Контрольні запитання

107. Дайте визначення поняття «система органів та установ виконання покарань».

108. Які органи входять до системи органів та установ вико­нання покарань України?

109. Які ключові ознаки органів та установ виконання по­карань?

110. На яких принципах організовують свою діяльність органи та установи виконання покарань?

111. Назвіть функції Державного департаменту України з питань виконання покарань.

112. Назвіть основні завдання Державного департаменту Ук­раїни з питань виконання покарань.

113. Дайте характеристику діяльності кримінально-виконавчої інспекції.

114. Які вимоги висуваються до організації роботи арештних домів?

115. Дайте поняття кримінально-виконавчих установ та на­звіть їх види.

116. Яка категорія засуджених утримується у виправних колоніях мінімального рівня безпеки?

117. Яка категорія засуджених утримується у виправних колоніях середнього рівня безпеки?

118. Яка категорія засуджених утримується у виправних колоніях максимального рівня безпеки?

119. Дайте характеристику діяльності виховних колоній та назвіть їх види.

120. Організація виконання покарання в дисциплінарних батальйонах.

Рекомендована література

121. Абаринов А. Из истории пенитенциарных учреждений Украины //Аспект. - 2001. — № 2. - С. 46-50.

122. ИТУ — проблемы, проблемы... // Социалистическая закон-ность. — 1989. — № 10. — С. 21—24.

123. Зубков А.И., Калинин Ю.И., Сысоев В.Д. Пенитенци­арные учреждения в системе Министерства юстиции России: История и современность. — М.: НОРМА, 1998. — 176 с.

124. Колб О. Реформування кримінально-виконавчої системи // Вісник прокуратури. — 2003. — № 9. — С. 65—70.

125. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. А.Х. Степа-нюка. — X.: Право, 2005. — 256 с.

126. Кримінально-виконавчий кодекс України: Науково-прак­тичний коментар / А.Х. Степанюк, І.С. Яковець; За заг. ред. А.Х. Степанюка. — X.: Одіссей, 2005. — 560 с.

127. Основні питання діяльності кримінально-виконавчої системи. - К.: Леся, 2001. - Ч. 6. - С. 4-48.

Тема 5 контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань

5.1. Прокурорський нагляд за дотриманням законів при виконанні покарань та відомчий контроль

Конституція України у розділі II проголошує широкі права та свободи людини і громадянина, гарантує їх захист від пося­гання усією системою внутрішнього права, загальноприйняти­ми принципами і нормами міжнародного права, міжнародними договорами. Права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені за законом лише певною мірою і у визначених окремих випадках. Так, у ст. 29 Конституції України зазначе­но, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Кримінальне покарання є формою обмеження прав і свобод особи, яка посягнула на охоронювані законом суспільні від­носини. Тому необхідне встановлення суворого контролю за тим, як такі обмеження застосовуються, тобто за виконанням кримінальних покарань.

Проблема контролю за виконанням покарань є комплек­сною. Існують такі форми контролю:

128. міжнародний контроль за встановленням кримінальних покарань, практикою їх призначення і виконання: аналіз міжнародними організаціями з прав людини і комітетами ООН державних доповідей з питань дотримання прав людини (в тому числі з питань виконання покарань); правовий захист населення, що включає і перевірку реагування держави на до­пущені порушення прав людини і громадянина; охорона праці особи тощо. Особливе місце серед міжнародних актів з прав людини займають Мінімальні стандартні правила поводження із в'язнями, які містять загальні стандарти з питань розміщення засуджених, їх харчування, дотримання норм гігієни, медичного забезпечення тощо і повністю повинні реалізовуватись Україною в процесі виконання/відбування кримінальних покарань;

129. контроль державної влади і органів місцевого самовряду­вання виражається: в аналізі встановленої звітності органів та установ виконання покарань; в доборі та навчанні кадрів, які призначені виконувати покарання; в усуненні порушень в ор­ганізації виконання покарань, а також дотриманні законності в діяльності органів та установ виконання покарань; в планових та цільових перевірках діяльності названих установ;

130. судовий контроль здійснюється при зверненні вироку до виконання, вирішенні питань умовно-дострокового звільнення та заміні покарання більш м'яким, ніж передбачено законом, при звільненні засудженого у зв'язку з тяжкою хворобою тощо;

131. прокурорський нагляд за дотриманням законів при вико­нання судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

132. відомчий контроль покладається на посадових осіб кри­мінально-виконавчої служби.

Перелічені форми контролю повинні забезпечити реалізацію та досягнення цілей покарання у процесі його відбування.

Оскільки принцип законності є одним з головних при­нципів в процесі виконання кримінальних покарань, саме на органи прокуратури покладається особлива форма контролю — прокурорський нагляд.

Відповідно до п. 4 ст. 121 Конституції України та Зако­ну України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» на цей орган покладається нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Згідно зі ст. 22 КВК прокурорський нагляд за додержанням законів при виконанні кримінальних покарань в органах і установах виконання покарань здійснюється Генеральним про­курором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Прокурорський нагляд здійснюється за двома основними напрямами щодо:

• додержання законів про недоторканність особи, соціаль­но-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності;

• відповідності актів органів та установ, які виконують кримінальні покарання, вимогам Конституції України та чинних законів.

Перевірки проводяться за заявами та іншими повідомлення­ми про порушення законності, що потребують прокурорського втручання, а також з власної ініціативи прокурора.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

— безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити до приміщень органів державної влади, під­приємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено;

• мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірок, у тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять конфіденційну інформацію, письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок тощо;

• вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інс­трукції, накази та інші акти і документи, одержувати інфор­мацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

• вимагати від керівників та колегіальних органів про­ведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і під­контрольних установ, організацій та інших структур, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок;

• перевіряти законність наказів, розпоряджень та інших документів співробітників органів і установ виконання пока­рань, а при встановленні порушень зупиняти виконання таких актів, опротестовувати або скасовувати їх у разі невідповідності законодавству, вимагати від посадових осіб пояснень з приводу допущених порушень;

• викликати інших посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону, встановлених прокуратурою;

• порушувати в установленому порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, або передавати матеріали на розгляд громадських організацій;

• вносити приписи про усунення очевидних порушень закону;

• вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли;

• звертатись до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Постанови, приписи і вказівки прокурора щодо додержан­ня встановлених законодавством порядку та умов виконання покарань є обов'язковими і повинні виконуватись невідкладно або у визначені прокурором терміни, передбачені законом.

Стаття 23 КВК встановлює, що за діяльністю органів ви­конання покарань здійснюється відомчий контроль органами управління і посадовими особами ДДУПВ'П та його регіональ­них управлінь.

Контроль полягає у перевірці та обліку діяльності органів та установ, що безпосередньо виконують кримінальні покарання. Це — спостереження, перевірка, оцінка і порівняння контро­льованих параметрів з нормативно встановленими, здійснення планомірного систематичного впливу на керовані об'єкти для того, щоб попередити або вчасно виявити й усунути відхилення в їх діяльності і функціонуванні, забезпечити єдність рішень і їх виконання, досягнення поставлених соціально-економічних і виховних цілей і завдань.

Посадові особи ДДУПВП можуть здійснювати три види контролю, а саме:

133. попередній (превентивний) — здійснюється у процесі під­готовки управлінських рішень (планів роботи, наказів, роз­поряджень, вказівок). Він покликаний забезпечити своєчас­ність розроблення і прийняття рішення, обгрунтованість і відповідність його законам і підзаконним актам, чіткість і конкретність викладення, забезпеченість людськими та ма­теріально-технічними ресурсами, відповідною підготовкою кадрів, оперативність доведення рішення до виконавців;

134. поточний (активний) — здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт, передбачених управлінським рішенням. Його предметом є регулярна перевірка практичної діяльності служб і підрозділів, окремих працівників з реалізації прийнятого рішення, виявлення труднощів, усунення недоліків і оцінка фактичного стану виконавської дисципліни. Він дозволяє вносити необхідні корективи в рішення, не порушуючи при цьому режиму роботи;

135. заключний або наступний контроль — здійснюється після закінчення виконання рішення і виявляється в перевірці отри­маних результатів. Завдяки йому оцінюється ступінь реалізації поставлених завдань, ефективність прийнятого рішення, його вплив на конкретні результати діяльності, фіксуються пробле­ми, які виникли при цьому, що дозволяє намітити шляхи їх усунення в майбутньому, виробити заходи щодо недопущення виявлених недоліків у подальшій роботі.

Завдяки вказаним видам контролю керівні органи кримі­нально-виконавчої служби отримують всебічні звіти про діяль­ність органів і установ виконання покарань за напрямами та ревізують їх діяльність.

У ході відомчого контролю розглядаються та вирішуються по суті скарги, проводяться особистий прийом та опитуван­ня засуджених. В канцелярії органу чи установи виконання покарань має знаходитись книга зауважень і пропозицій. До цієї книги особи, які здійснюють перевірку, повинні вносити свої зауваження і пропозиції.

Періодичність контрольних перевірок, крім позапланових, визначається графіком, який складається відповідними управ­ліннями ДДУПВП та затверджується терміном на 1 рік.