Тема 4: т. Гоббс

Гарантом визначення «природної свободи» людини міського середовища ранньомодерного часу є:

міська влада

центральна політична влада

самоврядна громада

церковна громада

Міська громада ранньомодерного міста:

повністю підлягала владі політичного центру;

мала автономні права відносно політичного центру влади;

Середньовічні міста в організації життя міщан спиралися на:?

відносну демократію;

політичну волю короля;

релігійно-церковну ієрархію;

Головна функція середньовічного й ранньомодерного європейського міста щодо організації спільного життя міщан визначалася:

через релігійно-церковну ієрархію;

монополізацією права визначати й розподіляти почесті й привілеї;

ремісничо-цеховою організацією;

торгово-комерційними відносинами;

Середньовічне західноєвропейське місто:

було лише центром торгівлі й ремесла;

було лише центром релігійно-культурного життя;

було також спілкою відносно вільних і рівноправних людей, що володіли приватною власністю;

Станом на ХІУ-ХУ століття міста у Західній Європі:

всі міста перебували під опікою центральної влади;

деякі міста перебували під опікою центральної влади;

всі міста були поза опікою центральної влади;

Томас Гоббс в своєму тлумаченні свободи людини:

зберіг вірність платонівській філософській традиції;

зберіг відданість аристотелізму;

розірвав з обома філософськими підходами;

Суспільне життя людей Т. Гоббс виводив з:

визнання доброзичливості як природного стану;

визнання корисливості й егоїзму як природного стану

визнання релігійності як природного стану;

Т. Гоббс вважав, що страх:

стоїть на перешкоді для соціальної й політичної організації життя;

суперечить природній свободі людини;

викликає винятково негативні соціальні відносини;

є природною основою поведінки людини в суспільстві;

Т. Гоббс вважав, що

свобода й необхідність є несумісними;

свобода й необхідність перебувають у суперечності;

свобода й необхідність є сумісними;

Т. Гоббс вважав, що якщо усунути страх, то:

люди волітимуть рівноправної суспільності; +

люди волітимуть власного панування;

люди будуть байдужими до влади;

Т. Гоббс вважав, що головна мета суверена в державі:

досягти покірності підданих; +А

запровадити рівну свободу між підданими;

здійснювати справедливе врядування на основі встановлених звичаєвих норм;

Т. Гоббс вважав, що свобода людини:

є її природним станом;

є її встановленим станом;

є дарованою сувереном;

є можливою лише для упривілейованих верст;

Т. Гоббс вважав, що свобода стосується:

кожного індивіда;

упривілейованих верств;

колективу;

громади;

лицарського стану;

За поглядами Т. Гоббса бути вільним – це означає:

бути вільним від необхідності як такої;

бути вільним від примусу;

бути вільним від насильства;

У філософії Т. Гоббса природне право виводиться:

з визнання свободи як природного стану кожного;

з політичної волі суверена проголошувати вольності;

з обмеження свободи одного індивіда свободою іншого;

з трудового відношення людини до природи;

У філософії Дж. Лока природне право визначається:

вродженою свободою індивіда;

трудовим відношення людини до природи;

соціальною природою людини;

юридичною природою соціальних відносин;

Т. Гоббс вважав, що «стан війни всіх проти всіх» обумовлюється:

вродженою свободою індивіда;

зіпсованою природою людини;

несправедливою суспільною організацією життя;

відсутністю правової держави;

За Т. Гоббсом, стан «війни всіх проти всіх» може бути подоланий за допомогою:

авторитарної волі суверена;

встановлення природних законів;

релігійної покірності людей;

демократичної державної влади;

Згідно з поглядами Т. Гоббса, природний закон:

є вродженим для людини;

запроваджується волею монарха;

встановлюється застосуванням індивідуального розуму;

встановлюється застосуванням колективного розуму;

запроваджується конституцією й правовою системою держави;

Згідно з теорією Т. Гоббса, джерелом зла між людьми є:

гріховність людини;

необхідність як стан природних речей;

природна свобода людини;

несправедливі суспільні відносини;

Згідно з філософією Т. Гоббса, основою громадянського миру є:

орієнтація суспільства на моральне добро;

орієнтація суспільства на спільне благо;

визнання права індивіда на самозбереження;

авторитарна воля суверена; +

У філософії Т. Гоббса ворожість між людьми є:

випадковою;

універсальною;

вторинною;

викликаною соціальною несправедливістю;

Згідно з поглядами Т. Гоббса, людські пристрасті, прагнення пошани, потреба в знаннях – викликані:

жаданням спільного блага;

етичними потребами;

жаданням влади; +

соціальними потребами;

Витоки ліберальних ідей вперше обґрунтовані:

філософією Аристотеля;

філософією Н. Макіавелі;

філософією Дж. Лока;

філософією Ж.-Ж. Руссо;

філософією Т. Гоббса;

У філософії Т. Гоббса поняттям «природного права» позначається:

природний стан людини;

визнання корисливої природи людини;

свобода кожної людини, яку вона застосовує для самозбереження;

норми звичаєвого права модерного суспільства;

У філософії Т. Гоббса, «природний закон» витлумачується як:

право на природну свободу;

віднайдена розумом настанова на заборону чинити те, що згубне для її

життя;

розумна настанова на те, щоб не чинити зла для іншої людини;

вроджена здатність жити згідно з законами;

За Т. Гоббсом, основний природний закон полягає в тому, щоб:

домагатися миру;

домагатися справедливості;

домагатися свободи;

домагатися вдячності;

Т. Гоббс вважав, що:

добрий закон має перевагу перед доброю волею державного мужа;

добра воля державного мужа має перевагу перед добрими законами;

У філософії Т. Гоббса свобода людини витлумачується, як:

природне право індивіда;

соціальне право індивіда;

природне право колективу;

соціальне право суспільства;

У філософії Т. Гоббса вільна людина тлумачиться як:

громадянин, що володіє повнотою громадянських прав;

підданий монарха, що користується відносними громадянськими правами;+Д