Тема 9: «Завоювання свободи» ж. Марітена

Жак Марітен у своїй філософській системі «свободу вибору»:

визнає притаманною для кожної людини,

не визнає притаманною для кожної людини,+

вважає рівною до природної свободи,

вважає неістотною для життя людини.

Характеризуючи «свободу вибору», Ж. Марітен вважає, що рівень «спонтанної свідомості»:

є достатнім, щоб людина інтуїтивно розуміла у чому вона полягає,

не є достатнім, щоб людина знала в чому вона полягає,+

не бере участі у розумінні людиною своєї свободи,

визначає розуміння свободи.

За Ж. Марітеном, філософи, які «практикують абсолютний інтелектуалізм»:

адекватно розуміють природу «вільної волі»;

не можуть зрозуміти природу «вільної волі».+

За Ж. Марітеном, позиція класичної метафізики щодо природи волі:

була адекватною до її суті,

зводила її суть до свободи вибору,

зводилася до розумової функції репрезентувати об’єкти, які здаються

кращими для суб’єкта,+

полягала в ототожненні її з Божистою сутністю.

За Ж. Марітеном, емпіричний підхід до пояснення «вільної волі» заснований:

на витлумаченні причиновості через механістичний детермінізм,+

на витлумаченні причиновості через визнання дії духу.

За Ж. Марітеном, «вільна воля»:

не має відношення до інтелектуального судження,

розпочинається з інтелектуального судження і свідомості,+

обумовлена емпіричними обставинами,

не має відношення до несвідомих мотивів.

За Ж. Марітеном, «вільна воля» має місце тоді, :

коли діє згідно з несвідомими мотивами,

коли діє поза інтелектуальним чинником,

коли діє поза духовним чинником,

коли несвідомі мотиви викликають свідоме судження.+

Згідно з Ж. Марітеном, ефективна мотивація вільної волі людини у напрямку добра, відбувається на основі:?

чистого теоретичного судження,

несвідомого мотиву,

колективного розуму,

практичного судження.+

Згідно з Ж. Марітеном, особа здійснює вільну дію:

на основі природженої вільної волі,

на основі несвідомої мотивації,

на основі інстинктивної мотивації,

на основі розуму,

на основі єдності розуму і волі.+

Згідно з теорією Ж. Марітена, вільна воля:

є простою функцією розуму,

є обумовлена практичною поведінкою,

є оригінальною духовною енергією,+

породжується інтелектуальним міркуванням.

Воля, як духовна енергія, згідно з міркуваннями Ж. Марітена:

контролюється розумом та його судженнями,

визначається екзистенційними поривами,

визначається практичними мотивами,

визначається економічними мотивами,

має контроль над розумом та його судженнями.+

За Ж. Марітеном, «справжня таємниця вільної волі» полягає в тому, що:

вона існує незалежно від інтелектуальної визначеності,

вона цілком обумовлюється інтелектуальною активністю,

вона є первинною щодо інтелектуальної визначеності, але потребує

останньої для свого екзистенційного здійснення+,

вона є первинною щодо інтелектуальної визначеності і не потребує останньої для екзистенційного здійснення.

Людина, як особа, за Ж, Марітеном, визначає своє «духовне надіснування»:

за допомогою цілей, які стоять перед нею,

за допомогою знання та любові,+

за допомогою матеріальних потреб,

на основі культурної традиції.

Згідно з Ж. Марітеном, «сказати, що людина є особою», означає сказати:

що поняття особи включає її цілісність і незалежність,+

що вона є сукупністю суспільних відносин,

що вона визначається політичним устроєм,

що вона є біологічною істотою.

Згідно з переконаннями Ж. Марітена, людина:

народжується вільною,

покликана здобувати свободу,+

ніколи не може бути вільною.

Згідно з Ж. Марітеном, людина як особа має прагнення двох типів: природне (вроджене) і надприродне. У чому полягає суть «надприродного прагнення»:

у здобутті відносної свободи,

у здатності бути надлюдиною,

у здатності ставати незалежною,

у пошуку «надлюдської» свободи.+

У філософії Ж. Марітена, поняття «надлюдської свободи» означає:

залученість людини до людського виду,

залученість людини до суспільного життя,

залученість людини до духовного життя,

здатність людини опанувати природу,

здатність людини одержати повну перемогу у сенсі власного самоздійснення.+

За Ж. Марітеном, прагнення «надлюдської свободи» зумовлює людину на «прийняття абсолютної поразки», але, тим не менше, без такої людської поразки, свобода людини була б неможливою. Що в такому разі означає свідомий вибір людиною шляху до «своєї абсолютної поразки»?

означає здійснювати помилкову свободу вибору,

означає проявляти не свободу, а сваволю,

означає, що істинне завоювання свободи потребує людської жертовності,+

означає, що істинне завоювання свободи не залежить від духовної активності особи.

У філософії Ж. Марітена, незалежність і свобода:

є синонімами,

здійснюються на різних рівнях буття,+

не мають між собою зв’язку,

визначаються політичною сферою життя.

Ж. Марітен вважає, що «корінням свободи» є:

воля,

свобода вибору,

вільна воля,

дух,+

ментальне рішення.

У філософії Ж. Марітена, незалежність, як ступінь свободи людини, визначається:

колективною активністю, спрямованою на досягнення блага,

політичною активністю і законотворчістю,

збройною боротьбою і державною владою,

діями на основі духовної активністю, через встановлення для самого себе

законів на основі знання та любові. +

У філософії Ж. Марітена свобода, як рівень духовного буття людини, визначається:

діями на основі духовної активністю, через встановлення для самого себе законів на основі знання та любові,

через залучення особи до пізнання правди, +

вродженою свободою волі.

У філософії Ж. Марітена свобода людини – це стан який:

дається з народженням,

дається зі свободою волі,

досягається завдяки прагненню життєвої правди,+

досягається безвідносно до пошуків правди,

досягається безвідносно до життєвих страждань на Землі.

Досягнення свободи людини, згідно з поглядами Ж. Марітена:

не стосується визнання гідності особи,

прямо пов’язане з визнанням гідності особи,+

передбачає обов’язкове визнання честі за іншою особою,

передбачає наявність матеріальної незалежності.

Згідно з поглядами Ж. Марітена, «хибне політичне звільнення», або стан, що характеризується «неправдивим містом людських прав», обумовлений:

недоліками демократії,

пануванням суперечливих філософських концепцій,

пануванням антропоцентричного принципу в світогляді і філософії,+

відходом від антропоцентричного принципу в філософії,

пошуками онтологічної основи буття.

Згідно з Ж. Марітеном, радикальний антропоцентризм походить з такої концепції автономії особи, в основі якої лежить переконання,

що людина є вільною тільки тоді, коли слухає саму себе,+

що людина є суспільною істотою,

що людина має еволюційну історію,

що в основі людської поведінки лежать ірраціональні чинники.

Згідно з поглядами Ж. Марітена, «хибне обожнення особи» викликане:

розвитком еволюційної теорії, - філософською антропологією,

філософським антропоцентризмом, як теоретичним принципом,+

поширенням атеїзму.

Згідно з філософією Ж. Марітена, «істинне політичне звільнення» має у своїй основі таку концепцію автономії особи, в основі якої лежить:

соціальний принцип як основний,

природний принцип,

теологічний принцип,+

людиноцентричний принцип.

За концепцією свободи Ж. Марітена, «істинне політичне звільнення»:

залежить винятково від економічних чинників,

є незалежним від соціальної справедливості,

визначається політичною боротьбою,

не залежить від християнських цінностей,

залежить від християнського ферменту.+

«Помилкове обожнення людини», на думку Ж. Марітена, полягає:

у зверненні до проблем соціальної справедливості,

у прагненні національної незалежності,

у пошуках метафізичного обґрунтуванні природи людини,

у визнанні лише власних сил людини. +

За Ж. Марітеном, «хибне обожнення людини» покладає перед нами таке розуміння свободи, яке:

не передбачає самореалізацію людини,

передбачає таку самореалізацію людини, що здійснюється за рахунок

панування над Іншим,+

веде до природної свободи самовизначення,

веде до набутої свободи самовдосконалення.

Згідно з концепцією Ж. Марітена, здобуття свободи людини:

не потребує визнання її надприродних прагнень,

може бути пояснено природними потребами щоденного життя людини,

визначається залученням надприродних прагнень особи,+

визначається винятково її вродженими прагненнями.

«Правдиве (істинне) обожнення людини», на думку Ж. Марітена, полягає у:

визнанні залежності людини від буття, або Бога,+

визнання повної незалежності особи,

визнанні її соціальної сутності,

у визнанні її природно-біологічної сутності.

За концепцією Ж. Марітена, «таємниця найвищої свободи і незалежності людини» полягає:

у досягненні абсолютної свободи,

у вродженій здатності до свободи вибору,

у вродженій здатності особи бути вільною,

у тому, що вони перемагаються духовним здійсненням людини +

Згідно з Ж. Марітеном, «воля за своє сутністю спрямована до того, що є істинно добрим» завдяки:

тому, що вона залишається однаковою сама в собі,

тому, що через знання вона з’ясовує свою помилку,

опертю на культурну традицію,

тому, що вона йде шляхом закону,

тому, що Божистий Дух через любов схиляє волю до істинного добра.+

Серед чеснот (у давньогрецькій філософії), необхідних для забезпечення публічної (політичної) свободи, найважливішою є:

стриманість,

справедливість,

мудрість,

розсудливість,+

мужність.

Х. Арендт вважає, що «ідея свободи не відігравала ніякої ролі у філософії до Августина Блаженного» тому, що:

уявлення про свободу пов’язувалася з приватним життям,

уявлення про свободу пов’язувалося з господарством,

уявлення про свободу було винятково політичним поняттям,+

уявлення про свободу стосувалося винятково мистецької активності.

Згідно з Аристотелем, здійснюючи свободу вибору, предметом ментального рішення для особи є:

мета людського життя,

засоби досягнення мети людського життя.+

За Аристотелем, «засади рівноправності» здійснюються за умов існування державного устрою:

олігархії,

аристократії,

монархії,

політії,

демократії.+

Аристотель вважав, що сталість і справедливість політії може бути забезпечена за умови, що керівники:

призначаються на тривалий термін,

обираються на тривалий термін,

призначаються на досить короткий термін,

обираються на досить короткий термін.+

Згідно з поглядами Аристотеля, свобода:

сумісна з необхідністю,

несумісна з необхідністю,+

є пізнаною необхідністю,

є сумісною з випадковістю.

Згідно з християнським вченням Августина Блаженного, Бог дарував людині:

повну свободу,

вільну волю,+

необхідність свободи,

прагнення до незалежності.

Згідно з християнським вчення, вільна воля людини:

позбавлена будь-якого зв’язку з необхідністю,

має відношення до природної необхідності,

має зв'язок з необхідністю, що діє силою Духа,+

не має відношення до сили Духа.