43. Суспільне відтворення: суть, види і основні риси.

Суспільне відтворення – процес виробництва взятий на національному рівні, суспільному поторенні та відтворенні.

Матеріальною основою безперервного відновлення і розвитку виробництва є відтворення сукупного суспільного продукту, яке охоплює чотири стадії його руху: власне виробництво, розподіл, облік і кінцеве споживання.

Процес відтворення пов’язаний з відтворенням усіх факторів виробництва.

Існує 3 види суспільного відтворення:

-Просте

-Розширене

-Звужене

Просте відтворення – відновлення виробництва з року в рік у незмінних масштабах та практично незмінній технології.

Розширене відтворення – відновлення виробництва в кожному наступному періоді у зростаючих масштабах використовуються нові технології.

Звужене відтворення – відновлене виробництво у зменшених масштабах до попереднього періоду.

44. Поняття, типи і фактори економічного зростання.

Економічне зростання – кількісне збільшення та якісне вдосконалення в результаті виробництва та його факторів.

Типи економічного зростання:

Екстенсивний – зростання здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів.

Інтенсивний – зростання викликане використанням досягнень науково-технічного прогресу.

Розрізняють прямі та побічні фактори:

Прямі фактори :

– збільшення обсягу використання ресурсів;

- підвищення якості використання ресурсів;

- поліпшення способів використання ресурсів.

Побічні фактори:

-природно-географічні фактори;

-національно – демографічні (к-сть населення, їх працьовитість)

- культурно – духовні;

- військово – політичні;

- інституціональні.

45. Теоретичні основи та методологічні аспекти системи національних рахунків (снр).

Система національних рахунків (СНР) – система взаємопов’язаних показників та класифікацій, яка відображає структурку між секторами та галузями економіки між національними економіками та іншим світом.

СНР – міжнародний стандарт оцінки макроекономічних показників країни.

В основі будови системи національних рахунків використовується балансовий метод.

Базовою одиницею обліку СНР є інституційна одиниця.

Принципи системи національних рахунків:

-Продуктивною є будь-яка праця, що приносить дохід.

-Виробництво, розподіл, обмін, споживання розглядаються як сторони єдиного процесу відтворення.

-Органічне поєднання обліку, взаємозв’язку товаро-виробничого сектору, споживчого, доходо-фінансового секторів.

-Грошові витрати = доходи.

Національна економіка в цілому визначається визначається як сукупність усіх інституційних одиниць – резидентів (економічних одиниць), що функціонують на певній території протягом тривалого часу( понад рік).

Система національних рахунків містить такі макроекономічні показники:

-валовий внутрішній продукт

-чистий національний продукт

-національний дохід

-особистий дохід

-дохід кінцевого використання.

46. Способи виміру ввп. Дефлятор ввп.

Способи виміру ВВП:

1)За доданою вартістю (виробничий метод). При обчисленні ВВП виробничим методом, ВВП розглядається як показник виробництва; кінцевий результат виробничої діяльності виробників – резидентів. ВВП – сума вартостей, які додані на кожній стадії виробництва кінцевого продукту. Виключення проміжної продукції дозволяє вирішити проблему повторного рахунку.

2)за витратами. При розрахунку ВВП за витратами фактично йдеться про сукупний попит на вироблений ВВП. ВВП = C+G+I+Xn , C –особисті споживчі витрати населення; G-державні закупівлі товарів і послуг на національному рівні, I- валові приватні інвестиції резидентів, Xn – чистий експорт (експорт – імпорт).

3)за доходами. При обчисленні ВВП за доходами додаються первинні доходи, які виплачені з доданої вартості виробничим одиницям- резидентам. До таких доходів відносяться:

-оплата праці найманих працівників

-податки на виробництво та імпорт за виключенням субсидій, а саме: ПДВ, акцизний збір, імпортні та експортні мита, плата за землю

-валовий прибуток, змішаний дохід – це чистий прибуток і чистий змішаний дохід плюс споживання основного капіталу (амортизація).

ВВП= W+p+r+i+A+Тн, W-заробітна плата, дохід робітника, p – прибуток, дохід підприємця, r –рента, дохід землевласника, I –відлосток (плата за кредит), дохід від інвестицій, A- амортизація, списання вартості основних фондів, Тн – непрямі податки, ПДВ.

Для виявлення динаміки загального рівня цін в економіці використовують індекс Пааше, Індекс Пааше, обчислений для набору товарів та послуг, що входять до ВВП країни, називають дефлятор ВВП.

In = , де p1 –ціни у поточному періоді, p0 – ціни у базовому періоді, q1 – обсяг виробництва у розрахунковому періоді.

Дефлятор ВВП використовують для визначення відмінності між номінальним та реальним ВВП.

47. Сукупний попит та сукупна пропозиція: цінові та нецінові фактори.

Сукупний попит відображає зв’язок між обсягом сукупного випуску, на який має місце попит зі сторони економічних агентів, і загальним рівнем цін в економіці.

Крива AD показує кілікість товарів і послуг, які споживачі готові придбати при кожному можливому рівні цін. (малюємо систему координат з гіперболою AD).

Цінові чинники що впливають на сукупний попит:

-ефект майна

-ефект процентної ставки

-ефект обмінного курсу

Сукупна пропозиція – це обсяг товарів та послуг, який фірми готові виробляти протягом року за кожного рівня цін.

Сучасна економічна наука розглядає три склодові кривої сукупної пропозиції. Це обумовлено тим, що форма кривої AS інтерпретується по-різному у класичній і кейнсіанській теоріях. (малюємо систему координат з перевернутою гіперболою AS(ліва частина кейнсіанський період, права класичний, посередині перехідний період).

Класична теорія описує поведінку економіки у довгостроковому періоді.

Кейнсіанська теорія розглядає функціонування економіки на порівняно коротких відрізках часу.

Нецінові чинники, що впливають на сукупну пропозицію:

-індивідуальні середні витрати

-структурні зміни і природні умови

-зовнішньоекономічні чинники

-інституційні чинники