р.

¹ Див. ч. 4 ст. 5 Закону України від 25 березня 1992 р. «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону від 4 квітня 2006 р.)

Крім військовослужбовців Збройних Сил України, війсь­кових або спеціальних звань можуть бути позбавлені також військовослужбовці Державної прикордонної служби України, військ цивільної оборони, Служби безпеки України, внутріш­ніх військ МВС України, Управління охорони вищих посадо­вих осіб України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Спеціальні звання присвоюються Президентом України (вищі спеціальні звання), а також керівниками відповідних відомств.

Порядок присвоєння спеціальних звань молодшого началь­ницького складу і рядового складу органів внутрішніх справ визначає МВС. Спеціальні звання старшого і середнього на­чальницького складу присвоюються в порядку, визначеному Ка­бінетом Міністрів України, а вищого начальницького складу — Президентом України за поданням міністра внутрішніх справ. Особи начальницького складу можуть бути позбавлені спеціаль­них звань у разі втрати громадянства України чи за вироком суду, що набрав законної сили.

Відповідно до ст. 15 Закону України від 4 грудня 1990 р. «Про державну податкову службу в Україні» (у редакції Закону від 24 грудня 1993 р.) посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання, положен­ня про спеціальні звання та їх присвоєння в даному випадку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Спеціальні звання працівників податкової міліції вста­новлено ст. 24 Закону «Про державну податкову службу в Україні».

Спеціальні звання працівників митної служби встановлено Митним кодексом України.

Для дипломатичних працівників, які працюють в закордон­них дипломатичних установах України, Законом України від 20 вересня 2001 р. «Про дипломатичну службу» встановлено такі посади: Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації, Генеральний консул України, Радник-посланник, радник, консул України, віце-консул, другий секретар, третій секре­тар, аташе.

16 грудня 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про державну службу», який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працю­ють в державних органах і їх апараті. Державна служба — це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів (ч. 1 ст. 1 Закону).

Прийняття на державну службу, просування по ній служ­бовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов'язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвою­ються. Закон встановлює 7 категорій посад службовців (ст. 25). Основними критеріями класифікації посад державних службов­ців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль

1 місце посади в структурі державного органу (ст. 26 Закону). Положення про ранги службовців затверджується Кабінетом Міністрів України. Ранг службовцю присвоюється відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та резуль­татів роботи. Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, другої категорії — Кабіне­том Міністрів України, третьої-сьомої категорій — керівником державного органу, в системі якого працює державний службо­вець. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.

Відповідно до Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Вер­ховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1795-ХІІ, вста­новлено 10 класних чинів: державний радник юстиції України, державний радник юстиції 1 класу, державний радник юстиції

2 класу, державний радник юстиції 3 класу, старший радник юстиції, радник юстиції, молодший радник юстиції, юрист 1 класу, юрист 2 класу, юрист 3 класу. Відповідно до Закону «Про прокуратуру» класні чини державного радника юстиції 1 класу, державного радника юстиції 2 класу, державного радника юстиції 3 класу присвоюються Президентом України, інші класні чини — Генеральним прокурором України.

Закон України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України» передбачає проходження атестації кандидатами у професійні судді. Кваліфікаційна атестація проводиться кваліфікаційними комісіями і полягає в оцінці професійного рівня судді та при­йнятті комісією рішення щодо присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу. Встановлено 6 кваліфікаційних класів (вищий, перший, другий, третій, четвертий, п'ятий).

Законом України від 25 лютого 1994 р. «Про судову екс­пертизу» (ст. 16) встановлено, що залежно від спеціалізації і рівня підготовки керівників і фахівців, які залучаються до про­вадження судових експертиз або беруть участь у розробленні теоретичної і методичної бази, їм присвоюється кваліфікація судового експерта з дозволом провадження певного виду екс­пертиз і кваліфікаційний клас. Порядок проведення атестацій і присвоєння кваліфікаційних класів визначається міністерс­твами і відомствами, до системи яких входять спеціалізовані установи і відомчі служби, які проводять судові експертизи.

Слід зазначити, що зараз, виходячи з нового тексту ст. 54 КК, суд може сам, за наявності до того підстав, позбавити особу будь-якого військового звання, включаючи звання ви­щого офіцерського складу, так само як і будь-якого спеціаль­ного звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (вище наведено лише приблизний перелік нормативних актів, які регламентують ці питання), незалежно від того, ким вони були присвоєні. У такому вирішенні питання знаходить конкретне вираження принцип рівності усіх громадян перед законом, а також принцип незалежності судової влади.

Порядок і умови виконання покарання, передбаченого п. 2 ст. 51 і ст. 54 КК, встановлені ст. 29 КВК.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу судом за наявності підстав, за­значених у ст. 54 КК, є покаранням і тягне несприятливі для засудженого наслідки у виді позбавлення певних прав, звіль­нення зі служби або відсторонення від посади.

Рішення суду про позбавлення засудженого військового або спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу має бути викладено в резолютивній частині вироку. При цьому слід мати на увазі, що особі, яку визнано винною у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями КК або частинами чи пунктами, додаткове покарання, передбачене ст. 54, має бути призначено за одне або окремо за кілька тяжких злочинів, а потім за їх сукупністю. Призначення до­даткового покарання, яке розглядається, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим.

7.3. Службові обмеження

для військовослужбовців

Стаття 58 КК розкриває зміст покарання, що призначається як самостійне у разі вчинення злочинів військовослужбовця­ми, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених кримінальним законом.

Порядок і умови виконання покарання у виді службового обмеження регламентуються кримінально-виконавчим законо­давством, а саме: виконання цього виду покарання покладено на командира військової частини, де проходить службу засуд­жений військовослужбовець. Порядок виконання покарання та його припинення визначено у ст. 47 КВК.

Службові обмеження для військовослужбовців можуть бути призначені, якщо військовослужбовець, який служить, вчиняє злочин проти військової служби, за який, наприклад, таке покарання передбачено санкцією ст. 402 КК — призначення службового обмеження на строк до 2 років або тримання в дисциплінарному батальйоні на строк до 2 років, або позбав­лення волі на строк до 3 років.

Також службове обмеження призначається у разі, коли суд вважатиме за можливе, враховуючи обставини справи і особу засудженого, призначити замість обмеження волі чи позбав­лення волі на строк не більше 2 років службове обмеження на той самий строк.

Службове обмеження для військовослужбовців впливає на засудженого психологічно фактом судимості, змістом докору держави, обмежує або сповільнює просування по службі, спричиняє економічні втрати, пов'язані з відрахуваннями із грошового забезпечення в доход держави.

Строк обмеження у військовій службі — від 6 місяців до 2 років — обчислюється в загальному порядку за кількістю місяців і років і відбувається під час проходження військової служби.

Розміри відрахування з грошового забезпечення визнача­ються в межах від 10 % до 20 % грошового забезпечення.

Підвищення на посаді, у військовому званні не може мати місця протягом усього часу відбування покарання засудже­ним, якщо навіть для цього є фактичні і юридичні підстави, законодавець не поширює цю заборону на урядові нагороди і кваліфікаційні категорії, якщо останні передбачені для військовослужбовців, що проходять військову службу, крім військовослужбовців строкової служби.

Час відбування покарання не зараховується до строку вис­луги років, необхідної для присвоєння певного військового звання.

Статті КК, в санкціях яких як альтернативний захід пере­дбачено службові обмеження для військовослужбовців, вста­новлюють відповідальність за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

До військовослужбовців, які несуть відповідальність за відповідним статтями цього розділу, належать: військово­службовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ МВС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом (ч. 2 ст. 401 КК).

Частиною 3 ст. 47 КВК передбачений порядок звернення вироку до виконання, а саме: командир військової частини протягом 3 днів повинен сповістити суд, яким винесено вирок, про звернення його до виконання.

За 3 дні до закінчення встановленого вироком суду строку службового обмеження командиром військової частини видаєть­ся наказ про припинення його виконання із зазначенням дати припинення (ч. 4 ст. 47 КВК). За поданням командира частини особи, які визнані військово-лікарською комісією непридатними до військової служби, звільняються судом від покарання.

7.4. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

Стаття 62 КК передбачає покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, яке призначається військово­службовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше 2 років триман­ням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Цей вид покарання призначається у випадках, прямо передбачених санкціями статей Особливої частини КК, які встановлюють відповідальність за злочини проти встановле­ного порядку несення військової служби. Також тримання у дисциплінарному батальйоні може бути призначено, якщо суд, з огляду на обставини справи і особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років цим видом покарання на той самий строк.

Віднесення осіб до військовослужбовців, які проходять вій­ськову службу за призовом, рядового і сержантського складу, а також визначення початкового моменту і моменту припинення служби здійснюється на основі спеціального законодавства.

Строк покарання визначається в межах санкції статті Особливої частини КК або при заміні нею позбавлення волі на строк не більше 2 років у межах, встановлених даною статтею, тобто від 6 місяців до 2 років. Підставою тримання засудженого у дисциплінарному батальйоні є вирок суду, що набрав законної сили.

Заміна позбавлення волі триманням у дисциплінарному ба­тальйоні здійснюється судом з розрахунку 1 день позбавлення волі за 1 день тримання в дисциплінарному батальйоні.

Цей вид покарання передбачає можливість психологічного впливу на засудженого шляхом формулювання кримінально-правового докору, а також покладанням додаткового тягаря, пов'язаного із проходженням служби у військовій частині з більш жорстким режимом.

Виконання цього виду покарання регулюється кримі­нально-виконавчим законодавством, згідно з яким засуджені відбувають покарання в окремих дисциплінарних батальйонах або окремих дисциплінарних ротах з відповідним режимом, властивим місцям позбавлення волі.

Порядок направлення та прийому засуджених, умови відбу­вання покарання, основний напрям діяльності дисциплінарних частин, механізм застосування заходів впливу на засуджених, форми їх працевлаштування та інші питання, детально рег­ламентуються главою 14 КВК «Виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців» та Положенням про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України, що затверджено Указом Президента Украї­ни від 5 квітня 1994 р. № 139/94. Крім того, на засуджених поширюється дія загальновійськових статутів Збройних Сил України та інших відомчих нормативних актів.

У дисциплінарному батальйоні встановлюється відповідний порядок, який спроможний забезпечити виправлення засуд­жених військовослужбовців.

Командир батальйону повідомляє командира військової частини, у якій військовослужбовець проходив службу до засудження, про прибуття засудженого та зараховує його до списків перемінного складу дисциплінарного батальйону. На весь період тримання в батальйоні засуджені військовослуж­бовці, незалежно від їх попереднього військового звання та посади, знаходяться на положенні рядових солдатів і повинні носити встановлену форму одягу.

Військовослужбовці повинні дотримуватись режиму, вста­новленого в дисциплінарній частині. Оскільки засудженим, які утримуються в дисциплінарному батальйоні, заборонено режимними вимогами зберігати при собі особисті речі, в тому числі гроші, військові нагороди, документи тощо, вони збері­гаються у визначеному місті.

В період відбування покарання засуджені військовослуж­бовці мають право на короткострокові та довгострокові поба­чення з близькими родичами. Порядок їх надання визначено у ст. 73 КВК. Крім цього, засуджені мають право на листування, отримання посилок, передач, подання скарг, участь у прове­денні релігійних заходів тощо.

Стаття 77 КВК регламентує питання організації праці за­суджених військовослужбовців, а саме:

• засуджений обов'язково залучається до праці на підпри­ємствах та будівництвах Міністерства оборони України;

• отримані кошти зараховуються на особистий рахунок засудженого;

• праця засудженого організується з обов'язковим дотри­манням вимог охорони праці та техніки безпеки;

• засуджений не має права на чергову відпустку.

Виховна робота із засудженими організовується та про­водиться командуванням дисциплінарного батальйону, що передбачено ст. 79 КВК та п. 40 Положення. У здійсненні соціально-виховної роботи також беруть участь представни­ки тих військових частин, з яких прибули засуджені, органи місцевого самоврядування та громадські організації за місцем дислокації дисциплінарного батальйону.

Основними формами виховної роботи є:

• проведення заходив з правового виховання;

• індивідуальна робота;

• проведення лекцій, бесід, тематичних вечорів та інших загальних заходів виховного характеру;

• залучення засуджених до участі у спортивно-масовій роботі, художній самодіяльності;

• участь у роботі самодіяльної ради.

За сумлінне ставлення до праці, хорошу поведінку, від­повідно до ст. 81 КВК до засуджених військовослужбовців застосовуються заходи заохочення.

Звільнені з дисциплінарного батальйону особи визнаються такими, що не мають судимості, а умовно-достроково звільнені визнаються раніше не судимими після відбуття умовного тер­міну. Подальший контроль за умовно-достроково звільненими військовослужбовцями здійснюється командуванням військо­вої частини за місцем подальшого проходження служби.

СХЕМИ ДО ТЕМИ 7

Схема 7.1.

о

■ К

о Ч .3

У я с о

>і (1)

" »1

? а 2 о

5 >Я

С Я

\ У й І.К я • - со

ііо.=1

о. о Я 5 £

Ш X

? я

і °-

и -

&я

а™ §я

О га К ч> Ш О А У У

о '3

'4 ~ Я

5. и п.

я я я Г) О. X

а х о я

-а і

5 Я О Ю

8 8

щ Я

2 =

с я-

О в

о о о. .

5 О

и

• - — о X

О ^ ^с1

о о ю о

я

^ х ^ я

X о

Я Ч

5- Я

с? п О О

_и -и Я я О С о. т о. ч

. '5

>ч О

г .її _Е я

.3 » »

х к -Є-

т* га "„ - — сЗ

1 *

о ю га

О „ О. О) г- ш

Я

- ш

а —

о й « 5 2 5 ^{с г}

³ 8-3

о о и

о

о я "Я

* я« 5-^

Н я

и

я я я я

« 9 I й У Я о

и Ю

ч

п	!Я
яця	ЯКИ
о
	ч
'І
	о	к
		я
о	я	я
протяг	3 5	она
	спо	ВИК
га	>.	о
ю	у
о	о	о
о	о.	>я
о я	ВИ	ОСІ
о		с
садо	КОП	ок,
о	ПС	а
або п	анн:	я в а
		я
	о.	м
НЕ	и	о
	Ч	я
и	О	га
о.		н
О	к я	ос
	ч	с

1 а. са га з	>.	1
	У	о
	О
ч	а	л
о	я	о
о	а	>я
ш
ько	ІП1Я	са о
о	о	ч
^Я	У
'3 О	асу	гься
Я	я	ш
ов	я м	іВІГ
и	к	я
о н о	овц	аде
		я

° 2

а <к M о „ Ï л ц I g I и I s

t * 3 о s ,

S В X о,

4 S a s с g ю g¹

^-

^- с g ° ч s р Ь С Я с ч

_Pill

5 vo X X

* a s з «

s- g m * я X о 5 X •о >.ю ¹ 2

Я ї ж ti> со

si-si-^{24 u} S § S х >> со X

5 я о s s

m о _{л s} X ш S g }t S

-< m гг о

о "о о с g а

я * и -° =х

о •=

CR S О

5 '⁵ s ^;= Н9 я о •-

S* я й о

•2 Эх *

g S g о .9 S — о

^ш a g & § s Б ?

>> га И О О ci ¡r аз

.-Г >> S X

^к « ⁵ g

sis !

2 О

s я ю

g п о

^!

5 2 S ï Э °

- a r

"Ой ■ ~VD r

£ ï -"ч s

в Я « o-u

.ï Ыч§ sr^- ra >. ra

IS S-™ s

Il *

~ о >>

S S *

щ О

0 га P.

ч S «

« І "

1 p ra SM mow

2 3 о

» 3

« ! л

¡i í h

,5 í *

e s

о и в 3 S ⁴¹ о

s г¹*

i¿ ч *

s

ц

о « о*

ДП

°§

P ' U

к sa

О g' «5«

o ra _

Sil 5-5 S ^

о < 2 J

с І 5.1

,S S ii

¡a í va

£^ ^ g § ; S і g -p d j

с y 3 ra і

•Із

? g, g

■¡■»8

« н ra fc ¡

, Ч О VO U D О UPÍ

га 2 ; * * ■ fe

S S,

ч§ 5 ч|

£\_ n ,S ra О и s щ о

1S ¡ a S а

a * s 5

^5

OS

>><

iя s *3

м о.

Ira ^E ï Й n

w га д н X • ï.S

о.

^Èс ч

га т у га

S g со ? ° я га те

1-І

IM

: s а

: X ra

g -5 S S

h m и s

CJ ^ S

4 >* X

; 5 . о X X ¹ ^ S У ^:-

Ч л о Л 5 ^u ■і я Я

>■ >s

її га и

3 S ?

&га _Й

^ Е ra S >•

З О о g X

'X

; ч s

Йгх

S га ю SSO ra о. я

s i g

Sb¿ ч

р.,

О X s Ч ш %

■т.'

га £ ? «

- Ї га

X ra X р

І -Ї Є її сЗ

га 3 о S Й

ч h с

jí ^ и S

¹ r- r- o >. X¡

ra s 5 ь

— 5 ra o ts

3 3 m о X

и ü s ш ra CScqra

и It- ^-

з n п

,Cl ra

Схемна 7.5.

^a >. S 5 s °

2 ra X S S-и

1

üj о ra

ra is _s

Ч ra З

ч 5.5 Я га g к

5ю а з

i> О Ö

^[ * „ h Ï

ч

і g «I s

, ffl Oio О

; Ü H ai

З ^и x ■-и _ a

^: X я ^s 5

' О — y X;

■ = ^U gvo

: 8 о >.o

■ Лига,

: ч о о . a .s¹

^,s ? >; ï

ш

у с о ■ 0-.-Ч

5 &œ ?

о ч ° -ї 5 ^m

^я S