1.Загальна характеристика провідних провідних шкіл та течій економічної думки.

Економічна наука – це система наукових поглядів, яка пов'язана з господарським життям суспільства, це система знань і закономірностей, що пояснює як відбувається суспільний розвиток. Вона розвивалася у таких етапах: меркантилізм → фізіократи → класична політекономія →(марксизм, маржиналізм).

Меркантилізм – прибічники основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, багатство – накопичення монет. відображали інтереси торгової буржуазії. Представники:А, Монкретьєн, Т.Манн, Д. Юм.

Фізіократи - джерелом багатства є праця в суспільно-господарському виробництві. Досліджували сферу вир-ва. Представники: Ф.Кене, А.Тюрго, В. Мірабо , Д.Норе.

Класична політекономія – виникла з розвитком капіталізму, започаткована трудова теорія вартості. Зосереджували увагу на аналізі економічних явищ. Представники: У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо.

Марксизм – дослідження системи, законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Аналізували розвиток форм власності. Представники: К Маркс, Ф.Енгельс.

Маржиналізм – пояснює економічні процеси на основі універсальної концепції використання граничних величин. Представники: К.Менгер, Ф.Візер, У.Джевонс, Л.Вальрас.

2. Сучасні напрямки економічної теорії

Це такі: неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм та неокласичний синтез.

Неокласицизм – досліджує та розвиває ідеї класичної політекономії з урахуванням сучасних умов. Заперечує необхідність втручання держави в економіку. Представники: А. Маршалл, А. Пігу.

Кейнсіанство – обґрунтовує об'єктивну необхідність активного втручанн держави в регулювання ринкової економіки шлягом стимулювання сукупного попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Засновники: Дж. Кейнс

Інституціоналізм – економіка є системою, в якій відносини між господарюючими суб'єктами складаються під впливом різних факторів. Представники: , Веблен, Дж. Коммонс , Г. Мюрдаль.

Неокласичний синтез –обгрунтовується принцип поєднання ринкового і державного регулювання. Представники:Д.Хікс, Дж. Б'юкенен, Л. клейн.

3. Економічна теорія як база інших економічних наук. Функції.

Економічна теорія – наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб'єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб. Вона тісно пов'язана з галузевими економічними науками( економіка промисловості, сільського господарства та інш.), соціально-політичними науками (філософія, психологія, право та інш.), історико-економічними науками (історія, економічна історія, історія економічної думки), міжгалузевими економічним науками (демографія, теорія управління ті інш.), функціональними економічними науками (фінанси, кредит, маркетинг, менеджмент), інформаційно-аналітичними науками (статистика, інформатика) та природничими науками (математика, фізика).

4. Методи пізнання економічних процесів і явищ.

Метод ек. Теорії – сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Діалектичний метод базується на використанні законів і принципів філософії, обґрунтованих ще Гегелем. Пізнання економічних явищ через їх взаємозв'язок, взаємозалежність, розвитку.

Наукова абстракція – полягає у поглибленому пізнанні реальних економічних процесів шляхом виокремлення основних.

Аналіз і синтез – аналіз фактично розкладається на складові, кожна з яких вивчається окремо, а в синтез навпаки – суть в цілому.

Індукція і дедукція – індукція – пізнання від окремого до загального, а дедукція – від загального до одиничного.

Історичний і логічний – використовується для дослідження економічних процесів вцілому у історичній послідовності.

Економічне моделювання – формалізований опис і кількісне вираження економічних процесів і явищ.

Економічний експеримент – штучне відтворення економічних процесів і явищ.

Метод якісного і кількісного аналізу передбачає чітке виявлення якісної визначеності економічного явища і підкреслення тих складових елементів, які піддаються кількісному виміру, вивчення динаміки процесу.

Метод порівняння – будь-яке явище пізнається в порівнянні. Способи порівнянь: порівняння ознак, властивостей, статистичних величин, економічних категорій, дії економічних законів за різних умов.

Розробка наукової гіпотези - вона сприяє розв'язанню суперечностей між новими фактами і застарілими теоретичними поглядами. Дає можливість перевірити всі можливі шляхи дослідження і обрати з них найбільш правильні та науково-обгрунтовані.

4.Економічні категорії та закони, класифікація економічних законів.

Результатом дослідження предмету „економ.теорія” різними методами є створення категорій та законів.

Економічна категорія – логічне поняття, що відображає в узагальненому вигляді певні сторони або процеси економічного життя суспільства, тобто родові ознаки економічних явищ. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит, заробітна плата, робоча сила та ін. Економічні закони відбивають найсуттєвіші, стійкі, ті, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності ек процесів та явищ. Закони виражають сутність ек відносин. Ек закони носять об’єктивний характер. Вони, як і закони природи, діють в об’єктивній реальності, поза свідомістю людей. Тому люди довільно змінити чи відмінити ці закони не можуть. Економічні закони у своїй сукупності поділяють на: 1. Всезагальні. – функціонують у всіх ек системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб, закон нагромадження, закон відтворення). 2. Загальні. – функціонують у кількох ек. Системах, де існують для них відповідні ек умови (закон ринкової економіки). 3. Специфічні. – функціонують у межах лише однієї ек. системи. Об’єктивний характер ек законів не виключає їх пізнання та використання у практиці господарювання. Пізнання економічних законів – з’ясування причинно-наслідкових зв’язків, що існують у тих чи інших ек процесах. Форми пізнання та використання ек законів: - Емпірична, коли люди, не знаючи сутності ек законів, використовують їх несвідомо, інтуїтивно у своїй практичній діяльності. - Наукова, коли люди, пізнавши і розкривши сутність ек законів, використовують їх свідомо, а отже, більш ефективно у своїй ек діяльності. Ек закони використовуються на певних рівнях, а саме: 1. науково-теоретичний. На основі результатів наукового аналізу ек процесів та явищ відкриваються та формулюються ек закони, дається тлумачення їх і створюються концепції розвитку економіки. 2. державно-управлінський. Державна влада, спираючись на закони ек теорії і провідні концепції, розробляє відповідні правові закони та положення, визначає програми ек розвитку та форми і засоби виконання їх. 3. господарсько-практичний. Використання ек законів у практиці господарювання ек суб’єктів. У сфері ек життя суспільства крім ек законів, діють ще і суб’єктивно - психологічні. Вони безперечно впливають на економіку.

Суб’єкти ек діяльності – люди, наділені свідомістю. Здійснюючи ек діяльність, вони виявляють певну волю, визначають свої потреби та інші аспекти поведінки у сфері економіки, тобто формують певну ек психологію, певний ек спосіб мислення. Особливо важлива роль цього фактора за умов ринкової економіки, коли кожен її суб’єкт самостійно приймає рішення щодо своїх дій у цій сфері. На їх поведінку істотно впливають психологічні закони.

5. Взаємозв'язок економічної теорії, економічної політики та господарської практики.

Економічна політика – це цілісна система заходів держави, спрямованих на розвиток національної економіки в інтересах усіх соціальних груп суспільства. Вона має визначати оптимальні варіанти вирішення економічних проблем. Між економічною теорією і практикою існує цілісний взаємозв'зок. Будь-яка теорія без зворотного зв'язку з практикою втрачає цінність і сенс. Практика формує замовлення на теоретичні дослідження, дає матеріал для наукового аналізу та виносить остаточну оцінку життєвості будь-якої теорії

.