57. Форми та інструменти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Залежно від масштабів втручання держави в міжнародну торгівлю розрізняють два типи зовнішньої торговельної політики:

вільну торгівлю та протекціонізм. Політика вільної торгівлі не передбачає втручання держави в зовнішню торгівлю. За цих умов експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту і пропозиції. Вільна торгівля стимулює конкуренцію, примушує національні підприємства підвищувати якість своєї продукції та знижувати ціни. Протекціонізм — це державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень. Така політика, з одного боку, сприяє розвитку національного виробництва та захисту вітчизняного виробника, а з іншого — може призвести до застійних явищ в економіці, посилення монополізму та зниження конкурентоспроможності національних товарів. Як правило, країни проводять гнучку зовнішньоторговельну політику, котра поєднує як елементи вільної торгівлі, так і протекціонізм.

Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг.

До найпоширеніших адміністративних інструментів державного регулювання ЗЕД належать квотування та ліцензування. Квотування — це кількісне обмеження імпорту або експорту певної категорії товарів, а ліцензування — це умови і порядок надання державними органами спеціального дозволу на ввезення або вивезення таких товарів.

58. Причини кризи та розпаду командно-адміністративної системи.

-тотальне одержавлення власності та умов виробництва.

-абсолютизація централізованого планування

-обмеження товарно-грошових відносин

-наявність елементів зрівнялівки в оплаті праці

-хронічний дефіцит товарів

-існування глибоких диспропорцій в сусп.. виробництві

-панування бюрократичних відносин та залежності економіки від ідеології.

-не використання продукції науково-техн. прогресу у виробництві

59. Форми і механізм роздержавлення та приватизації в Україні.

Роздержавлення – передача майна державного підприємства у володіння, роз-порядження та використання трудовому колективу роздержавленого підприємства.

Приватизація – перехід на безоплатній або платній основі об’єктів державної власності у володіння, розпорядження та використання трудовим колективом, гру-пою осіб та окремими особами.

Роздержавлення і приватизація – об’єктивний процес, це «полігон», на якому йде випробування нових форм і методів господарювання, перевірка на зрілість і ефектив-ність традиційних і новітніх форм власності.

Механізм роздержавлення і приватизації в нашій країні здійснюється на основі від-повідних принципів, форм і способів реформування власності, які визначені Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств та організацій» (1992 р.)

Основні принципи приватизації і роздержавлення:

- законність надання пільг на придбання державного майна членам трудових колективів;

- пріоритетне право громадян України на придбання держмайна;

- безкоштовна передача частини держмайна кожному громадянинові України тощо. Класичною формою роздержавлення на сучасному етапі є акціонування (корпора-тизація) державних підприємств. Переваги корпоративної форми власності визначаЕкономічна теорія ються тим, що вона, з одного боку, зберігає через володіння окремими особами акціями все те позитивне , що несе в собі приватна власність. З другого боку, корпорація збе-рігає суспільну власність на майно роздержавлюваних підприємств, формує достатні умови для створення конструктивної конкуренції між суб’єктами господарювання.

Другою формою роздержавлення є оренда майна роздержавнюваних підпри-ємств їх трудовими колективами, господарськими об’єднаннями. Законодавчими актами пропонується декілька способів приватизації об’єктів:

- викуп об’єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівни-ками цих об’єктів;- викуп державного майна підприємства за альтернативним планом роздержавлення;- викуп державного майна, зданого в оренду;- продаж на аукціоні;- продаж за некомерційним конкурсом;- продаж за комерційним конкурсом;- продаж з відстрочкою платежу;- продаж акцій відкритих акціонерних товариств на аукціоні, на фондовій біржі, за конкурсом.