15. 3. Інструменти державного регулювання зед
Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:
законів України;
передбачених у законах України актів тарифного й нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) у межах законів України;
Міждержавні торговельні договори й угоди є нормативними актами як державного, так і міжнародно-правового регулювання й належать до найважливіших засобів сучасної торговельної політики. Вони визначають правові умови, на які опираються економічні взаємини урядів, а також фізичних й юридичних осіб країн, що підписали угоди.
Більшість статей торговельних договорів промислово розвинених країн присвячені питанням ввозу й вивозу товарів і капіталів, придбання нерухомого майна в чужих країнах, захисту інвестицій тощо. Правовий режим для цієї групи питань звичайно встановлюється в торговельних договорах шляхом взаємного надання сторонами певного режиму:
найбільшого сприяння;
національного;
преференційного;
недискримінації та взаємної вигоди.
16. Методи державного регулювання зед
Методи державного регулювання поділяються на економічні (тарифні) та адміністративні (нетарифні) (рис. 4.2).
Мито - це податок, що стягується у зв'язку з переміщенням товару через кордон. Мито виконує двояку функцію:
протекціоністську - збільшує ціну іноземного товару, що ввозиться в країну, і захищає, таким чином, національного товаровиробника;
фіскальну - поповнює державний бюджет.
Види мит розрізняються:
1) За походженням - автономне або конвенційне.
Автономне мито встановлюється урядом незалежно від угод з іншими країнами, конвенційне мито - в процесі укладення угод або договорів з іншими країнами й фіксуються в договорі. Воно не може змінюватися протягом усього строку дії договору і виключається з митного тарифу тоді, коли договори, за якими воно було встановлено, припиняють свою дію.
2) За напрямком - ввізне або вивізне.
3) За методом нарахування - адвалорне, специфічне, комбіноване.
Методи державного регулювання зед
Економічні
Адміністративні
Прямі
Непрямі
Митно-тарифні Податкові
Кредитування Субсидування Держ.
замовлення Держ.
гарантії
Квотування
Ліцензування
Контингування
Заборона окремих видів імпорту й
експорту
Антидемпінгові заходи
Підвищені
стандарти, санітарні, ветеринарні,
фітосанітарні та ін. правила;
Ускладнення митних процедур
тощо
Рис. 4.2. Методи державного регулювання ЗЕД
Адвалорне мито встановлюється у вигляді відсотка до ціни товару, специфічне - у вигляді деякої суми до певної кількості товару (тонна, кубометр та ін.).
Адвалорне й специфічне мито по-різному реагують на зміни рівня цін на світовому ринку. При підвищенні цін більше ефективним виявляється застосування адвалорного мита, при зниженні - специфічного. У сучасній митній політиці спостерігається тенденція до підвищення ролі адвалорного мита й у зв'язку із протидією ухилянню від сплати податків.
4) За ставкою – преференційне - до товарів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України;
пільгове - до товарів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму,
5) сезонне - на окремі товари та інші предмети на термін не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення;
6) спеціальне - як засіб захисту національного товаровиробника в разі, коли товари ввозяться на митну територію України в обсягах та (або) за таких умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику;
як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси в сфері зовнішньоекономічної діяльності;
як заходи у відповідь на дискримінаційні та (або) недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угруповань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та (або) ущемляють інтереси України.
7) Антидемпінгове мито.
Демпінг - ввіз на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчої від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що причиняє шкоду національному товаровиробникові подібного товару.
8) Компенсаційне мито застосовується відповідно до Закону України "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту" у випадку ввозу або вивозу товарів, які є об'єктом субсидування.
Ставки мита зведені в Єдиний митний тариф України - систематизований звід ставок мит, якими обкладають товари й інші предмети, які ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Ставки Єдиного митного тарифу України єдині для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України і її міжнародними договорами.
В Єдиному митному тарифі товари об'єднані в групи за ознаками походження (рослинні, тваринні, промислові й т.п.) і за ступенем обробки товару. Проти кожного товару (товарної позиції) указується розмір мита, яким обкладається даний товар. Для групування товарних позицій використовуються класифікації, розроблені ООН.
Рівень митних ставок, як правило, зростає з підвищенням ступеня обробки виробів, їх науко- і техномісткості, тобто сировина обкладається низьким митом або взагалі не обкладається, а за готові науко- і техномісткі товари й послуги стягується більш високе мито.
За структурою митні тарифи бувають прості (одноколонні) та складні (багатоколонні).
Прості митні тарифи встановлюють одну ставку мита для кожного товару незалежно від походження цього товару.
Складний митний тариф передбачає дві й більше ставки мита для кожного товару. Звичайно найвища ставка називається максимальною або генеральною. Вона використовується для товарів тих країн, з якими немає торговельних угод. Більш низька ставка застосовується до товарів тих країн, з якими підписані торговельні договори й угоди про надання режиму найбільшого сприяння, мінімальна ставка мита застосовується до товарів, які підпадають під режим преференції.
Крім митно-тарифного регулювання в арсеналі економічних методів державного регулювання ЗЕД є:
Субсидування експорту - форма державної підтримки, відповідно до якої дозволяється продавати на зовнішньому ринку товари вітчизняного виробництва за більш низькими цінами, найчастіше нижче цін внутрішнього ринку.
Експортні премії - один із засобів розширення експорту - надаються з державного бюджету й дають можливість експортерам знижувати ціни товарів, що вивозяться, і розширювати експорт.
Податкові пільги - це непрямі експортні премії, що виражаються в наданні експортерам різноманітних фінансових пільг. Дуже часто це звільнення компаній від оплати внутрішніх податків або надання податкових пільг.
Адміністративні (нетарифні) методи регулювання ЗЕД поділяються на прямі й непрямі (рис. 4.2.).
Квотування - установлення граничних обсягів певних категорій товарів, які дозволено експортувати із країни або імпортувати протягом конкретного строку, визначених у натуральних або вартісних одиницях.
Види квот:
Індивідуальні - квоти, які встановлюються по товарах з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) можуть експортуватися або з якої вони можуть імпортуватися;
Групові (по групі країн);
Глобальні (без вказівки країн).
Тарифні контингенти дозволяють ввозити певну кількість товарів по зниженому миту або без мита. Товар, що ввозиться понад тарифного контингенту, обкладається звичайним митом, встановленим у митному тарифі.
Ліцензування – заборона вільного ввозу певних товарів. Імпорт таких товарів може здійснюватися тільки за спеціальним дозволом - ліцензії.
Ліцензія - експортна (імпортна) - належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом деякого строку певних товарів, а також валютних коштів з метою здійснення інвестицій і кредитування.
Індивідуальна ліцензія - переважно разовий дозвіл на ввіз певного товару, дійсний протягом обмеженого строку.
Генеральна ліцензія являє собою список товарів, які дозволяється ввозити вільно протягом зазначеного часу. Генеральна ліцензія звичайно публікується в офіційних виданнях. Багато країн світу застосовують кількісні обмеження як до імпорту, так й до експорту.
Непрямі методи державного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків широко використовуються урядами багатьох країн поряд із прямими. В їхнє коло входить ускладнення митних процедур, завищення вимог з дотримання технічних стандартів, санітарних, ветеринарних і фіто-санітарних норм, різноманітні адміністративні правила, які стосуються використання іноземних товарів, і цілий ряд інших положень, які прямо не забороняють імпорт, але створюють сховані перешкоди для ввозу іноземних товарів.
Для боротьби з такою практикою був створений ряд міжурядових і неурядових міжнародних організацій з метою уніфікації стандартів. Одна з найвідоміших організацій такого роду - Міжнародна організація зі стандартизації (ІSО). Крім її, ще є інші подібні організації. У 1995 році набули чинності дві угоди - Угода про технічні бар'єри в торгівлі й Угода про санітарні й фіто-санітарні заходи, участь у які є обов'язковою умовою членства у Світовій організації торгівлі (СОТ).