Екзаменаційний білет №7

1. 1)Антропологічний поворот у філософії здійснили: Б)Софісти і Сократ 2) «Коперніканський переворот» ?в гносеології здійснив: Б) І.Кант 3) Внаслідок наукової революції XVII ст. на перший план вийшли: Б) природознавчі науки

2.Знайдітьзайве:персоналізм. Персоналізм є етапом розвитку сучасної філософії і не сходиться в логічний ланцюг із минулими етапами розвитку філософії. 3. Сформулюйте онтологічний доказ буття Бога, запропонований Ансельмом Кентерберійським. Наведіть контраргументи.

Онтологічний доказ буття Бога Ансельма Кентерберійського:" Те більше чого не можна собі представити, не може бути тільки в розумі. Тому що якщо воно уже є принаймні тільки в розумі, можна уявити собі, що воно є й у дійсності. Щось, більше чого не можна собі представити, існує й у розумі, і в дійсності, тобто :"Бог є те, більше чого не можна собі уявити"

Контраргументи:

1. Усе прагне до блага - Бог. Контраргумент: Для багатьох бог - джерело віри, пізнань і знань і спілкування з богом є для людини головним благом. Але є люди, наприклад атеїсти, для яких прагнення до блага має на увазі дещо інше (найчастіше матеріальні цінності).

2. Усе обмежене й має верхня межа - бог. Контраргумент: Для представників християнської релігії спілкування з Богом і є вищою межею досконалості, а всі навколишні цінності - це обмежена реальність, яка не дозволяє досягтися духовної рівноваги. Але існують також люди для яких верхня межа їх досконалості - це збагнення самого себе або знаходження істини, а все інше - це не обмежена сфера, а допоміжні "засоби" для досягнення верхньої межі!

3. Буття ціле з якоїсь причини. Контраргумент: Проблема буття - це проблема сутності всього існуючого, а також проблема єдності світу як цілого.Буття постає як абстракція високого, навіть граничне високого рівня.

4. Бог як досконалість. Бог перевершує по величині все мислиме, поза нами й миру. Майже для всіх людей бог - це надприродна, духовна, верховна субстанція. І тільки маленька (обдарована) частина людей розуміє або зображує Всевишнього як максимальна досконалість всього земного. І встановити зв’язок ми можемо лише шляхом мислення.   4.Софісти вважали, що розум не здатний пізнати істину, але саме вони зробили раціональне знання товаром. Поясніть цей парадокс.

Софисты – это первые в мировой истории платные учителя мудрости, древнегреческие педагоги-просветители. Наиболее известны среди них Протагор, Горгий, Антифонт, Продик, Гиппий, Ликофрон. Проблематика и взгляды софистов – единая энциклопедическая система, нацеленная на преподавание общей мудрости, добродетели, менеджмента и ораторского искусства. Софисты были первыми в истории представителями современной интеллигенции – продавцами знаний как товара. Они привнесли новый тип социальных отношений между обучающим и обучаемым – равноправное взаимовыгодное общение. Они обучали самостоятельно мыслить и убеждать других людей, что неразрывно связано с утверждением демократии в передовых полисах Греции.  Сократ з групою софістів повертає напрям філософського дослідження від природи і космосу до людини, її становища у суспільстві, відношення до Бога. Основа етичних принципів Сократа полягає у “пізнанні самого себе”, у зв’язку з чим він підкреслював значущість сумління, або “внутрішнього голосу”, який виступав гарантією розуміння істини. Цей внутрішній голос має божествене походження, завдяки йому людина отримує від богів сенс свого життя, характер і мотивацію своїх вчинків, тощо. Головною цінністю Сократ проголошував знання, а своїм головним завданням – навчити людину правильно жити. Для філософа мораль з’єднується зі знанням. Істинна моральність для нього – знання того, що є благо і прекрасне та корисне для людини, що допомагає їй досягти життєвого щастя. До того ж мислитель зазначав, що остаточної відповіді на те або інше питання отримати неможливо внаслідок суперечливості і невичерпності самого змісту пізнання. Софісти були суб'єктивістами, скептиками, раціоналістами, індивідуалістами. Основою їхнього світогляду був вислів Протагора «Людина є міра всіх речей». Їхній суб'єктивізм проявлявся в тому, що істина не мислилася ними як щось єдине для всіх. Софісти вважали, якщо всі думають по-різному, то й істина в кожного своя, і уявлення про прекрасне й потворне в кожного своє, і взагалі всі поняття як філософії, так і моральності відносні.Согласно учению Протагора каждый объект для разных других объектов, в т. ч. для каждого из нас не кажется, а реально есть иным. Поэтому каждый из нас и служит для себя мерой бытия всех прочих сущностей. Бытие – это отношения нашего Я с миром. Сущность любого предмета для нас определяется через его взаимодействие с нами же. При этом ничто не остается вечно неизменным, всякое бытие уже содержит в себе небытие – и наоборот.  Но относительность бытия (как и все остальное) не следует абсолютизировать. Это значит, что существуют относительно устойчивые и потому относительно познаваемые сущности; наши слова тоже являются такими сущностями.  5. Які риси Християнства сприяли розвитку новоєвропейської науки? У чому, на ваш погляд, полягають протиріччя між сучасною наукою та релігією, а навколо чого вони можуть об'єднатись?

Раціональність класичної науки, яка має в своїй основі математичне природознавство, сприймається як противага середньовіччю в цілому і християнству зокрема. Але без нього була б неможлива новоєвропейська наука. «Раціональний ірраціоналізм» християнства посприяв становленню новоєвропейської науки. Саме в лоні християнської думки постали ідеї прямолінійності часу, а за цим і руху, як такого, що стало основою нової фізики, а відтак і нового бачення світу загалом. Християнство принесло ідею актуальної нескінченості в суспільну свідомість, а потім вона отримала своє належне місце в наукових побудовах. Окрім позитивних моментів християнського впливу, були і негативні. Ці моменти дуже істотні, оскільки вони визначили той негативний бік новоєвропейської науки, що сьогодні став головною мішенню критики науки. Мається на увазі установка, що людина - цар природи і має повне право використовувати її на власний розсуд, а наука — той засіб, який в цьому їй має допомогти. І ця наука є повністю відстороненою від суб'єктивності, вона лише холодно констатує те, що є і те, що відбувається. Релігія та наука – два способи пояснення однієї реальності, а саме виникнення та сутності світу, людини. Релігія опирається на віру, у ній допускаються чудеса, фактично порушення законів природи, а наука опирається на точні факти та докази. Наприклад, релігійне вчення про народження Христа від Діви Марії несумісне з елементарними біологічними доказами. Джерелом конфлікту між релігією та наукою є  різниця в поглядах, переконаннях, однак гострість суперечки зумовлена тим, що переконання зв’язані з церквою та моральним кодексом. Протягом віків наука та релігія несли прямо протилежні цінності, що  ставало причиною протистоянь духовенства та світських вершин.Церковь против клонирования,абортов,ведь не мы в праве помещать жизнь и душу в тело и точно также отбирать её.

\