8 Міжнародна виробнича і науково-технічна кооперація
Міжнародна виробнича кооперація – взаємодія двох і більше суб'єктів господарської діяльності, що перебувають у різних країнах, при якій здійснюється загальна розробка, виробництво й реалізація кінцевої продукції на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях науково-дослідних робіт.
Міжнародне виробниче й науково-технічне співробітництво - важлива галузь міжнародного бізнесу, яка динамічно розвивається. Вона охоплює такі сфери підприємницької діяльності, як спільне виробництво продукції на основі міжнародної спеціалізації й кооперації, спорудження великих об'єктів промислового й цивільного призначення, науково-технічне співробітництво тощо. Міжнародну виробничу й науково-технічну кооперацію можна класифікувати залежно від об'єкта (сфери) співробітництва й організаційних форм його здійснення (рис. 2.3.).
Види виробничої
та науково-технічної коопераціїи
Рис. 2.3. Міжнародна виробнича і науково-технічна кооперація
Про зростання|зріст| масштабів міжнародної виробничої кооперації (як внутрішньофірмової, так і міжфірмової) в сучасних умовах свідчить збільшення більше ніж удвічі|вдвічі| частки проміжної продукції - компонентів, частин|часток|, деталей, що поступають|надходять| у міжнародний товарообіг. У виробничій та науково-технічній кооперації застосовуються різноманітні організаційно-правові форми, які графічно відображені на рис. 2.4.
Стратегічні
альянси
Тимчасові
Постійні
Рис. 2.4. Організаційно-правові форми виробничої й науково-технічної кооперації
9. Міжнародна інвестиційна діяльність
Міжнародні
інвестиції –
це операції з довгострокового вкладення
підприємницького капіталу за межами
своєї країни з метою одержання
прибутку
Мотиви експорту капіталу:
пошук більш високої прибутковості капіталу;
розширення виробництва й ринків збуту;
доступ до джерел сировинних ресурсів, дешевої робочої сили;
залучення у виробничу кооперацію підприємств, у які здійснюються інвестиції, включення їх у технологічні ланцюжки ТНК;
сприятливий інвестиційний клімат;
економія на транспортних витратах шляхом наближення виробництва до джерел сировини або до споживачів;
«обхід» митних бар'єрів;
мінімізація оподатковування шляхом використання податкових пільг, які надаються іноземним інвесторам урядами багатьох країн;
переміщення шкідливих виробництв за межі своїх країн, у яких установлені суворі екологічні стандарти;
економічні стимули уряду своєї країни;
придбання економічного й політичного впливу та ін.
Мотиви імпорту капіталу:
стимулювання економічного розвитку й прогресивних структурних змін у народному господарстві, розвиток інфраструктури;
доступ до передових технологій і методів управління;
створення робочих місць, підвищення кваліфікації, освітнього й культурного рівня працівників;
випуск продукції, яка заміщує імпорт;
збільшення експорту, вихід на нові міжнародні ринки;
одержання економічної й технічної допомоги в освоєнні природних ресурсів;
збільшення надходжень до державного і місцевого бюджетів тощо.
Види міжнародної інвестиційної діяльності досить різноманітні (рис. 2.5).
Іноземні
івестиції
